Рішення № 93846398, 28.12.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 грудня 2020 року Справа № 280/8218/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Романа Вікторовича, розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до – Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд визнати протиправними та скасувати:

- Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19 жовтня 2020 року №Ф-18008-58, що прийнята відповідачем, про нарахування і стягнення з позивача боргу у сумі 25880,21 грн, у тому числі недоїмки - 11640,12 грн; штрафів - 6465,66 грн; пені – 7774, 43 грн;

- Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 листопада 2020 року №Ф-18008-58, що прийнята відповідачем, про нарахування і стягнення з позивача боргу у сумі 25880,13 грн, у тому числі недоїмки - 11640,04 грн; штрафів - 6465,66 грн; пені – 7774, 43 грн.

- Зобов`язати ГУ ДПС у Запорізькій області вивести суми 25880,21 гривень та 25880,13 гривень з облікової картки позивача;

- вирішити питання про розподіл судових витрат між сторонами відповідно до ст.139 КАС України.

Позовна заява обґрунтована наступним. Позивач вважає, що Вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені з порушенням норм податкового законодавства, є не обґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а отже є неправомірними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

24.04.2014, згідно запису номер 21000000000005170 позивач зареєстрований фізичною особою – підприємцем, вид діяльності: «69.10 Діяльність у сфері права». 29.09.2014 згідно рішення Ради адвокатів Запорізької області №26 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001030. 05.12.2014 за формою №5-ООП повідомив контролюючий орган про отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та з цього часу перебував на обліку в контролюючому органів як фізична особа - підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності. В листопаді 2018 року за вказівкою контролюючого органу усунув неузгодженість в системі щодо перебування у подвійному статусі «фізичної особи - підприємця з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності» подав відповідні заяви державному реєстратору про припинення підприємницької діяльності за формою 12, і контролюючому органу заяви про взяття на облік як особи що провадить незалежну професійну діяльність за формою №1-ЄСВ і №5-ООП за тим же видом діяльності: «69.10 Діяльність у сфері права». 29.11.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі поданої позивачем заяви, внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням, номер запису 21000060002005170.

Позивачем сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі не менше за мінімальний розмір визначений законодавством: за 2015 рік - 6062,80 грн за 2016 рік - 4439,16 грн; за 2017 рік - 8448,00 грн; за 2018 рік - 9828,72 грн; за 2019 рік - 11017,56 грн; за три квартали 2020 року з урахуванням карантину 6295,30 грн.

06.11.2020 отримав Вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області від 19.10.2020 №Ф-18008-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 11640,12 гривень, та нарахованих на суму недоїмки штрафів 6465,66 гривень, пені 7774,43 гривень, всього на суму 25880,21 гривень.

26.11.2020 отримав Вимогу ГУ ДПС у Запорізькій області від 10.11.2020 №Ф-18008-58 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування 11640,04 гривень, та нарахованих на суму недоїмки штрафів 6465,66 гривень, пені 7774,43 гривень, всього на суму 25880,13 гривень.

Зазначає, що з отриманих вимог не можна визначити за який період і з яких підстав виникли зазначені у них заборгованості, вказані вимоги про сплату боргу (недоїмки) вважаю протиправними та такими, що порушують мої законні права та інтереси, вважаю за необхідне звернутися до суду із позовною про визнання їх протиправними та скасування.

Позивач зазначає, що будь-якої перевірки правильності нарахування та сплати податків та сплати єдиного соціального внеску від здійснення діяльності не проводились, звіти надавались вчасно, податки та ЄСВ сплачуються в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16 листопад 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, призначено перше судове засідання на 14 грудня 2020 року о 15 год. 40 хв. без виклику (повідомлення) сторін.

30 листопада 2020 року, через канцелярію суду від представника відповідача (вх. №2033) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі посилаючись на безпідставність позову, заперечення відповідача зводяться до наступного.

Позивач перебував на обліку контролюючого органу з моменту державної реєстрації як фізичної особи-підприємця з 24.04.2014, запис номер 21000000000005170, вид діяльності 69.10 (Діяльність у сфері права). 21.03.2018 подав до контролюючого органу за місцем проживання ( АДРЕСА_1 ) заяву про взяття на облік як само зайнятої особи за Ф№5-ООП та заяву за Ф №1-ЄСВ (адвокат), 29.11.2018 подано заяву про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням, номер запису: 21000060002005170. ОСОБА_1 перебував на обліку у ГУ ДПС у Запорізькій області (Енергодарському управлінні) з 24.04.2014 по 29.11.2018, як фізична особа – підприємець; з 21.03.2018 по даний час, як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю (адвокат), 04.04.2018 подав Звіт за 2017 р. про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску особами, які проводять незалежну професійну діяльність, визначив зобов`язання з єдиного внеску в розмірі 8448,0 грн, то відповідно до вимог закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI зобов`язаний нараховувати та сплачувати єдиний внесок: як фізична особа-підприємець за 2017 р. та 2018 р. (з 01.01.2018 по 29.11.2018); як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю за 2017 р., 2018 р., 2019 р., 2020 р. За 2017-2018 роки подав звіти як особа що провадить незалежну професійну діяльність – адвокат, як ФОП звіти не подані. Відповідач вважає, що згідно вимог законодавства позивач за період перебування на обліку контролюючого органу одночасно як фізична особа підприємець і як особа що провадить незалежну професійну діяльність мав сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за себе і як фізична особа-підприємець і як особа яка провадить незалежну професійну діяльність в межах одного виду діяльності у розмірі не менше мінімально визначеного законом, посилаючись на положення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року в редакції чинній протягом 2017-2018 років, Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015. Зважаючи на несплату внесків виникла недоїмка прийняті вимоги. Представник відповідача вважає вимогу про сплату боргу (недоїмки) законною, та такою що не підлягає скасуванню.

04 грудня 2020 року, через канцелярію суду від позивача (вх. №2033) надійшла відповідь на відзив в якій викладені пояснення і доводи позивача щодо відзиву на позовну заяву, які зводяться до наступного.

05.12.2014 за формою №5-ООП повідомив контролюючий орган про отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, та з цього часу перебував на обліку в контролюючому органів як фізична особа - підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності і з цього часу, за вказівкою контролюючого органу подавав податкову звітність як особа, що провадить незалежну професійну діяльність, що підтверджується звітністю за 2015, 2016, 2017, 2018 роки, 21.03.2018 до контролюючого органу за місцем проживання заяв про взяття на облік як само зайнятої особи за Ф№5-ООП та за Ф №1-ЄСВ (адвокат) я не подавав, такі заяви були подані у листопаді 2018 року одночасно з реєстрацією припинення підприємницької діяльності. За роз`ясненням центру обслуговування платників податків Енергодарської ДПІ 05.12.2014 під час подання заяви за формою №5-ООП, і продовженням здійснення діяльності «69.10 Діяльність у сфері права» вже в межах ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», позивачу рекомендовано звітність подавати як особа що провадить незалежну професійну діяльність, а звіти як ФОП відповідно до зазначених вище вказівок не подавались. Питань з приводу звітності ніколи не поставало, звітність позивачем подавалась з огляду на вказані обставини як особа що провадить незалежну професійну діяльність, велась єдина книга обліку доходів, зареєстрована за №115. Також позивач зазначає, що з урахуванням повторної вимоги, з нього стягується вже не подвійна сума ЄСВ а потрійна з одного доходу в межах одного виду діяльності, і такі нарахування нічим не обґрунтовані та не ґрунтуються на вимогах закону, не узгоджуються з принципом належного врядування, а існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності. Інших вимог на які посилається відповідач позивачу не направлялось і ним не отримувалось.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео - та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу, дослідивши матеріали, докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд прийшов до наступного.

Головним управлінням ДПС у Запорізькій області було сформовано та направлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який мешкає в м. Енергодар Запорізької області Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18008-58 від 19.10.2020 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 25880, 21 гривень.

Вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18008-58 від 19.10.2020 повідомлено позивача про те, що станом на 30.09.2020 його заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становить 25880, 21 гривень. А також зазначено, що відповідно до ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" податковий орган вимагає сплатити недоїмку в зазначеній сумі протягом 10 календарних днів з дня одержання вимоги.

В подальшому відносно позивача складено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18008-58 від 10.11.2020 станом на 31.10.2020 у розмірі 25880,13 гривень.

Суд зазначає, що Вимоги про сплату боргу (недоїмки) винесені з порушенням норм податкового законодавства, є не обґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, а отже є неправомірними та підлягають скасуванню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є особою що здійснює незалежну професійну діяльність – адвокат (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001030 видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області №26 від 29.09.2014), і як самозайнята особа перебуває на обліку в контролюючому органі на час розгляду справи.

До 29.11.2018 перебував на обліку контролюючого органу як фізична особа-підприємець з ознакою незалежної професійної діяльності – адвокат в межах одного зареєстрованого виду діяльності 69.10 (Діяльність у сфері права), за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки звітність подана як особою що провадить незалежну професійну діяльність, звітність як фізична особа-підприємець не подавалась, доход від такої діяльності відсутній, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до наявних в матеріалах справи звітів та квитанцій про сплату внесків, судом встановлено, що позивачем як особою що провадить незалежну професійну діяльність – адвокатом, сплачено єдиний соціальний внесок у розмірі не менше за мінімальний розмір визначений законодавством: за 2015 рік - 6062,80 грн; за 2016 рік - 4439,16 грн; за 2017 рік - 8448,00 грн; за 2018 рік - 9828,72 грн; за 2019 рік - 11017,56 грн; за три квартали 2020 року - 6295,30 грн.

Згідно долученого до матеріалів справи Витягу з облікової картки платника податків ОСОБА_1 судом встановлено, що позивачем за 2017-2018 роки сплачено ЄСВ як особою яка провадить незалежну професійну діяльність, а як фізичній особі-підприємцю повторно нараховано ЄСВ, у зв`язку з чим, у позивача утворилась недоїмка, на підставі якої сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18008-58 від 19.10.2020 на суму 25880,21 грн, а згодом повторно сформовано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-18008-58 від 10.11.2020 станом на 31.10.2020 у розмірі 25880,13 гривень.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до п. 65.1 ст. 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно п.65.2 ст.65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

Податковий кодекс України передбачає обов`язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Також слід зазначити, що контролюючий орган відмовляє у повторному взятті на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа. Такий обов`язок контролюючого органу передбачено п.п.65.4.4 п.65.4 ст.65 Податкового кодексу України.

Якщо особа взята на облік як самозайнята особа, яка здійснює підприємницьку діяльність, вона не повинна повторно ставати на облік та подавати документи як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Відповідно до пунктів 178.1 та 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Разом з тим, відповідно до положень частини 4 пункту 6.7 Розділу VI Порядку обліків платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09 грудня 2011 року, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08 липня 2010 року (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п.4 та п.5 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом №2464 не передбачений.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до статті 5 Закону №2464, зокрема відповідно до ч.2 ст. 5 Закону №2464 (в редакції закону що діяв на момент спірних правовідносин) взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1 та 15 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Суд зауважує, що оскільки позивач до 29.11.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", та стояв на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності - адвокат, із єдиним зареєстрованим видом діяльності 69.10 (Діяльність у сфері права), він мав вести єдиний податковий облік та здійснювати сплату податків в межах цієї діяльності.

З огляду на приписи п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», здійснення саме адвокатської діяльності у поєднанні з перебуванням на податковому обліку як фізичної особи – підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності вимагає подання звітності саме щодо такої діяльності, тобто звітності про адвокатську діяльність, що робилось позивачем, а саме звітність за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки подавалась як особою що провадить незалежну професійну діяльність – адвокатом, що відповідає дійсності, звітністю як фізична особа-підприємець не подавалось, що не заперечується відповідачем.

Зважаючи на те, що позивачем отриманий єдиний доход в межах одного виду діяльності, що підтверджується веденням єдиного обліку доходів і витрат, нарахування ЄСВ позивачу окремо ще і як фізичній особі-підприємцю спричиняє подвійну його сплату, оскільки такий внесок сплачувався позивачем самостійно, згідно поданою звітністю в межах такої діяльності як особою що провадить незалежну професійну діяльність.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Оскільки позивач як особа що здійснює незалежну професійну діяльність сплачував єдиний внесок у порядку та розмірах, визначених законодавством, в розмірі не менше мінімального, звітності як фізична особа-підприємець не подавалось, доходу як фізична особа-підприємець не отримано, перевірки з цього питання не проводилось, це виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем, який не отримував дохід від підприємницької діяльності. Доказів протилежного судом не встановлено.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особою що проводить незалежну професійну діяльність і перебуває на обліку як фізична особа-підприємець яка не отримувала доходу від такої підприємницької діяльності, спричиняє подвійну його сплату, що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Серков проти України», заява № 39766/05, параграф 43).

Суд підкреслює, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними у цій справі є висновки Європейського суду з прав людини справа «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов`язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді майнового інтересу (нараховувати податки та збори) за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку) і якій на протязі п`яти років податкові та інші органи, які займались у цей час адміністрування єдиного соціального внеску та питаннями реєстрації підприємницької діяльності, не висловлювали жодних претензій з приводу подання звітності та неузгодженості в питанні обліку підприємницької діяльності і діяльності як особи, що провадить незалежну професійну діяльність та не застосовували жодних санкцій відносно позивача.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа № 160/3114/19), та в подальшому підтриманій у постановах від 4 грудня 2019 року (справа №440/2149/19), від 5 грудня 2019 року (справа № 260/358/19), від 12 грудня 2019 року (справа №580/971/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18).

У відповідності до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд прийшов до висновку про необхідності задоволення позовної заяви та скасування податкових вимог.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню однак частково, оскільки вимога позивача про виведення сум 25880,21 гривень та 25880,13 гривень зазначені у вимогах з облікової картки не грунтується на нормах чинного законодавства і самі по собі суми зазначені у оскаржуваних вимогах не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а згідно Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, інформація з рішення суду, прийнятого по суті відображається в обліковій карті платника. Отже в цій частині позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до частини першої ст.139 КАС України - при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції №22 від 11 листопада 2020 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19 жовтня 2020 року №Ф-18008-58 на суму 25880,21 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 листопада 2020 року №Ф-18008-58 на суму 25880,13 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 28.12.2020.

Суддя Р.В. Сацький