Рішення № 93832547, 18.12.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.2020 Справа №607/2180/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Облещук О.В.,

у присутності учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бачинської Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільтепло» про визнання недійсним строкового трудового договору, стягнення заробітної плати, індексації заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, –

ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2020 року позивач ОСОБА_2 пред`явив до суду позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільтепло» (далі – ТОВ «Тернопільтепло») про визнання недійсним строкового трудового договору від 13.06.2019р., стягнення заробітної плати в розмірі 40320,30 грн., індексації заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

17 лютого 2020 року позивач подав виправлену позовну заяву, в якій просив визнати недійсним строковий трудовий договір від 13.06.2019р., стягнути заробітну плату в розмірі 39999,54 грн., індексацію заробітної плати, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Обгрунтовував позов тим, що 17.01.2019р. його прийнято на роботу машиністом (кочегаром) котельні ТОВ «Тернопільтепло» за строковим трудовим договором та 31.05.2019р. його звільнено у зв`язку з закінченням строку дії договору. 14.06.2019р. його знову прийнято на роботу машиністом (кочегаром) котельні ТОВ «Тернопільтепло» за строковим трудовим договором та 20.08.2019р. його звільнено у зв`язку з закінченням строку дії договору. Договір не відповідає вимогам ч. 2 ст. 23 КЗпП України, оскільки відсутні підстави вважати, що, виходячи з характеру роботи чи з інших передбачених законом вимог, трудові відносини не могли бути встановлені на невизначений строк, що відповідно до абз. 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9, є підставою визнання його недійсним у частині визначення строку, а також відповідно до ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними. При укладенні зазначеного трудового договору термін дії договору не був у ньому зазначений та йому усно повідомлено, що цей строк буде узгоджено з ним додатково. Договір змусили його підписати під тиском, без надання можливості детально ознайомитись із його змістом. У його заяві про прийняття на роботу від 10.06.2019р. та наказі від 13.06.2019р. про прийняття його на роботу не зазначено строк дії трудового договору. Характер виконуваної роботи на посаді машиніста (кочегара) котельні дає можливість укладення договору на невизначений строк, тому прийняття його на роботу на період з 14.06.2019р. по 20.08.2019р. є абсурдним. Крім того, зазначений договір суперечить вимогам трудового законодавства та Колективному договору ТОВ «Тернопільтепло», оскільки, виходячи з умов колективного договору, мінімальна погодинна тарифна ставка повинна становити 73,92 грн., що суперечить строковому трудовому договору від 13.06.2019р., а тому цей договір не відповідає нормам матеріального права і є недійсним. Виходячи з зазначеного розміру мінімальної погодинної тарифної ставки, враховуючи, що заробітна плата нараховувалась та виплачувалась за погодинною тарифною ставкою в розмірі 56 гривень, починаючи з 17 січня 2019 року, йому не доплачено 5495,47 гривень за роботу в нічний час, 241,71 гривень за роботу у святкові дні та 215,04 гривень за понаднормову роботу. Також йому не виплачувалась премія, передбачена п. 4.9.2 Колективного договору та п. 2.3 Положення про преміювання працівників, розмір якої за вказаний період, виходячи з вищевказаного розміру тарифної ставки, повинен становити 21436,80 гривень. Відтак, загалом відповідачем не доплачено 39999,54 грн. заробітної плати. У зв`язку з невиплатою зазначеної суми позивач стверджує, що має право на її індексацію, розмір якої станом на 17 лютого 2020 року становить 65,16 гривень, компенсацію втрати цієї частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати, розмір якої станом на 17 лютого 2020 року становить 472,94 гривень, та стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, розмір якої за період з 20 серпня 2019 року по 30 січня 2020 року становить 63438,20 гривень.

Ухвалою судді від 19 лютого 2020 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання 13 березня 2020 року о 10 годині.

У зв`язку з неявкоюсторін у судове засідання розгляд справи відкладено на 22 квітня 2020 року.

18 березня 2020 року від представника відповідача ТОВ «Тернопільтепло» Бачинської Т.П. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись не те, що, по-перше, під час розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2 . Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області встановив законність звільнення позивача саме на підставі строкового трудового договору і в своєму рішенні від 04 березня 2020 року дав оцінку цьому договору, вказавши, що цей договір укладено законно і він є належною підставою для звільнення позивача у зв`язку з закінченням його строку; по-друге, позивач, власноручно написав заяву про прийняття його на роботу за строковим трудовим договором, відтак він сам не заперечує, що працював саме за строковим трудовим договором; по-третє, позивачем невірно обрано спосіб захисту його права, оскільки норми Цивільного кодексу України, яким передбачено підстави недійсності договору, до трудових відносин не застосовуються. Крім цього, позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки про укладення спірного договору ОСОБА_2 дізнався в момент його укладення. І, нарешті, вимоги про стягнення заробітної плати є безпідставними, оскільки ним помилково здійснено розрахунок мінімальної погодинної тарифної ставки, позаяк робота машиніста (кочегара) котельні ТОВ «Тернопільтепло» відповідає кваліфікації робітника ІІІ-го розряду та відповідно до Колективного договору ТОВ «Тернопільтепло» на 2017-2018 роки мінімальна погодинна тарифна ставка робітника І розряду становить 27,1 гривень, робітника ІІІ розряду – 32,52 гривень, а згідно зі штатним розписом погодинна тарифна ставка машиніста (кочегара) котельні становить 56 гривень, що перевищує мінімальну погодинну тарифну ставку.

01 квітня 2020 року судом отримано відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що, по-перше, він оскаржив рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2020 року; по-друге, позивач оспорює строковий трудовий договір від 13.06.2019р. як такий, що укладений під тиском, без зазначення закінчення строку його дії та всупереч правилам ч. 2 ст. 23 КЗпП України; по-третє, обраний ним спосіб захисту його права відповідає ст. 9 КЗпП України та абз. 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9, згідно з яким укладення трудового договору за відсутності умов, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, є підставою визнання його недійсним у частині визначення строку. З повним текстом договору позивач ознайомився 29.10.2019р., коли його отримав разом із відзивом на позовну заяву у справі № 607/22526/19. І, нарешті, посадова інструкція машиніста (кочегара) котельні 3-го розряду йому для підпису не надавалась, її копія є нечіткою, що дає йому підстави стверджувати про недопустимість та підробленість цього доказу.

Разом із відповіддю на відзив позивач подав клопотання про витребування у відповідача та огляд у судовому засіданні оригіналу посадової інструкції машиніста (кочегара) котельні 3-го розряду, клопотання про призначення судово-технічної експертизи та клопотання про розгляд справи без його участі.

Крім того, разом із виправленою позовною заявою позивач подавав клопотання про витребування доказів, зокрема просив витребувати у відповідача ТОВ «Тернопільтепло»: 1) техніко-економічні показники котелень за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , зокрема характеристики котлів, їх теплопродуктивність в ГДж/год та Гкал/год тощо; 2) перелік професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці, зокрема машиніста (кочегара) котельні; 3) результати проведення атестації робочих місць, зокрема машиніста (кочегара) котельні; 4) поточні плани діяльності ТОВ «Тернопільтепло» помісячно за період: січень 2019 року – серпень 2019 року та документи, що підтверджують результати їх виконання чи невиконання; 5) журнали прийому і здачі змін (виробничого журналу) або іншого документа, що підтверджує факт виходу на роботу та факт здачі зміни машиністів (кочегарів), зокрема ОСОБА_2 за період січень 2019 року – серпень 2019 року.

Ухвалою суду від 22 квітня 2020 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, подане позивачем разом із відповіддю на відзив, витребувано у відповідача оригінал посадової інструкції машиніста (кочегара) котельні 3-го розряду, та у зв`язку з неявкою сторін у судове засідання розгляд справи відкладено на 20 травня 2020 року на 15 годину.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 20 травня 2020 року розгляд справи відкладено на 24 червня 2020 року на 14 годину 30 хвилин.

У судове засідання 24 червня 2020 року учасники справи не з`явились, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 23 липня 2020 року на 12 год. 00 хв.

Ухвалами суду від 24 червня 2020 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про призначення судово-технічної експертизи та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, поданому ним разом із виправленою позовною заявою.

У судове засідання 23 липня 2020 року позивач не з`явився, у зв`язку з чим розгляд справи відкладено на 24 вересня 2020 року на 12 год. 40 хв.

23 вересня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про долучення до справи документів на підтвердження укладення строкового трудового договору, обумовленого сезонним характером роботи, зокрема необхідністю виробництва теплової енергії в обсягах відповідно до пори року, у тому числі наказ № 31/05/219 від 31.05.2019р., наказ № 10062019 від 10.06.2019р., а також копію рішення Тернопільського апеляційного суду від 04.09.2020р.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 для ознайомлення з зазначеними доказами 24 вересня 2020 року розгляд справи відкладено на 26 жовтня 2020 року на 15 годину 30 хвилин.

30 вересня 2020 року від представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що постановою Тернопільського апеляційного суду від 04.09.2020р. з відповідача стягнуто в користь позивача допомогу по тимчасовій непрацездатності, яка відповідачем не виконана, що ще раз підтверджує факт невиплати позивачу відповідачем усіх сум, що проводиться у день звільнення, а також від позивача ОСОБА_2 надійшла письмова заява щодо недопустимості одного з доказів у справі – посадової інструкцію машиніста (кочегара) котельні 3-го розряду.

Крім цього, 30 вересня 2020 року позивач подав клопотання про призначення судово-технічної експертизи для вирішення питань: 1) чи виготовлений рукописний текст, а саме слова та цифри « ОСОБА_2 17.01.19р.» та особистий підпис ОСОБА_2 у документі (додаток «З вимогами інструкції ознайомлений» до посадової інструкції - Машиніст (кочегар) котельні 3-го розряду (аркуш справи 129) у той час, яким датовано, а саме 17.01.2019р.? Якщо ні то коли саме?; 2) чи виконано рукописний текст (рукописні записи) у документі (додаток «З вимогами інструкції ознайомлений» до посадової інструкції - Машиніст (кочегар) котельні 3-го розряду (аркуш справи 129) ОСОБА_2 ?; 3) чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у документі (додаток «З вимогами інструкції ознайомлений» до посадової інструкції - Машиніст (кочегар) котельні 3-го розряду (аркуш справи 129) тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

Ухвалою суду від 26 жовтня 2020 року у задоволенні вказаного клопотання про призначення судово-технічної експертизи відмовлено та розгляд справи відкладено на 30 листопада 2020 року, судове засідання в зазначену дату у зв`язку з перебуванням судді у відрядженні перенесено на 07 грудня 2020 року на 12 годину 30 хвилин.

У судовому засіданні 07 грудня 2020 року заслухано вступне слово представників сторін, досліджено письмові докази у справі та за клопотанням представника позивача в розгляді справи оголошено перерву до 18 грудня 2020 року до 10 години.

У судовому засіданні 07 грудня 2020 року представник позивача позов підтримав, посилаючись на обставини, які викладені в позовній заяві та у відповіді на відзив. Також вказав, що відповідач не надав позивачу відповіді про виконання поточних планів діяльності за січень-серпень 2019р., що дає підстави вважати, що вони були виконані і мала бути нарахована премія.

Крім того, у судовому засіданні 18 грудня 2020 року позивач надав розрахунок суми індексації заробітної плати за період з січня 2019 року по серпень 2019 року в розмірі 769,53 грн. та суми компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати за період з січня 2019 року по серпень 2019 року в розмірі 1766,60 грн., який приєднано до матеріалів справи.

Також позивач просив прийняти його письмові пояснення, в яких зазначив, що внаслідок несвоєчасної виплати 22.10.2020р. допомоги по тимчасовій непрацездатності, яка стягнута постановою Тернопільського апеляційного суду від 04.09.2020р., доводиться факт невиплати йому в день звільнення всіх належних при звільненні сум, що підтверджується довідкою банку. У задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено відповідно до ч. 3 ст. 49 ЦПК України, оскільки зміна підстав позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, допускається не пізніше, ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання.

Представник відповідача у судовому засіданні просила в задоволенні позову відмовити з мотивів, які викладені у відзиві на позовну заяву. Вказала, що при наданні відповідачем копії посадової інструкції машиніста (кочегара) котельні 3-го розряду до неї помилково долучено останній аркуш інструкції з охорони праці, однак на виконання ухвали суду від 22 квітня 2020 року відповідачем надано оригінал посадової інструкції машиніста (кочегара) котельні 3-го розряду із аркушем ознайомлення працівників саме з цією інструкцією, який є її частиною. Також зазначила, що посада машиніста (кочегара) котельні ТОВ «Тернопільтепло» є сезонною роботою, що зумовлюється необхідністю виробництва теплової енергії в обсягах відповідно до пори року та підтверджується наказом № 31/05/219 від 31.05.2019р. та наказом № 10062019 від 10.06.2019р., а також відповідно до постанови Тернопільського апеляційного суду від 04.09.2020р., яка набрала законної сили, апеляційний суд встановив, що звільнення позивача з роботи є законним і обгрунтованим та таким, що відповідає характеру трудових правовідносин між сторонами. Помісячних поточних планів діяльності на підприємстві немає, однак це не спростовує відсутності у підприємства коштів для виплати премій, крім того, умови виплати премії обумовлюються не лише фінансовою можливістю її виплати, оскільки відповідно до Положення про преміювання працівників ТОВ «Тернопільтепло» вона нараховується індивідуально, може призначатись окремим працівникам за наказом директора.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Відповідно до наказу ТОВ «Тернопільтепло» № 31/05/2019-1 від 31.05.2019р. «Про фактичне закінчення опалювального сезону та виведення з експлуатації основних засобів» наказано вивести з експлуатації на період до початку опалювального сезону основні засоби згідно з таблицею № 1 (три твердопаливних водогрійних котли з обладнанням) та вважати датою закінчення опалювального сезону 31.05.2019р.

10.06.2019р. директором ТОВ «Тернопільтепло» видано наказ № 10062019 «Про виробництво теплової енергії для подачі гарячої води в літній період», в якому зазначено про виникнення такої необхідності та наказано забезпечити прийом на роботу тимчасових працівників, а саме машиністів (кочегарів) котелень (за строковими трудовими договорами) для роботи експлуатаційної дільниці протягом літнього періоду.

10 червня 2019 року позивач ОСОБА_2 подав заяву до ТОВ «Тернопільтепло» про прийняття на роботу на посаду машиніста (кочегара) котельні із погодженням тарифного розпису на термін згідно строкового трудового договору.

13 червня 2019 року між ТОВ «Тернопільтепло» та ОСОБА_2 був укладений строковий трудовий договір.

У п. 1.7 цього договору зазначено, що договір діє до 20 серпня 2019 року.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що договір припиняє свою дію у випадках: 6.2.1 закінчення терміну дії договору згідно п.п. 1.7 п. 1. Даний договір підписаний сторонами.

У пункті 4.1 зазначено, що за виконання посадових обов`язків, передбачених у Посадовій інструкції працівнику встановлюється погодинна тарифна ставка в розмірі 56 гривень за одну годину щомісяця.

На підставі наказу № 13/06/2019 від 13 червня 2019 року ОСОБА_2 прийнято на посаду машиніста (кочегара) за строковим договором з 14 червня 2019 року до закінчення терміну дії строкового договору. ОСОБА_2 ознайомлений із даним наказом, про що свідчить його особистий підпис.

Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 17 січня 2019 року ОСОБА_2 прийнято на роботу машиністом (кочегаром) котельні за строковим договором та 31 травня 2019 року звільнено з роботи у зв`язку з закінченням терміну дії строкового трудового договору. 14 червня 2019 року ОСОБА_2 знову прийнято на роботу машиністом (кочегаром) котельні за строковим договором на підставі наказу №13/06/2019 від 13.06.2019 року «Про прийняття на роботу».

14 серпня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до директора ТзОВ «Тернопільтепло» із заявою про розірвання строкового договору у зв`язку із закінченням терміну дії договору.

Наказом ТзОВ «Тернопільтепло» про звільнення з роботи та прийняття на роботу №20/08/2019 від 20 серпня 2019 року ОСОБА_2 було звільнено відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії строкового договору та зобов`язано виплатити ОСОБА_2 компенсацію за невикористану основну відпустку за період роботи з 14.06.2019 року по день звільнення тривалістю 4 календарні дні та наднормові.

ОСОБА_2 ознайомився з наказом директора ТзОВ «Тернопільтепло» № 20/08/2019 від 20 серпня 2019 року «Про звільнення з роботи та прийняття на роботу» та відмовився від проставлення підпису про ознайомлення з ним, про що складено акт про відмову ОСОБА_2 від проставлення підпису про ознайомлення з наказом № 01-08-2019 від 20 серпня 2019 року.

Відповідно до штатного розкладу ТОВ «Тернопільтепло» на опалювальний період 2019р., введеного в дію з 02 січня 2019 року, погодинна тарифна ставка машиніста (кочегара) котельні становить 56 гривень.

Згідно з розрахунковим листком ОСОБА_2 за січень 2019 року оклад (тариф) становив 56 грн., заробітна плата складалась з оплати по годинному тарифу та доплати за нічні години і становила 5488 грн., включаючи податки та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до розрахункового листка ОСОБА_2 за лютий 2019 року оклад (тариф) становив 56 грн., заробітна плата складалась з оплати по годинному тарифу, доплати за нічні години та оплати за простій не з вини працівника і становила 9184 грн., включаючи податки та інші обов`язкові платежі.

Згідно з розрахунковим листком ОСОБА_2 за березень 2019 року оклад (тариф) становив 56 грн., заробітна плата складалась з оплати по годинному тарифу, доплати за нічні години та оплати за простій не з вини працівника і становила 4188,80 грн., включаючи податки та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до розрахункового листка ОСОБА_2 за квітень 2019 року оклад (тариф) становив 56 грн., заробітна плата складалась з оплати за простій не з вини працівника і становила 6720 грн., включаючи податки та інші обов`язкові платежі.

Згідно з розрахунковим листком ОСОБА_2 за травень 2019 року оклад (тариф) становив 56 грн., заробітна плата складалась з компенсації відпустки, доплати за понаднормові години, оплати за простій не з вини працівника, та становила 9751,36 грн., включаючи податки та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до розрахункового листка ОСОБА_2 за червень 2019 року оклад (тариф) становив 56 грн., заробітна плата складалась з оплати по годинному тарифу, доплати за нічні години та доплат за святкові дні та становила 6496 грн., включаючи податки та інші обов`язкові платежі.

Згідно з розрахунковим листком ОСОБА_2 за липень 2019 року оклад (тариф) становив 56 грн., заробітна плата складалась з оплати по годинному тарифу та доплати за нічні години і становила 11468,80 грн., включаючи податки та інші обов`язкові платежі.

Відповідно до розрахункового листка ОСОБА_2 за серпень 2019 року оклад (тариф) становив 56 грн., заробітна плата складалась з оплати по годинному тарифу, доплати за нічні години, доплати за понаднормові години, компенсації відпустки, оплати за простій не з вини працівника, та становила 8774,77 грн., включаючи податки та інші обов`язкові платежі.

Посадовою інструкцією машиніста (кочегара) котельні 3-го розряду визначено завдання, права та обов`язки, відповідальність працівників, посади яких відповідно до п. 1.1 відносяться до категорії «робітники». На останньому аркуші інструкції міститься підписи працівників, у тому числі ОСОБА_2 від 17.01.2019р. Факт власноручного підпису цієї посадової інструкції позивач неодноразово заперечив у поданих письмових клопотаннях.

Згідно з п. 4.3.1 Колективного договору ТОВ «Тернопільтепло» на 2017-2018р.р. (далі – Колективний договір) роботодавець визначає посадові оклади з урахуванням кваліфікаційних вимог до посад працівників на підставі штатного розкладу.

Відповідно до п. 4.3.3 Колективного договору мінімальну погодинну тарифну ставку за просту некваліфіковану працю встановлено для робітників, професії яких віднесено до категорії «найпростіші професії», у розмірі 30 гривень за 1 годину.

Згідно зі змінами до Колективного договору його доповнено п. 4.3.5.2, згідно з яким тарифна ставка робітника І розряду встановлюється з коефіцієнтом 1,6 до мінімальної тарифної ставки робітника І розряду.

Відповідно до додатку 10 до Колективного договору визначено єдину сітку міжрозрядних коефіцієнтів, якою визначено коефіцієнт для 1 розряду – 1, для 3 розряду – 1,2, для 5 розряду – 1,54.

Згідно з п. 4.9.2 Колективного договору у товаристві застосовують такі основні види преміювання: винагорода за поточні результати праці за підсумками роботи за місяць згідно з відповідним положенням (додаток 2), винагорода за загальні результати роботи за рік згідно з відповідним Положенням (додаток 3), винагорода за вислугу років згідно з відповідним Положенням (додаток 3).

Відповідно до п. 2.2 Положення про преміювання працівників ТОВ «Тернопільтепло» за поточні результати праці за підсумками роботи за місяць (додаток 2 до Колективного договору) визначено розмір премій у відсотковому відношенні до посадового окладу (тарифної ставки) за категоріями працівників, зокрема для кваліфікованих робітників він становить 30%.

Пунктом 2.3 цього додатку визначено, що премію нараховують і виплачують за умови виконання товариством техніко-економічних показників, визначених поточними планами його діяльності на поточний місяць, премію нараховують індивідуально, вона може мати систематичний характер та призначатися окремому працівнику згідно з наказом директора.

Відповідно до наказу № 137 к від 23.10.2017р. ОСОБА_2 було прийнято на роботу з 24.10.2017р. на опалювальний період 2017 – 2018 р.р. в котельню по вул. Курбаса Комунального підприємства теплових мереж «Тернопільміськтеплокомуненерго» Тернопільської міської ради оператором котельні 5 розряду.

23.12.2019р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив інформацію та копії документів, зокрема: 1) заяву ОСОБА_2 , на підставі якої прийнято наказ від 13.06.2019р. № 13/06/2019; 2) який розряд працівника машиніста (кочегара) ОСОБА_2 за період роботи січень – серпень 2019р.; 3) чи відноситься посада (професія) машиніста (кочегара) котельні до переліку професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці; 4) поточні плани діяльності ТОВ «Тернопільтепло» помісячно за період: січень 2019 року – серпень 2019 року та документи, що підтверджують результати їх виконання чи невиконання; 5) чи виконано техніко-економічні показники ТОВ «Тернопільтепло», визначені поточними планами діяльності помісячно за період: січень 2019 року – серпень 2019 року.

23.12.2019р. відповідачем надано відповідь на вказаний запит, у якому зазначено про відсутність належних документів на представництво інтересів ОСОБА_2 , а також вказано, що інформація про розряд працівника міститься у посвідченні машиніста (кочегара), яке знаходиться у ОСОБА_2 , ТОВ «Тернопільтепло» такою інформацією не володіє, а заява ОСОБА_2 , на підставі якої прийнято наказ від 13.06.2019р. № 13/06/2019 направлена засобами поштового зв`язку 23.12.2019р.

03.01.2020р. позивач звернувся до відповідача з запитом, у якому просив надати інформацію та копії документів, зокрема: 1) розряд працівника машиніста (кочегара) ОСОБА_2 за період роботи січень – серпень 2019р.; 2) чи відноситься посада (професія) машиніста (кочегара) котельні до переліку професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці; 3) результати проведення атестації робочих місць, зокрема мащиніста (кочегара) котельні ОСОБА_3 ; 4) чи виконано техніко-економічні показники ТОВ «Тернопільтепло», визначені поточними планами діяльності помісячно за період: січень 2019 року – серпень 2019 року; 5) журнал прийому і здачі змін (виробничого журналу) або іншого документа, що підтверджує факт виходу на роботу та факт здачі зміни машиністів (кочегарів), зокрема ОСОБА_2 за період січень 2019 року – серпень 2019 року; 6) заяву ОСОБА_2 , на підставі якої прийнято наказ від 16.01.2019р. № 16/01/2019; 7) наказ від 16.01.2019р. № 16/01/2019; 8) заяву ОСОБА_2 , на підставі якої прийнято наказ від 31.05.2019р. № 31/05/2019; 9) наказ від 31.05.2019р. № 31/05/2019; 10) строковий трудовий договір, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Тернопільтепло» за період з 16.01.2019р. по 20.08.2019р.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.03.2020р. у задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «Тернопільтепло», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Тернопільське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Тернопільській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення№20/08/2019 від 20 серпня 2019 року, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності – відмовлено.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04.09.2020р. зазначене рішення суду в частині відмови в стягненні допомоги по тимчасовій непрацездатності – скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Тернопільтепло» у користь ОСОБА_2 допомогу по тимчасовій непрацездатності в розмірі 3699,60 грн. за вирахуванням обов`язкових платежів. В решті рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.03.2020р. – залишено без змін.

Апеляційний суд у цій постанові, залишаючи без змін рішення в його не скасованій частині зазначив, що звільнення позивача проведено з дотриманням усіх вимог трудового законодавства України, наказ про звільнення позивача з роботи є законним і обґрунтованим та таким, що відповідає характеру трудових правовідносин між сторонами.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ст. 3 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 9 КЗпП визначено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно зі ст. 10, 11, 13, 18 колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці; забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов`язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації.

Відповідно до ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі ст. 23 КЗпП трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Частиною 7 ст. 96 КЗпП передбачено, що віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або органом, уповноваженим власником, згідно з професійними стандартами (кваліфікаційними характеристиками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Згідно з ч. 1 – 4 ст. 97 КЗпП оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншимуповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 106 – 108, 113 КЗпП робота в надурочний час за погодинною системою оплати праці оплачується в подвійному розмірі годинної ставки. Робота у святковий і неробочий день працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, оплачується у подвійному розмірі – у розмірі подвійної годинної або денної ставки. Робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

Згідно зі ст. 116 – 117КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003р. № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входить: 1) основна заробітна плата – винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців; додаткова заробітна плата – винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій; 3) інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до абз. 3 п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. № 9 оскільки згідно з ч. 2 ст. 23 КЗпП (в редакції від 19 січня 1995 року) трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

У постанові від 13 листопада 2019 року у справі № 522/7888/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що трудовий договір, який був укладений до настання певної події, вважається укладеним на певний строк, а настання обумовленої події є підставою для припинення такого трудового договору. Зокрема, у цій постанові зазначено, що тлумачення статті 23 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що характер наступної роботи (про яку вказано в ч. 2 цієї статті) означає, що робота не виконується постійно (наприклад, сезонні роботи). Під час укладення трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівника з відпустки по догляду за дитиною тощо). Строк, на який працівник приймається на роботу, обов`язково має бути зазначений у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. Верховний Суд вказав на обґрунтованість висновків судів про те, що у зв`язку із закінченням опалювального сезону дія строкового трудового договору, укладеного з позивачем на цей період, закінчилась.

Також у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 522/9763/17-ц Верховний Суд вказав, що, вирішуючи питання про можливість укладення строкового трудового договору, необхідно враховувати: 1) характер виконуваної роботи, який передбачає можливість встановлення трудових відносин на невизначений строк; 2) умови виконання роботи, які мають бути такими, що обмежуються певним періодом чи обсягом роботи; 3) інтереси працівника; 4) чи такий договір прямо визначений у законодавчих актах як строковий.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Так, судом установлено, що з 17.01.2019р. до 31.05.2019р. позивач працював у відповідача на посаді машиніста (кочегара) котельні за строковим трудовим договором.

Закінчення строку цього трудового договору обумовлене виведенням з експлуатації на період до початку опалювального сезону основних засобів (трьох твердопаливних водогрійних котлів з обладнанням) та закінченням опалювального сезону відповідно до наказу ТОВ «Тернопільтепло» № 31/05/2019-1 від 31.05.2019р.

У зв`язку виникненням необхідності виробництва теплової енергії для подачі гарячої води в літній період з 10.06.2019р. директором ТОВ «Тернопільтепло» видано наказ № 10062019 про забезпечення прийому на роботу тимчасових працівників – машиністів (кочегарів) котелень (за строковими трудовими договорами) для роботи експлуатаційної дільниці протягом літнього періоду.

10 червня 2019 року позивач подав відповідачу заяву про прийняття його на роботу на посаду машиніста (кочегара) котельні на термін згідно зі строковим трудовим договором.

13 червня 2019 року між сторонами укладений строковий трудовий договір на строк до 20 серпня 2019 року.

Доводи позивача про те, що він цей договір підписував під тиском, спростовуються його ж заявою від 10 червня 2019 року, в якій він просив прийняти його на роботу саме за строковим трудовим договором.

Твердження про те, що строк у договорі на момент його підписання не був визначений, не обгрунтовуються жодними доказами, та, крім цього, спростовуються наказом № 13/06/2019 від 13 червня 2019 року, з яким позивач особисто ознайомився, засвідчивши підписом, про прийняття його на роботу з 14 червня 2019 року до закінчення терміну дії строкового договору.

Посилання позивача на недотримання відповідачем вимог ч. 2 ст. 23 КЗпП у судовому засіданні свого підтвердження не знайшло.

Так, Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою КМУ від 28.03.97р. № 278, посаду машиніста (кочегара) котельні не передбачено.

Однак, незважаючи на те, що робота машиніста (кочегара) котельні відповідно до вказаного Списку не передбачена серед сезонних робіт, такі роботи все ж мають сезонний характер, оскільки проводяться в певний період – сезон опалювання. Відповідачем надано відповідні накази, згідно з якими закінчення строку попереднього трудового договору, укладеного з позивачем зумовлювалось закінченням опалювального періоду, а укладення оспорюваного трудового договору обумовлене виниклою необхідністю виробництва теплової енергії для подачі гарячої води в літній період. Наведене, у свою чергу, передбачає, що трудові відносини з такими працівниками не можуть бути встановлені на невизначений строк.

Таким чином, беручи до уваги характер виконуваної роботи, який не передбачає можливості встановлення трудових відносин на невизначений строк; умови виконання роботи, які обмежуються певним періодом чи обсягом роботи, в залежності від пори року, зокрема опалювального сезону; враховуючи інтереси позивача, який особисто подав заяву про прийняття його на роботу саме за строковим трудовим договором, такий договір хоч і прямо не визначений у законодавчих актах як строковий, однак робота машиніста (кочегара) котельні має сезонний характер, суд вважає, що підстави визнавати оспорюваний договір недійсним у частині строку відсутні.

В наказі про прийняття позивача на роботу зазначено, що він приймається на строк до закінчення терміну дії строкового трудового договору, що не суперечить законодавчим вимогам, оскільки строк може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події. У заяві про прийняття на роботу позивач також зазначив цей строк як строк, обумовлений строковим трудовим договором.

Відтак, посилання позивача на те, що оспорюваний договір погіршує його становище як працівника порівняно з законодавством України про працю і відповідно до ст. 9 КЗпП є недійсним, свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.

Вирішуючи вимоги про стягнення недоплаченої заробітної плати за січень – серпень 2019 року в розмірі 39999,54 грн., у тому числі 5495,47 гривень за роботу в нічний час, 241,71 гривень за роботу у святкові дні, 215,04 гривень за понаднормову роботу, 21436,80 гривень невиплаченої премії, а також індексації заробітної плати в розмірі 65,16 гривень, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 472,94 гривень та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, розмір якої за період з 20 серпня 2019 року по 30 січня 2020 року становить 63438,20 гривень, суд враховує, що позивачем не доведено, що погодинна тарифна ставка машиніста (кочегара) котельні за період роботи у відповідача становила 73,92 грн.

Так, позивач стверджував, що з жовтня 2017 року до квітня 2017 року працював у КПТП «Тернопільміськтеплокомуненерго» ТМР оператором котельні 5 розряду, значить і у відповідача заробітна плата мала нараховуватись йому як кочегару 5 розряду, оскільки за невеликий проміжок часу він не міг втратити розряд.

Слід зазначити, що ні в оспорюваному строковому трудовому договорі, ні в наказі про прийняття на роботу № 13/06/2019 від 13 червня 2019 року, не вказано розряд машиніста (кочегара) котельні, за яким ОСОБА_2 приймається на роботу.

Відповідачем долучено оригінал посадової інструкції машиніста (кочегара) котельні 3-го розряду з підписом ОСОБА_2 від 17.01.2019р. Хоча факт власноручного підпису цієї посадової інструкції позивач та його представник неодноразово заперечував, однак жодних доказів про те, що позивач був прийнятий на роботу до відповідача як машиніст (кочегара) котельні саме 5 розряду, не надано.

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів відповідно до ст. 96 КЗпП покладено на роботодавця, при цьому судом не встановлено жодних доказів, що виконувані роботи на посаді машиніста (кочегара) котельні ТОВ «Тернопільтепло» віднесені до 5 розряду.

Доводи представника позивача про те, що відповідачем у відповіді на адвокатський запит зазначено, що інформацією про розряд ОСОБА_2 ТОВ «Тернопільтепло» не володіє, тому вказана посадова інструкція, яку більше того позивач не підписував, судом враховуватись не повинна, суд вважає необгрунтованими, оскільки до відповіді на запит відповідачем ніякі підтверджуючі документи про розряд ОСОБА_2 не надавались, а сам факт такої відповіді не дає підстав вважати, що він був прийнятий на роботу та працював машиністом (кочегаром) котельні 5, а не 3 розряду.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_2 у ТОВ «Тернопільтепло» машиністом (кочегаром) котельні 5 розряду, а також те, що робота машиніста (кочегара) котельні ТОВ «Тернопільтепло» відповідає кваліфікації робітника 5 розряду.

З урахуванням наведеного суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача в користь позивача 5495,47 гривень за роботу в нічний час, 241,71 гривень за роботу у святкові дні, 215,04 гривень за понаднормову роботу, оскільки оплата за роботу в нічний час, за роботу у святкові дні та за понаднормову роботу здійснювалась у розмірі, визначеному умовами колективного договору, застосуванням міжрозрядних коефіцієнтів, які відповідали 3 розряду, з урахуванням тарифної ставки, визначеної умовами трудового договору, та відповідно до штатного розпису.

Щодо стягнення 21436,80 гривень невиплаченої премії, суд враховує, що відповідно до пункту 2.3 Положення про преміювання працівників ТОВ «Тернопільтепло» визначено, що премія нараховується івиплачується за умови виконання товариством техніко-економічних показників, визначених поточними планами його діяльності на поточний місяць. Крім того, премію нараховують індивідуально, вона може мати систематичний характер та призначатися окремому працівнику згідно з наказом директора.

Позивач обгрунтовує своє право на премію, виходячи з того, що відповідач не надав йому інформації про виконання товариством техніко-економічних показників, визначених поточними планами, стверджуючи, що вони були виконані і премія повинна бути виплаченою.

Однак, судом не здобуто жодних доказів про те, що техніко-економічні показники дійсно були виконані, що давало можливість здійснювати нарахування премії. Крім того, відповідно до вищевказаного положення премія нараховується індивідуально, може призначатись окремим працівникам за наказом директора. Судом не встановлено, що відповідний наказ був винесений ні щодо позивача, ні щодо будь-яких інших працівників.

Премія не є складовою частиною основної заробітної плати, а відноситься до заохочувальних та компенсаційних виплат, та її нарахування і виплата конкретному працівнику здійснюється власником підприємства.

Правове регулювання преміювання належить до кола повноважень підприємства, тому законодавець залишає на розсуд сторін колективного договору вирішення питання про ступінь докладності правового регулювання преміювання. Локальне положення про преміювання може детально і жорстко врегульовувати порядок преміювання, встановлювати юридичні обов`язки та суб`єктивні права власника і працівника, не залишаючи вільного місця для дій на розсуд власника, який виконує тільки формальні функції щодо правозастосування. З іншого боку, локальне положення про преміювання може надавати власникові можливість вирішувати не лише питання про збільшення або зменшення розмірів премій, про розмір позбавлення премії за виробничі недогляди, але й питання про саму виплату премій. З точки зору законодавства про працю, виплата премій на розсуд власника на основі положення про преміювання, яке лише в загальному регулює ці питання, або взагалі при відсутності такого положення, цілком допустима. Частина третя ст. 97 КЗпП тільки зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству і угодам.

Верховний Суд України в постанові від 15.05.2017р. у справі № 6-2790цс16 сформував правову позицію, зазначивши зокрема, що ч. 4 ст. 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Виходячи зі змісту 2.3 Положення про преміювання працівників ТОВ «Тернопільтепло», преміювання працівників є правом роботодавця, застосовується до працівників індивідуально та обумовлюється виконанням товариством техніко-економічних показників, визначених поточними планами його діяльності.

Відтак, невиплата позивачу, який працював у відповідача в період з 17.01.2019р. до 31.05.2019р. та з 14.06.2019р. до 20.08.2019р. за строковими трудовими договорами, премії за вказаний період, не може вважатись такою, що суперечить п. 4.9.2 Колективного договору та п. 2.3 Положення про преміювання працівників ТОВ «Тернопільтепло».

Ненадання відповідачем на запит представника позивача інформації про виконання чи невиконання відповідних планів само по собі не може бути підставою виплати премії позивачу та не свідчить про обгрунтованість його вимог у цій частині.

За вказаних обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 21436,80 гривень невиплаченої премії є необгрунтованими.

З цих підстав не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення індексації заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, оскільки встановлено, що виплата заробітної плати позивачу здійснена в повному розмірі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 5, 10, 12, 263 – 265, 268, 273, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільтепло» про визнання недійсним строкового трудового договору, стягнення заробітної плати, індексації заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільтепло», місцезнаходження: вул. Б. Хмельницького, 11 а, м. Тернопіль, ЄДРПОУ: 40639893.

Повне судове рішення складено 23 грудня 2020 року.

Головуючий суддяН. М. Сташків