Рішення № 93846579, 28.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. справа №300/2479/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скільського І.І., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про скасування рішення відповідача від 02.09.2020 року про відмову у перерахунку пенсії та зобов`язати зарахувати до страхового стажу період роботи з 18.12.1990 по 15.04.1996.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до трудового стажу період роботи позивача з 18.12.1990 по 15.04.1996 у Снятинському малому підприємстві по прийманню в Держресурси худоби від населення на посаді головного бухгалтера, оскільки відсутній зв`язок між організацією, яка здійснила прийняття на роботу та внесла відповідний запис в трудову книжку та організацією, яка звільнила з роботи. Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки вказаний період підтверджується наданою пенсійному органу трудовою книжкою, яка відповідно до вимог чинного законодавства є основним документом, що підтверджує стаж роботи, а невнесення запису про перейменування підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача на належний соціальний захист. Просила зобов`язати відповідача зарахувати до загального трудового стажу вказаний період роботи.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

У строк, встановлений судом, позивач усунула вказані недоліки, тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з мотивів, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Вказала, що період роботи з 18.12.1990 по 15.04.1996 позивачу не зараховано, оскільки в записах трудової книжки відсутній зв`язок між організацією, яка здійснила прийняття на роботу та внесла відповідний запис - Снятинське мале підприємство по прийманню в Держресурси худоби від населення та організацією, яка звільнила позивача з роботи – Колективне сільськогосподарське підприємство “Вишневі зорі”, що передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників. Тому правових підстав для зарахування вказаного періоду нема. Просила у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в органах пенсійного фонду та з 23.12.2014 року отримує пенсію.

У серпні 2020 року позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про зарахування до страхового стажу період її роботи з 18.12.1990 по 15.04.1996.

Відповідно до рішення від 02.09.2020 року №6 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії від більшого стажу, так як в записах трудової книжки відсутній зв`язок між організацією, яка здійснила прийняття на роботу та внесла відповідний запис - Снятинське мале підприємство по прийманню в Держресурси худоби від населення та організацією, яка звільнила позивача з роботи – Колективне сільськогосподарське підприємство “Вишневі зорі”, що передбачено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулася з даним позовом до суду.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).

За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами виникає виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи наявності неправильних чи неточних записів про періоди роботи.

Так, відповідно до записів у трудовій книжці від 25.11.1977 року серії НОМЕР_1 позивач 18.12.1990 року, на підставі наказу №148-Л від 18.12.1990 року, прийнята на посаду головного бухгалтера Снятинського малого підприємства по прийманню в Держресурси худоби від населення. Наказом №1 від 23.02.1996 року у з`язку з реорганізацією підприємства позивача переведено в Колективне сільськогосподарське підприємство “Вишневі зорі”, а наказом №54 від 12.04.1996 року позивача 15.04.1996 року звільнено з займаної посади з Колективне сільськогосподарське підприємство “Вишневі зорі”.

Судом встановлено, що вказані записи виконані без перекреслень, дати наказів про зарахування та звільнення позивача з роботи не містить ніяких виправлень чи неточностей.

Щодо посилання відповідача на відсутність зв`язку між організацією, яка здійснила прийняття на роботу позивача та внесла відповідний запис в трудову книжку та організацією, яка звільнила з роботи суд зазначає наступне.

Згідно з п.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58 (далі Інструкція № 58), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Згідно пункту 2.15 вказаної Інструкції якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Так, відповідно до трудової книжки позивача Наказом №1 від 23.02.1996 року у з`язку з реорганізацією підприємства позивача переведено в Колективне сільськогосподарське підприємство “Вишневі зорі”, з якого, в подальшому, і було її звільнено. Таким чином підприємство було не переіменовано, а реорганізовано, про що зазначено у трудовій книжці позивача.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою для висновку про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Окрім цього суд зазначає, що жодних неправильних чи неточних записів саме про періоди роботи позивача, у зв`язку з чим необхідно підтверджувати трудовий стаж, контролюючим органом не виявлено.

З огляду на вказане, наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для відмови в зарахуванні до трудового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи.

Враховуючи викладене рішення пенсійного органу про відмову в перерахунку пенсії від 02.09.2020 року №6 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а тому слід зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 18.12.1990 року по 15.04.1996 року на посаді головного бухгалтера Снятинського малого підприємства по прийманню в Держресурси худоби від населення, яке в реорганізовано в Колективне сільськогосподарське підприємство “Вишневі зорі”.

У відповідності до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути 840,80 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції АТ “ПриватБанк” №0.0.1865788732.1 від 12.10.2020 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 139, 242-246, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення відділу з питань перерахунків пенсії №12 Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в перерахунку ОСОБА_1 пенсії від 02.09.2020 року №6.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 18.12.1990 року по 15.04.1996 року на посаді головного бухгалтера Снятинського малого підприємства по прийманню в Держресурси худоби від населення, яке в реорганізовано в Колективне сільськогосподарське підприємство “Вишневі зорі”.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Скільський І.І.