Ухвала суду № 93835173, 24.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/21180/20

Провадження № 2/161/4811/20

У Х В А Л А

про залишення без руху

24 грудня 2020 року м. Луцьк

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Пушкарчук В.П., вивчивши позовну заяву громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

22.12.2020 року громадянин Республіки Польща ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ», ТзОВ «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак, вищевказана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України.

Згідно п. 5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно ч. 1 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Вказана норма процесуального закону кореспондується з приписами ч. 5 ст. 95 ЦПК України відповідно до якої, учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

За приписами ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах проводиться державною мовою. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про засади державної мовної політики» державною мовою України є українська мова; українська мова як державна мова обов`язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.

Положеннями ч. 1 та ч. 3 ст. 14 вказаного Закону визначено, що судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року, визначено, що згідно зі ст. 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова, всебічний розвиток і функціонування якої в усіх сферах суспільного життя на всій території України забезпечується державою. Виходячи з цього конституційного положення судочинство в Україні має провадитися українською мовою. На виконання ч. 4 ст. 10 Конституції суд за клопотанням осіб, які беруть участь у розгляді справи, зобов`язаний застосовувати при провадженні судочинства й іншу мову в порядку, визначеному законом (наприклад, КПК, ЦПК).

Крім цього, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 14.12.1999 року у справі № 10-рп/99, українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також рішенням Конституційного Суду України № 8-рп/2008 від 22.04.2008 року у справі № 1-18/2008 встановлено, що відповідно до ст. 124 Конституції України Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції здійснюють правосуддя, яке стосується конституційного, адміністративного, господарського, кримінального та цивільного судочинства. Ці види судочинства є процесуальними формами правосуддя та охоплюють порядок звернення до суду, процедуру розгляду судом справи та ухвалення судового рішення. Суди реалізують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян щодо використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, відповідно до Конституції і законів України. Таким чином, Основним Законом України закладено конституційні основи для використання української мови як мови судочинства та одночасно гарантовано рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою.

Разом з тим суд зазначає, що забезпечення рівності прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою, гарантування права громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють, не означають абсолютного права сторони (учасника справи) подавати відповідні процесуальні документи мовою, якою вона володіє, якому кореспондує безумовний обов`язок суду приймати такі документи до розгляду.

Законом України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» передбачено, що при застосуванні положень Хартії заходи, спрямовані на утвердження української мови як державної, її розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України, не вважаються такими, що перешкоджають чи створюють загрозу збереженню або розвитку мов, на які відповідно до ст. 2 цього Закону поширюються положення Хартії.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що позивачем подано окремі додатки до неї викладені іноземною мовою, без надання офіційного перекладу на українську мову.

Враховуючи наведене, суддя доходить висновку, що свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування, як того вимагають приписи ч. 1 ст. 175 ЦПК України, повинні бути викладені у позовній заяві українською мовою, а тому, оскільки додані до позову додатки викладені іноземною мовою, наявні підстави для залишення такого позову без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків надання позовної заяви, викладеної державною мовою.

З врахуванням вищенаведеного, позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

При усуненні недоліків позивачу також слід врахувати, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 353 ЦПК України, суддя –

У Х В А Л И Л А:

Позовну заяву громадянина Республіки Польща ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЛУ», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кромберг енд Шуберт Україна ЖУ» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо позивач у встановлений строк усуне зазначені в ухвалі недоліки, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складений 24 грудня 2020 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук