Ухвала суду № 93836850, 28.12.2020, Романівський районний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

273/2219/20

У Х В А Л А

28 грудня 2020 року смт. Романів

Суддя Романівського районного суду Житомирської області Кірічук М.М., з участю секретаря судового засідання Панасюк К.О., представника потерпілого – Николишина Р.З., розглянувши заяву судді Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 про самовідвід у кримінальному провадженні № 42018061240000014, -

В С Т А Н О В И В :

22 грудня 2020 року в Романівському районному суді Житомирської області зареєстровано заяву судді Романівського районного суду Житомирської області Ковальчука М.В. про самовідвід у кримінальному провадженні № 42018061240000014.

Вказана заява мотивована тим, що між суддею Ковальчуком М.В., який проживає в м. Баранівка Житомирської області, та ОСОБА_2 , який є представником потерпілого – Відділу освіти Баранівської міської ради, склалися неприязні відносини через різні політичні погляди під час виборів на посаду Баранівського міського голови, та через наявність скарг ОСОБА_1 , як голови батьківського комітету Баранівської гімназії, на дії ОСОБА_2 щодо організації навчального процесу, що може викликати в учасників даного кримінального провадження сумніви щодо неупередженості судді.

Дослідивши підстави для відводу судді Ковальчука М.В., суддя прийшов до висновку, що заява про самовідвід судді не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 80 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) у разі наявності підстав, передбачених статтями 75,76 КПК України, у тому числі за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.

За цими ж підставами йому може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. При цьому, відвід повинен бути вмотивованим.

Правове регулювання підстав відводу судді визначається статтею 75 КПК України, згідно якої суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:

- якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;

- якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;

- якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження;

- за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

- у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Згідно практики Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі №5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01.03.2012 у справі №5-15п12).

Під час розгляду заяви про самовідвід, представник потерпілого – Николишин Р.З підтвердив наявність неприязних відносин між ним та ОСОБА_1 через зазначені в заяві факти, проте вказав, що на протязі останнього року та на даний час із заявником вони не спілкуються. Також ОСОБА_2 повідомив, що будь-якого спілкування, суперечок чи неприязних відносин з приводу саме цього кримінального провадження між ним та суддею ОСОБА_1 не було.

Окрім цього слід зазначити, що ОСОБА_2 приймає участь у кримінальному провадженні лише як представник органу місцевого самоврядування з яким перебуває у трудових відносинах, а відомостей того, що прийняті під головуванням судді Ковальчука М.В. рішення у зазначеному провадженні можуть стосуватися безпосередньо прав та інтересів ОСОБА_2 , у заяві не зазначено і в ході розгляду заяви не встановлено.

З урахуванням викладеного, суддя приходить до переконання, що зазначені суддею Ковальчуком М.В. у заяві про самовідвід факти безперечно мали б бути доведені до відома учасників судового провадження, але вони не є беззаперечною та вагомою підставою для відводу судді, оскільки мали місце внаслідок позапроцесуальних побутових стосунків, не пов`язаних із кримінальним провадженням № 42018061240000014, і не доводять особистої заінтересованості судді щодо результатів розгляду справи та не викликають обґрунтованих сумнівів неупередженості судді Ковальчука М.В. при ухваленні процесуальних рішень, тому в задоволенні заяви про самовідвід слід відмовити.

Керуючись статтями 75, 81, 369-372 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви судді Романівського районного суду Житомирської області ОСОБА_1 про самовідвід у кримінальному провадженні № 42018061240000014 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Кірічук