Рішення № 93841339, 15.12.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

cправа № 752/7705/17

провадження №: 2-а/752/5/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.12.2020 року суддя Голосіївського районного суду міста Києва Мазур Ю.Ю., за участю секретаря Воробйова І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії з 21.03.2017 з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 11.04.2014 року № 7 та від 11.04.2014 року № 8 згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії з урахуванням інших виплат; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80% з дати призначення пенсії з 23.04.2014 року з урахуванням сум зазначених в довідках про складові заробітної плати від 11.04.2014 року № 7 та від 11.04.2014 року № 8 згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії з урахуванням інших виплат; стягнути судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що позивач перебуває на обліку в Правобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з 23.04.2014 року. Розмір пенсії позивача з 23.04.2014 відповідачем обчислений в розмірі 80% із таких складових заробітної плати як посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за високі досягнення у праці, премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат передбачених Законом України «Про державну службу». Розрахунок пенсії проводився по довідках про заробітну плату від 11.04.2014 року № 7 та від 11.04.2014 року № 8 виданих Департаментом земельних ресурсів київської міської державної адміністрації.

21.03.2017 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням всіх виплат, які зазначені в довідках від 11.04.2014 року № 7 та від 11.04.2014 року № 8. Відповідач листом від 22.03.2017 відмовив у перерахунку пенсії мотивуючи це тим, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» у редакції від 10.12.2015 № 889-ХІІІ скасовано, зокрема ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ).

Враховуючи наведене, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відзив на адміністративний позов в порядку ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач подав, в якому зазначив, що просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», п.5 розділу 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, ч.2 ст.50 ст.90 Закону України «Про державну службу», відповідач вказує, що інші виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати, одноразова грошова допомога у разі виходу на пенсію у розмірі 10 посадових окладів) не входять до складу заробітної плати державних службовців і не враховуються при обчисленні цього виду пенсії. У зв`язку із цим, для перерахунку пенсії та виплати пенсії з урахуванням інших виплат не має жодних законодавчих підстав.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.04.2017 відкрито провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.05.2018 прийнято до свого провадження дану справу за адміністративним позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.02.2019 замінено відповідача - Правобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві по справі за позовом ОСОБА_1 до Правобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Голосіївського районного суду м. Києва № 401 від 10.06.2020 здійснено повторний автоматизований розподіл справи.

В червні 2020 року дана справа за адміністративним позовом надійшла в провадження судді Голосіївського районного суду м. Києва Мазур Ю.Ю.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті на предмет їх належності, допустимості, достовірності у їх сукупності, вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 отримує пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з 23.04.2014 року.

Розмір пенсії позивача з 23.04.2014 відповідачем обчислений в розмірі 80% із таких складових заробітної плати як посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, надбавка за високі досягнення у праці, премії, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат передбачених Законом України «Про державну службу».

Розрахунок пенсії проводився по довідках про заробітну плату від 11.04.2014 року № 7 та від 11.04.2014 року № 8 виданих Департаментом земельних ресурсів київської міської державної адміністрації.

21.03.2017 позивач звернулась до відповідача з заявою про перерахунок пенсії державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу» з врахуванням всіх виплат, які зазначені в довідках від 11.04.2014 року № 7 та від 11.04.2014 року № 8.

Відповідач листом від 22.03.2017 відмовив у перерахунку пенсії мотивуючи це тим, що у зв`язку з набранням чинності Закону України «Про державну службу» у редакції від 10.12.2015 №889-ХІІІ скасовано, зокрема ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» (від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ).

Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII, Законом України «Про державну службу» от 10.12.2015 № 889-VIII, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

До 01 травня 2016 року умови пенсійного забезпечення державних службовців визначалися Законом України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.

Зокрема, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, за якою позивачу у цій справі призначено пенсію, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії державного службовця) передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.33 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії державного службовця) державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до частини 6 статті 95 Кодексу законів про працю, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Нормами ст. 66 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч.1 статті 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

В статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначаються виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Постановою Правління Пенсійного фонду від 04.09.2013 року № 15-1 (зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 26 вересня 2013 року за № 1661/24193) на виконання рішень Окружного адміністративного суду міста Києва по справах N 2а-8893/12/2670, № 2а-4753/09/2670 встановлено форму довідки про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії, відповідно до Закону України "Про державну службу". У формі довідки є колонки «Інші», де слід зазначати виплати, які не увійшли до заробітної плати у попередніх колонках, але мають враховуватись при призначенні пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» та з яких сплачено страхові внески, а з 01 січня 2011 року - єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Окрім того, відповідно до листа Пенсійного фонду України від 13.07.2011 року №14399/03-20 «Щодо нарахування ЄСВ на суму матеріальної допомоги» базою для нарахування єдиного внеску є сума заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Порядок нарахування та сплати єдиного внеску визначений Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яка затверджена постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 року за №994/18289.

Згідно з підпунктом 4.3.5 зазначеної Інструкції визначення видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004р. № 5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.01.2004р. за № 114/8713.

Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати оплата роботи в надурочний час і у святкові та неробочі дні у розмірах та за розцінками, установленими чинним законодавством (п.2.2.4.); суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників (п.2.2.7.); оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних відпусток у розмірах, передбачених законодавством (п.2.2.12.); відносяться до додаткової заробітної плати. Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників відносяться до заохочувальних та компенсаційних виплат (п.2.3.3.). Усі перелічені виплати відносяться до додаткової заробітної плати або заохочувальних та компенсаційних виплат, а отже є базою для нарахування та утримання ЄСВ і, відповідно, для нарахування пенсії.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 та від 28 травня 2013 року у справі № 21-97а13, а саме: «Отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати».

У постанові від 20 лютого 2012 року у справі № 21-430а11 Верховний Суд України зазначив, що: «висновок касаційного суду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: перевагу було надано положенням законів № 3723-ХІІ та № 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 Закону №1058-ІV та стаття 66 Закону №1788-ХІІ».

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15.03.2018 року у справі №466/2402/17, у постанові від 15.03.2018 року у справі №440/1130/16-а.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

За змістом статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Отже, вказаною нормою передбачено підстави, за яких провадиться індексація, а також розмір грошового доходу, який підлягає індексації.

Разом з цим, суд зазначає, що згідно з пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, державної допомоги та компенсаційних виплат, крім тих, які зазначені у пункті 3 цього Порядку).

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (в редакції чинній станом на дату призначення позивачу пенсії державної служби) сума індексації у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Таким чином, для обчислення пенсії включаються усі види оплати праці (виплат, доходу), на які нараховано збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених вище норм отримувані застрахованою особою суми виплат (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань), з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Суд зазначає, що державні гарантії права на відпустки, визначення умов, тривалості і порядку надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи встановлені Законом України від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон №504/96-ВР).

Відповідно до статті 2 Закону №504/96-ВР право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство). Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно з ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Згідно з ч.1 ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ (у редакції, чинній до 01 січня 2015 року) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.

Однак, суд зазначає, що з 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, ст. 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно довідки, виданої Департаментом земельних ресурсів від 11.04.2014 року № 7 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданої позивачу, зазначено, що ОСОБА_1 справді працює в Департаменті земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на посадв головного спеціаліста відділу землеустрою Соломянського району управління землеустрою, заробітна плата станом на 11.04.2014 становить: посадовий оклад 1218,00 грн, надбавка за ранг (11 ранг) - 70,00 грн, надбавка за вислугу років (20%) (за стаж державної служби 12 років) - 257,60 грн, всього 1545,60 грн.

Як вбачається з довідки Департаменту земельних ресурсів від 11.04.2014 року № 8 про складові заробітної плати, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», виданої позивачу, зазначено, що надбавки, премії та інші виплати за перід з 01.04.2012 по 31.03.2014 становили: надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи - 16859,34 грн, прмії - 60403,93 грн, премії до державних, професійних свят та ювілейних дат - 17730,40 грн, інші виплати (матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) - 18745,85 грн.

При цьому, суд зазначає, що позивачем було надано до суду докази того, що нею було подано відповідачу при призначенні пенсії відповідну довідку, в якій були зазначені суми нарахованої індексації, матеріальної допомоги на оздоровлення, соціально-побутова допомога та інші види виплат.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням положень чинного законодавства та враховуючи висновки, викладені у рішенннях Верховного Суду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Керуючись ст.ст. 241-244, 246 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. бульварно-Кудрявська, 16) щодо відмови ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) в перерахунку пенсії з 21.03.2017 з урахуванням довідок про складові заробітної плати від 11.04.2014 року № 7 та від 11.04.2014 року № 8 згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії з урахуванням інших виплат.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. бульварно-Кудрявська, 16) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 80% з дати призначення пенсії з 23.04.2014 року з урахуванням сум зазначених в довідках про складові заробітної плати від 11.04.2014 року № 7 та від 11.04.2014 року № 8 згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу» в редакції, що діяла на момент призначення пенсії з урахуванням інших виплат.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: м. Київ, вул. бульварно-Кудрявська, 16) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя: Ю.Ю. Мазур