Рішення № 93837711, 13.11.2020, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6785/20

Провадження № 2-а/369/175/20

РІШЕННЯ

Іменем України

13.11.2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі :

Головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі Одинцов О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління ДПС у Київської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.02.2020 року наказом Головного управління ДПС у Київській області №248 було призначено проведення фактичних перевірок, з витягу з додатку до наказу ГУ ДПС від 03.02.2020 року №248, було призначено перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , перевіряючий ГДРІ ОСОБА_2 , ГДРІ ОСОБА_3 , дата перевірки 27.02.2020 року.

27.02.2020 року було складено акт фактичної перевірки відповідно до якого було порушено: п. 1 п.2 п. 11 ч. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфера торгівлі, громадського харчування та послуг»; порушено п. 1 Постанови КМУ від 28.09.2010 року №878 «Про здійснення розрахунків за продаж товарів з використанням спеціальних платіжних засобів». Вказує, що з п. 2.2.12 Акту фактичної перевірки від 27.02.2020 року в магазині за адресою АДРЕСА_1 , що належить позивачеві ФОП ОСОБА_1 здійснюється діяльність в сфері торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та продуктами харчування за готівкові кошти без застосування РРО. Перевіркою встановлено факт продажу товарів не облікованих належним за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 8274,50 грн. Також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , здійснює продаж товарів та немає зареєстрований у встановленому порядку реєстратор розрахункових операцій, не забезпечив перехід на обов`язкове приймання спеціальних платіжних засобів для здійснення розрахунків за товари. 30.03.2020 року постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків використання електронних платіжних засобів за товари ч. 1 ст. 163-15 КУпАП визнано винним позивача та накладено адміністративне стягнення. З даною постановою позивач не згоден, оскільки розгляд відбувся у відсутності позивача, що є порушенням правил рівності всіх учасників та позбавлення позивача права на подання додаткових документів, пояснень. На підставі викладеного просить визнати протиправною та скасувати постанову в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Київській області Левкіна Івана Володимировича, №382 про накладення адміністративного стягнення від 30.03.2020 року, якою було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн., за порушення ч. 1 ст. 163-15 КУпАП та закрити провадження по справі. Судові витрати покласти на відповідача.

13.10.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого ГУ ДПС у Київській області не погоджується з доводами позивача, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Винні дії ФОП ОСОБА_1 підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення від 13.03.2020 року за №381, актом про результати фактичної перевірки від 27.02.2020 року за №0380/1036/05/ НОМЕР_1 та матеріалами доданими до протоколу про адміністративне правопорушення. Враховуючи викладене просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.10.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив. Вказали що доводи відповідача є необґрунтованими, просили задоволити позовні вимоги в повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом відповідно до наказу ГУ ДПС у Київській області від 03.02.2020 року №248 призначено проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання, з витягу до наказу вбачається про призначення перевірки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

27.02.2020 року за результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки, відповідно до якого було виявлено порушення п. 1 постанови КМУ від 28.09.2010 року №878 «Про здійснення розрахунків за продаж товарів (надані послуги) з використанням спеціальних платіжних засобів»

13.03.2020 року були складені протоколи про адміністративне правопорушення №381 та №382 відносно ОСОБА_1 , в якому встановлено порушення позивачем порядку проведення розрахунків.

30.03.2020 року посадовою особою в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Київській області Левкіном Іваном Володимировичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 3400,0 грн. за порушення ч. 1 ст. 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 163 15 КУпАП порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів - тягне за собою накладення штрафу на фізичну особу - підприємця, посадових осіб юридичної особи від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Статтею 278 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Згідно з ч. 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Положеннями ст. 283 КпАП України передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Таким чином, положення КпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, та містить застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. Недотримання державним інспектором, в процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КпАП України процедури призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.

Як встановлено судом в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, Європейський суд у справі «Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG» (1975, AC 591 at 638) вказав, що сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі «Yvone van Duyn v. Home Office», принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов`язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (п. 128), та «Беєлер проти Італії» (п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (п. 74 рішення ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії»).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення, оскільки остання є такою, що прийнята контролюючим органом всупереч вимог статті 268 КУпАП, а саме за відсутності позивача та без належного та своєчасного сповіщення його про місце і час розгляду справи. Враховуючи викладено, дослідивши матеріал справи та здійснивши аналіз долучених документів, суд вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Щодо задоволених позовних вимог в частині закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то суд виходить з наступного.

Постанова від 30.03.2020 року №382 прийнята відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 247 КУпАП визначає обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, зокрема, згідно з п.1 ч.1 даної норми Закону провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення;

Згідно статті 1 КАС України Кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Отже, закриття провадження у адміністративній справі може мати місце лише з підстав, визначених КАС України.

А тому вимоги про закриття провадження у справі не підлягають задоволенню, оскільки повноваженням щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, закриття провадження у такій адміністративній справі, наділений виключно державний орган, а суд в адміністративному судочинстві лише перевіряє законність і обґрунтованість спірного рішення, а не приймає рішення замість нього, що повністю узгоджується з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року.

Закриття провадження по справі, постанова по якій прийнята в рамках іншого Закону, чиним Кодексом адміністративного судочинства не передбачено.

Статтею 245 КАС України визначені повноваження суду при вирішення справи. Зазначена норма Закону не передбачає ухвалення судом рішення про закриття провадження по справі, яка розглядалась за іншим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частинами 1-7 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію договору №37 про надання правової допомоги від 10.06.2020р., додаток до договору, ордер на надання правової допомоги №1061870; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Детального опису робіт про надання правової допомоги, а також документів, що свідчили про перерахунок коштів адвокату суду надано не було. Враховуючи викладене суд відмовляє у відшкодуванні витрат понесених на правову допомогу. Разом з тим, підлягають стягненню витрати пов`язані зв сплатою судового збору у розмірі 420,40 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київської області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволити частково.

Скасувати постанову в.о. заступника начальника ГУ ДПС у Київській області Левкіна Івана Володимировича №382 від 30.03.2020 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за порушення ч.1 ст. 163-15 КУпАП.

Стягнути з Головного управління ДПС у Київської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 420, 40 грн.

В інший частині відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Н.С. Пінкевич