Рішення № 93832543, 23.12.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.12.2020 Справа №607/14401/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючої судді Сташків Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Облещук О.В.,

у відсутності сторін,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі – АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17 квітня 2012 року в розмірі 29 491,14 грн.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 17 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, передбаченому п. 2.1.12.7 Умов та правил надання банківських послуг. Згідно з пунктами 1.6.1., 1.6.2. цих умов банк має право в односторонньому порядку змінювати розмір відсоткової ставки за кредитом. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості станом на 02 червня 2020 року розмір заборгованості відповідача складає 29 491,14 грн., у тому числі: 20 436,22 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9054,92 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Посилаючись на наведене, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою судді від 23 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 17 листопада 2020 року на 11 год. 15 хв.

09 листопада 2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що 17 квітня 2012 року працівник банку, який відкривав їй картку, повідомив, що вона може користуватись карткою для розрахунку, якщо у неї немає кредитного ліміту, та сплачувати лише вартість за обслуговування рахунку. Через декілька років вона подала заявку на кредитний ліміт у розмірі 1000 грн., яку було схвалено банком. Згодом її кредитний ліміт був збільшений до 5000 грн. У 2017 році вона взяла товар за програмою «Оплата частинами» та погасила суму за договором у повному обсязі у серпні 2018 року, після чого не користувалась будь-якими продуктами банку. Прослідковуючи хронологію виписки зі своєї картки, зазначає, що остання операція за карткою з власними коштами відбулась 06.06.2019 року на суму 21 грн. 12.06.2019 року о 5:20 год. з її карти було знято 20 грн. за обслуговування рахунку, при тому, що на той момент у неї на картці було 7,74 грн., банк на власний розсуд надав їй в борг суму у розмірі 12,26 грн., і так відбувалось неодноразово. 12.06.2019 року о 18:12 год. їй прийшло сповіщення на телефон про те, що з її картки відбувся переказ на суму 1847,38 грн., без жодних підтверджень оплати та sms-інформування, о 18:13 год. – ще один переказ, на суму 1570,27 грн., о 18:15 год. – на суму 1334,73 грн., о 18:16 год. – на суму 1134,52 грн., о 18:18 год. – на суму 964,34 грн., о 18:20 год. – на суму 819,69 грн., о 18:21 год. – на суму 696,74 грн., о 18:23 год. – на суму 592,23 грн., о 18:25 год. – на суму 503,39 грн., о 18:27 год. – на суму 427,88 грн. Вказані дані зафіксовані у виписці, яка надана позивачем до позову. Того ж дня, 12 червня 2019 року, вона зателефонувала на гарячу лінію банку за номером 3700. Жодного пояснення від фахівця вона не отримала та їй було повідомлено про те, що банк має право без повідомлення надавати Овердрафт. Відповідач подала заяву до банку про шахрайство та 12 жовтня 2019 року їй повернули частину коштів у розмірі 3539 грн. 13.06.2019 року о 12:57 год. їй прийшло сповіщення на телефон про те, що з її карти відбувся переказ на суму 3680,56 грн. + 141,56 грн. додаткова комісія, також без жодних підтверджень оплати та sms-інформування. Одразу після цього вона пішла у найближче відділення “ПриватБанк” щоб заблокувати картку та написати заяву на закриття рахунку, однак її запевнили, що рахунок не потрібно закривати, достатньо лише перевипустити нову карту, що вона і зробила. 13.06.2019 року о 13:58 год. їй прийшло сповіщення на телефон про те, що з її карти відбувся переказ на суму 3128,48 грн. + 120,33 грн. додаткова комісія, о 15:01 год. – на суму 2659,21 грн. + 102,28 грн. додаткова комісія та о 13:58 год. – на суму 2260,33 грн. + 86,94 грн. додаткова комісія. Таким чином, станом на 14.06.2020 року борг перед ПриватБанком за її карткою лише за один день становив 11728,58 грн., а загалом – 21639,75 грн. Крім цього, відповідач у відзиві зазначила, що у зв`язку з регулярними телефонними дзвінками її рідним із вимогою сплатити кошти, якими вона не користувалась та не давала згоду банку на отримання їх в кредит, працівники банку порушили її сімейний спокій, психологічний стан її близьких та практично зруйнували стосунки з її рідними, у зв`язку з чим позивач заподіяв їй значних моральних збитків. Вона вважає такі дії протиправними та шахрайськими. Посилаючись на наведене, просила відмовити у задоволенні позову.

За клопотанням відповідача ОСОБА_1 розгляд справи, призначений на 17 листопада 2020 року на 11 год. 15 хв., відкладений на 23 грудня 2020 року на 11 год. 00 хв.

01 грудня 2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідно до ч. 16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу (платіжної картки) зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та / або використання електронного платіжного засобу або його реквізитів. Про втрату картки відповідач не заявляла, особа (або ж сама відповідач), яка отримала кошти, мала в наявності платіжну карту і знала ПІН-код, властивий даній картці. Письмових заяв про втрату кредитної карти або внесення картки в стоп-лист платіжної системи від ОСОБА_1 в програмних комплексах банку не виявлено. У зв`язку з відсутністю доказів звернення відповідача в Банк із заявою про внесення картки в стоп-лист платіжної системи, а також будь-яких звернень відповідача про втрату карти, заперечення відповідача не можуть братися судом до уваги, оскільки є необгрунтованими. Посилання відповідача на розгляд заяви відповідача до Банку про вчинення шахрайства та повернення банком 12.10.2019 року суми в розмірі 3539 грн. жодними доказами не підтверджуються. У виписці по рахунку така операція за 12.10.2019 року відсутня. Доказів звернення до Банку з заявою про шахрайство, а тим більше розгляд такої заяви та повернення такої суми на рахунок клієнта відповідачем не надано. Посилання відповідача на заподіяння банком моральних збитків відповідачу є безпідставними, усі доводи відповідача ґрунтуються виключно на її власних припущеннях.

У судове засідання представник позивача не з`явився, не повідомивши про причини неявки, однак упозовній заяві заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу за його відсутності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 , не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи не подавала.

За вказаних обставин відповідно до ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

17 квітня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

У заяві зазначено, що відповідач згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг; вона ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді; вона зобов`язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їхніми змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.

За наслідками підписання відповідачем зазначеної анкети-заяви 16 квітня 2014 року банк надав відповідачу кредит у розмірі 1500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Як слідує з довідки, наданої позивачем, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір, згідно з яким їй було надані кредитні картки, у тому числі 17 квітня 2012 кредитну картку номер НОМЕР_1 .

Як убачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 , 17 квітня 2012 року було відкрито картковий рахунок, 17 квітня 2012 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн., 16 квітня 2014 року збільшено кредитний ліміт до 1500 грн., 08 квітня 2016 року зменшено кредитний ліміт до 1500 грн., 02 жовтня 2017 року збільшено кредитний ліміт до 5000 грн., 11 січня 2018 року зменшено кредитний ліміт до 4542,40 грн., 24 січня 2018 року зменшено кредитний ліміт до 4328,24 грн., 30 січня 2018 року зменшено кредитний ліміт до 3970 грн., 09 лютого 2018 року збільшено кредитний ліміт до 5000 грн., 12 квітня 2018 року зменшено кредитний ліміт до 4550 грн. та 30 серпня 2018 року зменшено кредитний ліміт до 0 грн.

Відповідно до виписки по картковому рахунку, номер картки НОМЕР_1 , відповідач ОСОБА_1 неодноразово здійснювала операції за допомогою вказаної картки.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 02 червня 2020 року розмір заборгованості відповідача складає 29 491,14 грн., у тому числі: 20 436,22 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 9054,92 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує такі норми права:

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до вимог ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

В силу ч. ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з вимогами ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 17 квітня 2012 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути інші його складові, зокрема заборгованість за відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, окрім наданого розрахунку заборгованості, посилається на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (https://privatbank.ua) як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (https://privatbank.ua), що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, підвищення процентної ставки, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Суд також вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим банком у період – з часу виникнення спірних правовідносин (17 квітня 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01 вересня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, – в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, у якій зазначено, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зауважила, що пересічний споживач банківських послуг, з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно реалізувати своє право бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг – це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг, та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону – споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, за захистом яких він вправі звернутися до суду – шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, висновки, викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року №342/180/17, повинні бути враховані при застосуванні норм права до спірних правовідносин у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, на підставі наданого позивачем розрахунку заборгованості судом установлено, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в розмірі 20 436,22 грн. у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті.

Безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17 квітня 2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд приходить до переконання про порушення права позивача на повернення відповідачем фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 20436,22 грн.

Суд вважає необгрунтованими доводи відповідача про те, що списання коштів з її картки було здійснено без її відома та згоди, що платіжні операції за період з 12 червня 2019 року по 13 червня 2019 року на загальну суму 21639,75 грн. перевищують баланс картки у вказаний період, а також те, що за результатами розгляду її заяви про шахрайство, поданої до банку, 12.10.2019р. відповідачем було повернуто їй грошові кошти у розмірі 3539 грн.

Так, у матеріалах справи знаходиться виписка по особовому рахунку ОСОБА_1 номер картки НОМЕР_1 , у якій міститься весь перелік операцій здійснених по вказаній картці.

Зазначена виписка складена на основі систематизації первинних документів та є доказом здійснення ОСОБА_1 вказаних у ній банківських операцій.

Із вказаної виписки вбачається, що будь-які операції 12 жовтня 2019 року по картці НОМЕР_1 , у тому числі повернення коштів у розмірі 3539 грн., про які зазначає відповідач, не здійснювались.

Доводи відповідача про те, що остання операція за допомогою кредитної картки нею була здійснена 06 червня 2019 року, та про операції за вказаною кредитною картою з 12 червня 2019 року їй нічого не відомо, суд не бере до уваги, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження цих обставин, а її доводи спростовуються випискою по картці НОМЕР_1 .

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що їй неодноразово приходили sms-сповіщення про здійснені операції за допомогою її картки, а відтак вона знала про їх здійснення.

ОСОБА_1 не надала суду жодних доказів того, що 12 червня 2019 року вона в телефонному режимі зверталася до банку та подала заяву про шахрайство.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначає, що письмових заяв про втрату кредитної картки або внесення картки в стоп-лист платіжної системи від відповідача не надходило, що не спростовано ОСОБА_1 .

За вказаних обставин судом установлено наявність підстав для стягнення з відповідача в користь позивача 20436,22 грн. фактично отриманої суми кредитних коштів.

При вирішенні позову в частині стягнення 9054,92 грн. заборгованості за простроченими відсотками, суд виходить із розрахунку заборгованості, в якому зазначено, що процентна ставка на прострочений кредит становить 2,9%, 3,6%, 3,5%. Такий розмір відсотків передбачений п. 2.1.12.7 Умов і Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», які відповідачем не підписані. Натомість умовами заяви-анкети, підписаної сторонами, сплата відсотків за користування кредитними коштами не передбачена.

Відтак, вимога позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 9054,92 грн. до задоволення не підлягає.

Таким чином позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивача 20 436,22 грн. фактично отриманих та використаних відповідачем кредитних коштів.

У зв`язку з частковим задоволенням позову відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути 2102 грн. понесеного судового збору.

Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 квітня 2012 року у розмірі 20436 (двадцять тисяч чотириста тридцять шість) гривень 22 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2102 гривень сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційнускаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», вул. Грушевського, 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Головуючий суддяН. М. Сташків