Рішення № 93837443, 22.12.2020, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 365/137/20

Номер провадження: 2/365/127/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.12.2020 року смт. Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді ХИЖНОГО Р.В.

за участю секретаря судового засідання НОСОВОЇ О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (скорочена назва - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») – Гребенюк О.С. звернувся до Згурівського районного суду Київської області з позовною заявою, в якій зазначає, що 28.04.2010 року відповідачка ОСОБА_2 звернулась до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею була підписана заява № б/н від 28.04.2010 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та позивачем Договір, що підтверджується її підписом у заяві. Відповідачка була ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви. Відповідно до Умов та Правил, які розміщені на офіційному сайті позивача, Банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримати банківські послуги, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою. Підписавши анкету-заяву, відповідачка, як клієнт Банку, отримала доступ до всіх без виключення послуг Банку. Таким чином, між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та відповідачкою укладено кредитний договір. На підставі договору Банком було відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом 200,00 грн, та відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000,00 грн.

У зв"язку з порушеннями зобов"язань за кредитним договором відповідачка ОСОБА_2 має кредитну заборгованість, яка станом на 12.03.2020 року, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, становить 25105,36 грн та складається з наступного: 15804,17 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1522,24 грн – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК; 6107,17 грн - пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1171,68 грн - штраф (процентна складова).

Відповідачка продовжує ухилятись від виконання зобов"язань та заборгованості не погашає, чим порушує права та інтереси позивача.

Наслідками порушення відповідачкою зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Банку достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Враховуючи вищевикладене, представник АТ КБ «ПРИВАТБАНК» Гребенюк О.С. просив суд стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.04.2010 року в загальному розмірі 25105,36 грн та судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 10.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідачкою ОСОБА_2 до суду подано відзив на позовну заяву. Невизнання позову обґрунтовувала тим, що вважає, що кредитний договір не був укладеним., оскільки сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, наданий позивачем, розуміла і погодила відповідачка, підписавши анкету-заяву. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених нових умов та правил. Підписання відповідачкою анкети-заяви не може свідчити про прийняття нею запропонованих Банком умов. Довідка про умови кредитування хоч і містить підпис позичальника, проте не датована як документ. За вказаних обставин відсутні підстави для стягнення з відповідачки відсотків, пені, штрафів. Відсутні підстави для стягнення з відповідачки тіла кредиту, оскільки фактично отримані та використані нею кошти були повернуті позивачу в повному обсязі.

Позивачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до суду подано відповідь на відзив. На спростовання обставин, викладених у відзиві. позивача посилається на те, що підписавши анкету-заяву № б/н від 28.04.2010 року відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua. Відповідачка була ознайомлена із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви. Відповідачці було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 ключем до карткового рахунку є пластикова картка, яку отримала відповідачка та мобільний телефон, який вказала відповідачка у своїй заяві. Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів, яка підписана особисто відповідачкою та з якої вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку в розмірі 36,00 % на рік, вказано розмір комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо. Тобто сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Випискою з карткового рахунку прослідковується користування відповідачкою кредитними коштами, отримання нею картки «Універсальна», часткове погашення нею заборгованості за договором.

В судове засідання позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свого представника не направив, про час і місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином. Представник позивача Гребенюк О.С. направив до суду заяву, в якій просив справу розглядати у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, направила до суду заяву, в якій просила провести розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги не визнала, посилаючись на обставини, викладені у відзиві. Представником відповідачки ОСОБА_3 до суду теж було подано письмову заяву, про розгляд справи у його відсутність та відсутність відповідачки. У заяві просив в задоволенні позову відмовити.

Суд визнав можливим провести розгляд справи у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання не проводилось.

Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Дослідженими письмовими доказами по справі встановлено, що 28.04.2010 між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та відповідачкою ОСОБА_4 , якою у шлюбі прізвище змінено на - ОСОБА_5 , було укладено кредитний договір № б/н, згідно якого відповідачка отримала кредитну картку номер НОМЕР_1 з кредитним лімітом у розмірі 200,00 грн, що встановлено з копії підписаної сторонами анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку , у якій зазначено, що відповідачка погоджується з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.26), довідки про надані кредитні картки (а.с.25), довідки про зміну умов кредитування (а.с.24), виписки по рахунку (а.с.16-23).

Позивач стверджує, що при укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заяво хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Для кредитного договору істотними умовами є предмет, ціна (сума), строк повернення кредиту, проценти за користування ним, а також усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). (ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України).

Із загального аналізу вище вказаних норм вбачається, що належною формою укладення кредитного договору є письмова форма. Не залежно від того, чи це кредитний договір індивідуального характеру, чи договір приєднання, а також незалежно від того, чи його зміст зафіксований в одному або кількох документах, кредитний договір (усі його складові) має бути підписаний сторонами. Окрім того, відповідно до ст. 634 ЦК України, договір приєднання може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Позивач до позовної заяви, окрім підписаної сторонами анкети-заяви, додає також Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які не підписані сторонами. Пам`ятка клієнта, на яку є посилання в анкеті-заяві позивачем не надана. Проте позивачем надана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка датована 28.04.2010 року та містить підпис відповідачки.

Відповідачка ОСОБА_2 не заперечувала факт отримання кредитної картки та користування кредитними коштами.

Під час дії кредитного договору Банком в односторонньому порядку змінювався кредитний ліміт, зокрема з початкового розміру 200,00 грн він збільшився до 15000,00 грн (довідка – а.с.24).

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Як вбачається з виписки банку по особовому рахунку (а.с.16-23), відповідачка ОСОБА_2 своїми фактичними діями, які виразились в отриманні та фактичному використанні кредитних коштів у розмірі встановленого банком кредитного ліміту, підтвердила свою згоду на встановлення та зміну кредитного ліміту на кредитній карті.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимог щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти ( кредит ) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої обов`язки за кредитним договором виконав, надавши відповідачу кредитну картку № НОМЕР_1 , використовуючи яку відповідач користувалась кредитними коштами. Пізніше відповідачу були видані інші кредитні картки, остання кредитна картка № НОМЕР_2 терміном дії до серпня 2020 року.

Відповідачка ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором не виконала належним чином, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 12.03.2020 року становить 25105,36 грн та складається з наступного: 15804,17 грн – заборгованість за тілом кредиту; 1522,24 грн – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК; 6107,17 грн - пеня; 500,00 грн - штраф (фіксована частина); 1171,68 грн - штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Оскільки у фактично підписаній сторонами анкеті-заяві строк повернення кредитних коштів не визначений, відповідачка ОСОБА_2 не повернула позивачу фактично отримані кошти, що свідчить про порушення прав позивача, Банк вправі вимагати виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, тому суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача основної суми боргу за кредитом, а саме тіла кредиту (прострочене тіло кредиту) в розмірі 15804,17 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідачки складові кредитної заборгованості, зокрема заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі ст. 625 ЦК України, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись п. 2.1.1.2.3 Умов АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з 01.03.2019 року впровадив зміни Умов в частині нарахування відсотків, а саме, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань відповідачка зобов`язана сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі 86,4% - для картки «Універсальна» та 84% - для картки «Універсальна голд» від простроченої суми заборгованості.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що зазначені зміни були погоджені з відповідачкою.

В цьому випадку стверджувати, що підписавши анкету-заяву відповідачка погодилась з усіма змінами до Умов не можливо.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують зазначених обставин.

Надані банком Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Розрахунок заборгованості (а.с. 4-15) не є невід`ємною частиною кредитного договору, а тому не може вважатися належним доказом погодженої сторонами процентної ставки, розміру штрафів та пені.

За таких умов суд вважає вимогу про стягнення нарахованої позивачем заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК у розмірі 1522,24 грн – необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

У задоволенні вимог щодо стягнення нарахованої пені у розмірі 6107,17 грн та штрафу у розмірі 500,00 грн (фіксована складова), 1171,68 грн (процентна складова) слід відмовити з аналогічних підстав.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватись зокрема неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно зі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 28.04.2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить підстав, розміру та порядку нарахування пені та штрафів за прострочення зобов`язань за договором.

Надана позивачем Довідка про умови кредитування не містить чіткого визначення розміру та порядку нарахування пені та штрафів.

Розмір та порядок нарахування пені та штрафів також визначається у п. п. 2.1.1.12.6.1, 2.1.1.12.6.2 Умов та правил, які не підписані відповідачкою.

Окрім того, з розрахунку заборгованості вбачається, що пеня, починаючи з 01.06.2018 року, нараховувалась Банком по 50 грн, 100 грн щомісяця, що не відповідає ні п. 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил, ні Довідці про умови кредитування.

Розмір штрафу, хоч і регулюється однаково в Умовах та Правилах і в Довідці, проте беручи до уваги, що відповідач просить одночасно стягнути і пеню і штраф, що у випадку задоволення судом призведе до порушення прав відповідачки.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Суд вважає, що вимога про стягнення з відповідачки 6107,17 грн – пені, 500,00 грн - штрафу (фіксована частина) та 1171,68 грн - штрафу (процентна складова) до задоволення не підлягає, з огляду на викладене вище.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи викладене, суд вважає, за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_2 . на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.04.2010 року в розмірі 15804,17 грн, з яких: 15804,17 грн – заборгованість за простроченим тілом кредиту. В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1323,23 грн.

Керуючись ст.ст.526,549,611,623,625,634,1046,1048,1049,1054 ЦК України,

ст.ст.141,247,263,265,273 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПРИВАТБАНК” на р/р № НОМЕР_4 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д:

- заборгованість за Кредитним договором № б/н від 28.04.2010 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в розмірі 15804 (п`ятнадцять тисяч вісімсот чотири) гривні 17 копійок;

- судовий збір в розмірі 1323 (одна тисяча триста двадцять три) гривні 23 копійки, - а разом стягнути суму в розмірі 17127 (сімнадцять тисяч сто двадцять сім) гривень 40 копійок.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст рішення суду складено 28.12.2020 року.

ГОЛОВУЮЧИЙ Р.В. ХИЖНИЙ