Ухвала суду № 93837409, 28.12.2020, Вишгородський районний суд Київської області

"28" грудня 2020 р. Справа № 363/4894/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

24 грудня 2020 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до Вишгородської міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородмісткреконструкція-1» (далі – ТОВ «Вишгородмісткреконструкція-1») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2020 року, зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, визнання кадастрового номера спірної земельної ділянки недійсним.

Разом із позовною заявою позивачами подано заяву про забезпечення позову у якій просять суд заборонити ТОВ «Вишгородмісткреконструкція-1» проводити будь-які будівельні роботи щодо знесення будівель та споруд, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зазначають, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішення Вишгородської міськради від 12 березня 2020 року № 61/42 земельну ділянку з кадастровим номером 32218101000:01:257:0003, площею 2,4 га передано ТОВ «Вишгородмісткреконструкція-1» в оренду на десять років, без будь-яких зобов`язань перед власниками будинків. У вказаному рішенні та в оспорюваному договорі оренди земельної ділянки відсутні положення про наявність на спірній ділянці нерухомого

майна – приватних будинків, в тому числі будинку АДРЕСА_1 . З позивачами не погоджено умови знесення будинку АДРЕСА_1 та господарських споруд, що розташовані на земельній ділянці, якою вини користуються тривалий час. Відповідачі у справі намагаються за допомогою будівельної техніки зламати огорожу навколо належної позивачам земельної ділянки та знести будинок і господарські споруди.

Згідно із частиною першою статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно із частиною першою статті 4, частиною першою статті 13 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений забороною вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові

«Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Як убачається із заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про забезпечення позову, позивачі звернулися до суду із позовною заявою про визнання недійним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 32218101000:01:257:0003, площею 2,4 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки; визнання кадастрового номера спірної земельної ділянки недійсним.

Під час розгляду вказаної позовної заяви підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право особи порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-3005цс15 від 10 лютого 2016 року).

Аргументи заявників про недотримання законодавства в сфері оренди землі під час укладання спірного договору, не надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки та визнання недійсним кадастрового номера спірної земельної ділянки не можуть бути підставою для забезпечення позову в обраний спосіб. Доводи про намагання відповідача зруйнувати будинок та інші споруди, розміщені на спірній ділянці, є предметом перевірки заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення, відомості про які внесено 10 грудня 2020 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або наслідків заборони вчиняти певні дії чи зобов`язання вчиняти певні дії.

Отже, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У цьому випадку, обраний вид забезпечення позову не є співмірним із заявленими вимогами і може призвести до порушення прав відповідачів, незаконного втручання в їх господарську діяльність, негативно вплинути на права та інтереси невизначеного кола осіб згаданих правовідносин, призвести до незворотних наслідків, заподіяння значних збитків

(у тому числі інвесторам будівництва, фізичним та юридичним особам, накопиченого фонду фінансування будівництва тощо).

Крім цього, суд враховує презумпцію правомірності правочину згідно із статтею 204 ЦК України, який вважається правомірним доки ця презумпція не буде спростована в установленому порядку.

Аналізуючи викладені вище обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з урахуванням роз`яснення Верховного Суду України, оцінивши доводи позивачів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності їх вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає. Судом не встановлено обставин, які свідчили б, що невжиття запропонованих заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним, зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, визнання кадастрового номера спірної земельної ділянки недійсним.

Керуючись вимогами статтями 149–154, 157, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за їх позовом до Вишгородської міської ради Київської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородмісткреконструкція-1» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17 березня 2020 року, зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, визнання кадастрового номера спірної земельної ділянки недійсним – залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя О.П. Лукач