Рішення № 93834686, 22.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2020Справа № 910/14606/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про відшкодування збитків в розмірі 185 409,19 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відшкодування збитків за пошкодження вагонів в розмірі 168 240,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не виконано свого обов`язку щодо збереження схоронності вагонів при здійснені перевезення, що призвело до збитків позивача.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вищезазначена ухвала отримана відповідачем 08.10.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01054 74423871.

10.09.2019 до канцелярії суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в частині 160 196, 28 грн. та просить відмовити у їх задоволенні.

Відповідно до ч. 7 ст. 116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до накладної АТ «Укрпошта» №6105245553666 відзив з додатками Акціонерного товариства "Українська залізниця" здано на пошту 23.10.2020.

Таким чином, строк на подання відзиву не пропущено, відзив подано у строк, встановлений ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2020

02.11.2020 на адресу суду позивачем подано відповідь на відзив.

03.11.2020 на адресу суду відповідачем подано доповнення до відзиву, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

09.11.2020 на адресу суду відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" є орендарем та власником вантажних вагонів, а саме: №62791074 (договір оренди №07/ПВ-2019 від 24.05.2019 року, акт прийому - передачі №34 від 23.09.2019 року), №63555130 (договір оренди №36А/18 від 15.06.2018 року, акт прийому - передачі №5 від 13.08.2018 року), №61602371 (договір купівлі продажу (викупу) предмета лізингу від 03.06.2019 до договору фінансового лізингу №LC8374-04/13 від 14.04.2013, акт прийому - передачі від 20.06.2019 року), №61602827 (рамковий договір фінансового лізингу №4299-FL від 04.02.2019 року, акт прийому - передачі від 23.05.2019 року).

Для забезпечення курсування вагонів залізничними коліями позивачем (замовник) було укладено договір № ПР/М-15103/НЮі про надання послуг власнику, орендаторю або оператору щодо організації курсування власних вантажних вагонів на коліях загального користування від 09.11.2015 року з державним підприємством "Придніпровська залізниця" (виконавець).

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони керуються цим договором, законами України, Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів залізничним транспортом України, Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, Соглашением о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС), «Правилами експлуатації власних вантажних вагонів», іншими нормативними документами.

Позивачем зазначено, що у березні 2020 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» здійснювало перевезення вантажних вагонів власності (оренди) позивача.

Між відправником та відповідачем укладено договори перевезення у вигляді залізничних накладних, відповідно до яких вантажні вагони прямували порожніми під завантаження до пункту призначення.

Зазначені чотири вагони відправились зі станції відправлення порожніми та прямували до пункту навантаження до станції призначення, але прибувши до станції призначення, при огляді вагонів було встановлено, що на вагонах відсутні авторежими, внаслідок чого було складено акти загальної форми ГУ-23 або акти огляду вагону або ВУ-25.

Отже, прямуючи до пункту призначення, зі станції відправлення до станції призначення в період знаходження вагонів на відповідальності відповідача, вказані чотири вагони були пошкоджені та відчеплені з зазначенням причин відчеплення - відсутність авторежиму.

Відповідно до повідомлень форми ВУ-36М та повідомлень форми ВУ-23М вагони було направлено структурним підрозділом експлуатаційного депо регіональної філії відповідача на проведення ремонту та технічного огляду.

При проведенні ремонтних робіт на вагони були встановлені відповідні деталі, що додатково підтверджується актом наданих послуг №13 від 01.06.2020 та розрахунком загальної вартості наданих послуг.

У відповідності до повідомлень проведення ремонтних робіт на структурному підрозділі експлуатаційного вагонного депо регіональної філії АТ «Українська залізниця» ремонт вантажних вагонів було завершено, та по факту виконання поточного ремонту вагонів було складено акт наданих послуг №13 від 01.06.2020.

Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились ТОВ «Ремвагонторг», з яким у позивача укладено договір про надання послуг № 49у/ від 27.06.2019.

Відповідно до п. 4.5. договору про надання послуг № 49у/ від 27.06.2019 замовник сплачує надані Виконавцем послуги на підставі підписаних Сторонами Актів наданих послуг та рахунків до них. З ініціативи Виконавця можуть узгодити інший порядок оплати Договору, як передплата за надання послуг з організації ремонту окремого Вагону (групи Вагонів).

Після проведення ремонту позивач прийняв на підставі акту наданих послуг №13 від 01.06.2020 та оплатив поточний ремонт вагонів, загальна вартість якого складає 168 240,00 грн. (без ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням №T3W0001686 від 31.08.2020 на суму 600 000,00 грн.

Позивачем зазначено, що оскільки пошкодження вагонів № 62791074, 63555130, 61602371, 61602827 відбулось саме під час знаходження вагону на залізничній колії загального користування після укладання договору перевезення, то із наведених норм та правил слідує, що відповідальність за дотримання якості проведеного технічного обслуговування та ремонту, безпеки руху вагонів несе відповідач.

Спір у справі виник внаслідок того, що, як стверджує позивач, він зазнав матеріальних збитків в результаті заміни розукомплектованих деталей у сумі 168 240,00 грн. (з урахуванням ПДВ), які зобов`язаний відшкодувати відповідач, оскільки він не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень силами Української залізниці.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст.5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п.5.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613 перевезення власних вантажних вагонів у завантаженому і порожньому стані в усіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з Правилами оформлення перевізних документів.

Судом встановлено, що акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснювалось перевезення вантажних вагонів № 62791074, 63555130, 61602371, 61602827 власності (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" за залізничними накладними №43355197, №42953034, №37888674.

Згідно з ст.8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п.3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.02.2015 за №168/26613, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п.4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення вагонів № 62791074, 63555130, 61602371, 61602827 за залізничними накладними №43355197, №42953034, №37888674 свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як встановлено судом, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що вагони № 62791074, 63555130, 61602371, 61602827, перебуваючи у власності/оренди позивача, були пошкоджені (розкомплектовані) після прийняття їх до перевезення відповідачем, а саме: виявлено відсутність (розобладнання) головної та/або магістральної частини повітророзподільника.

Відповідно до п.19 розділу IV (Порядок розрахунку розміру збитків за пошкодження вантажних вагонів) Правил користування вагонами і контейнерами (ст.119-126 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.99 підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за N 567/6855.

Так, в матеріалах справи наявні акти про пошкодження вагона (форма ГУ-23), а саме: від 03.03.2020 року ( вагон №61602371), від 03.03.2020 року (вагон № 635551330).

Відповідно до п.6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п.6.2.1 зазначеної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності (оренди) товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М та ВУ-36М.

Відповідно до п.4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №875/5096 обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Згідно з п.п.20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458 пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вагонів №62791074, 63555130, 61602371, 61602827 їх було відправлено до структурних підрозділів акціонерного товариства "Українська залізниця" для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із форми ВУ-36М, а саме:№170 від 10.03.2020 (вагони №62791074, 63555130, 61602371), №4519 від 01.03.2020 (вагон №61602827).

Відповідно до п.22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за №165/3458, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за №828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з п.14 цих Правил.

Роботи з ремонту вагонів на замовлення позивача проводились ТОВ «Ремвагонторг», з яким у позивача укладено договір про надання послуг № 49у від 27.06.2019.

Так, в матеріалах справи наявний акт наданих послуг №13 від 01.06.2020 на загальну суму 1 186 200,00 грн. з ПДВ з розрахунком загальної вартості наданих послуг (Додаток №1 до акту №13 від 01.06.2020).

Відповідно до розрахунку загальної вартості наданих послуг (Додаток №1 до акту №13 від 01.06.2020) залізничних вагонів 62791074, 63555130, 61602371, 61602827 становить 168 240,00 грн. (з ПДВ).

Заперечуючи проти розміру заявлених позовних вимог, відповідач зазначає, що відповідно до дефектних відомостей (форма ВУ-22), які були складені 10.03.2020 року на вагони №61602371, № 635551330, № 62791074 потрібно встановити магістральні та головні частини повітрярозподільника.

16.03.2020 складена калькуляція вартості технічного обслуговування з відчепленням вагонів (група з 3-х вагонів), згідно якої вартість ремонту одного вагону становить 1208,30 грн. з ПДВ, а також розрахунок вартості матеріалів на вищезазначені вагони.

Згідно акту від 16.03.2020 № 209/783 вартість ремонту трьох зазначених вагонів становить 3020,76 грн. без ПДВ, з ПДВ - 3 624,91 грн., що відповідає сумі у рахунку від 16.03.2020 № 209/483.

Отже, розмір збитків за розукомплектування вагонів № 62791074, 63555130, 61602371 становить 3 624,91 грн.

Стосовно вагону № 61602827 відповідач зазначає, що 17.02.2020 між ТОВ «Ремвагонторг» та акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі підрозділу «Служба вагонного господарства» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» був укладений договір № JI/B-20119п/НЮ.

19.02.2020 ТОВ «Ремвагонторг» звернулось до начальника «Експлуатаційного вагонного депо Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» Рибака В.А. з гарантійним листом № 60 щодо здійснення ремонту вагону.

Згідно акта приймання-передачі від 29.02.2020 ТОВ «Ремвагонторг» передало, а «Експлуатаційне вагонне депо Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» прийняло запчастини.

29.02.2020 складена калькуляція вартості технічного обслуговування на вагон № 61602827, згідно якої вартість ремонту одного вагону становить 2118,10 грн без ПДВ.

Згідно акту здачі-приймання наданих послуг від 06.03.2020, підписаного ТОВ «Ремвагонторг» та «Експлуатаційним вагонним депо Ковель» регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», розмір послуг з урахуванням вартості технічного обслуговування вагона, збору за подачу-забирання вагону, збору за маневрову роботу склав 4 418,81 грн з ПДВ, що співпадає з рахунком від 06.03.2020 №225 (023).

Платіжним дорученням від 23.03.2020 № B3W00000003 грошові кошти в розмірі 4 418,81 грн були зараховані на поточний рахунок «Експлуатаційне вагонне депо Ковель».

Розмір збитків за розукомплектування вагону № 61602827 становить 4 418,81 грн.

Крім того відповідач зазначає, що договір від 27.06.2019 № 49у від 27.06.2019 між ТОВ «Металургтранс» та ТОВ «Ремвагонторг» укладено на організацію ремонту, а не проведення ремонтних робіт, доказів здійснення ремонту за вказаним договором та встановлення на вагонах авторежиму позивачем не надано, а також ТОВ «Ремвагонторг» ремонт пошкоджених вагонів не здійснював.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонам.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ГК України Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1.1. Договору №49у про надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів від 27.06.2019 Виконавець надає Замовнику комплексну послугу з організації ремонту залізничних вагонів Замовника розобладних запасними частинами/деталями/вузлами внаслідок розкрадання та вчинення протиправних дій третіми особами.

Відповідно до п.п. 4.4.1, 4.4.2. п. 4.1 №49у від 27.06.2019 вартість комплексної послуги Виконавця у разі раз обладнання Вагонів Замовника у випадках, наведених у п. 1.1.1. та 1.1.2. цього Договору складається з: вартості організації ремонту Вагона Замовника в вагоноремонтному підприємстві АТ «Укрзалізниця» (без урахування вартості запасних частин/деталей/вузлів), що становить 19 300,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч триста грн., 00 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 3 860,00 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят грн.. 00 коп.), всього з ПДВ - 23 160,00 грн. (двадцять три тисячі сто шістдесят грн.., 00 коп.) за один Вагон.

Вартість поставки запасних частин/деталей/вузлів за найменуваннями за 1 од. становить: головна частина повітрярозподільника - 9 000,00 грн., магістральна частина повітрярозподільника - 9 000,00 грн., авторежим вантажний - 8 200,00 грн., авторегулятор гальмівних важільних передач - 8 000,00 грн.

На підтвердження обґрунтованості своїх заперечень відповідачем надано калькуляцію технічного обслуговування з відчепленням вагону від 16.03.2020, розрахунок матеріалів при технічному обслуговуванні з відчепленням вагонів та акт №209/483 від 16.03.2020.

Зі змісту робіт за даними документами випливає, що вони не пов`язані з характером пошкоджень (дефектів) вагонів, які є об`єктом даного спору та не пов`язані з безпосереднім ремонтом вагонів, тому є неналежними та не беруться судом до уваги.

Відповідно до акту встановлення №1 при виконанні поточного ремонту вагонів №61602371, №62791074, №63555130 в ВП «Вагонне депо Кременчук» ПТО станції Золотишино регіональна філія «Південна залізниця» були встановлені нові запчастини, надані Замовником, проте, Суд зазначає, що в даному акті відсутня ціна нових запчастин та вартість робіт по їх встановленню.

Відповідно до п. 3.1., 3.2. Договору №Л/В-20119п/НЮ від 17.02.2020 при виявленні на залізничній станції вантажного вагона, який потребує ТО, працівники вагонного депо, яке територіально обслуговує відповідну станцію, складають повідомлення на ремонт вагону форми ВУ-23М, передають в ГІОЦ УЗ повідомлення 1353 і організовують подачу такого вагона на вагоноремонтні колії вагонного депо (надалі ВЧД). В разі виникнення необхідності проведення заміни номерних деталей та вузлів вагону, виконавець повідомляє про це замовника та здійснює вказану заміну за умови наявності у Виконавця необхідних деталей і вузлів та письмового погодження Замовника.

Виконання робіт за цим Договором може здійснюватися з використанням запасних частин та матеріалів Замовника.

Відповідно до акту здачі - приймання №225 (_023_) наданих послуг від 06.03.2020 по договору №Л/В-20119п/НЮ від 17.02.2020 та акту приймання - передачі №1 від 29.02.2020 слідує, що ремонт вагону №61602827 відбувся за використанням запасних частин матеріалів Замовника.

Таким чином, доводи відповідача про те, що розмір збитків за розукомплектування вагонів 62791074, 63555130, 61602371, 61602827 обмежується фактичним виконанням ремонту та становить 8 043,72 грн. не відповідає фактичним обставинам та спростовується матеріалам справи.

Суд погоджується з доводами відповідача, що організація ремонту не є тотожним поняттю виконання ремонту, але, в той же час, зазначає, що організація ремонту є більш загальним поняттям та може включати в себе виконання ремонту, тому в даному випадку надання послуг з організації ремонту залізничних вагонів відповідно до договору№49у від 27.06.2019 є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та входить до складу збитків, відповідно до ст. 225 ГК України.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч ч.1, 2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Як зазначено у п.11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 №01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Відповідно до ст.924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п.110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п.114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п.2 ст.126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів) №№62791074, 63555130, 61602371, 61602827 завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Відповідно до Додатку №1 (Розрахунок загальної вартості наданих послуг) до акту №13 від 01.06.2020 вартість послуг по вагонам (без ПДВ):

№61602371 - вартість організації ремонту: 19 300,00 грн., магістральна частина повітрярозподільника: 9 000,00 грн.;

№61602827 - вартість організації ремонту: 19 300,00 грн., магістральна частина повітрярозподільника: 9 000,00 грн., головна частина повітрярозподільника: 9 000,00 грн.;

№62791074 - вартість організації ремонту: 19 300,00 грн., магістральна частина повітрярозподільника: 9 000,00 грн., головна частина повітрярозподільника: 9 000,00 грн.;

№63555130 - вартість організації ремонту: 19 300,00 грн., головна частина повітрярозподільника: 9 000,00 грн.

Вартість послуг по вагонам (з ПДВ):

№61602371 - вартість організації ремонту: 23 160,00 грн., магістральна частина повітрярозподільника: 10 800,00 грн.;

№61602827 - вартість організації ремонту: 23 160,00 грн., магістральна частина повітрярозподільника: 10 800,00 грн., головна частина повітрярозподільника: 10 800,00 грн.;

№62791074 - вартість організації ремонту: 23 160,00 грн., магістральна частина повітрярозподільника: 10 800,00 грн., головна частина повітрярозподільника: 10 800,00 грн.;

№63555130 - вартість організації ремонту: 23 160,00 грн., головна частина повітрярозподільника: 10 800,00 грн.

Таким чином, за перерахунком суду загальний розмір збитків за надані послуги становить 157 440,00 грн. (разом з ПДВ) та підлягають задоволенню.

Вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 10 800,00 грн. не підлягають задоволенню.

Дослідивши усі обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, врахувавши принцип диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні належних (орендованих) позивачу вагонів залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого товариством з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" були понесені витрати на оплату вартості ремонту з урахуванням вартості замінених деталей за перерахунком суду на загальну суму 157 440,00 грн., покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, тобто у розмірі 157 440,00 грн.

При цьому, в силу п.20 Правил складання актів (п.129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із ст.124 Статуту залізниць України.

Разом з тим поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена ст.110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2 361,58 грн.

Відповідно до ч.1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З вказаних документів вбачається, що 09.01.2018 року між адвокатським об`єднанням "СОТА" (об`єднання) та ТОВ "Металургтранс" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №09012018/МТ, відповідно до умов якого, з урахуванням додаткової угоди №17082020/1 від 17.08.2020 до договору, клієнт доручає та оплачує, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надати послуги, а саме послуги з правничої допомоги щодо: попереднього опрацювання матеріалів наданих позивачем; вивчення судової практики; формування правової позиції; підготовки процесуальних документів для звернення до суду (позовна заява, розрахунок суми заборгованості, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат) тощо, що стосується розукомплектації вагонів №62791074, 63555130, 61602371, 61602827.

Відповідно до п.п. 2-4 додаткової угоди 17082020/1 від 17.08.2020 до договору про надання правничої допомоги №09012018/МТ від 09.01.2018 сторони погодили період надання послуг з 17.08.2020 по 25.08.2020. Після отримання клієнтом результатів надання об`єднанням послуг та їх оплати сторони складають про це двосторонній акт приймання-передавання наданих послуг.

Загальна вартість послуг за даною додатковою угодою складає суму у розмірі 18 000,00 грн. та сплачується замовником в строк до 30.11.2020.

Так, в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі наданих послуг від 17.08.2020 року на суму 18 000,00 грн., рахунок-фактура №250820 від 27.08.2020 року на суму 18 000,00 грн., платіжне доручення №ТЗW0001655 від 23.09.2019 року на суму 18 000,00 грн. з призначенням платежу "Сплата за послуги з правничої допомоги зг. ДУ №17082020 від 17.08.2020 р. зг.дог.№09012018/МТ від 09.01.2018 зг. рах. 250820 від 25.08.2020 без ПДВ".

Також, надано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5557/10 від 24.12.2015 року на ім`я Барабаш Олексій Володимирович.

Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку позовної заяви, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, а також те, що жодних заперечень від відповідача щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду не надходило, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.

Пунктом 3 ч. 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення витрат на послуги адвоката підлягають частковому задоволенню в розмірі 16 844,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 123, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (колишня Тверська) буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургтранс" (49000, м. Дніпро, пл. Героїв Майдану, буд. 1, кімната 524, ідентифікаційний код 33074226) збитки у розмірі 157 440 (сто п`ятдесят сім тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 361 (дві тисячі триста шістдесят однин) грн. 58 коп. та 16 844 (шістнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 40 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий