Рішення № 93832290, 30.10.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/2402/20

2-а/330/28/2020

"30" жовтня 2020 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Федорець С.В.,

при секретарі Шеліповій Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Запорізькій області (адреса: 69057, Україна, Запорізька область, вул. Олександра Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ: 40108688) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення за наступними підставами.

29.09.2020 року відносно позивача було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення за п.п.31 ПДР України, за що передбачено відповідальність за ч.1 ст. 121 КУпАП. 29.09.2020 року позивач виїжджав з двору будинку № 49 по вул. Центральній, з`їжджав з бордюру та внаслідок низького кліренсу автомобіля, відірвав задній пластиковий бампер із пластикових кріплень. Внаслідок чого бампер автомобіля майже лежав на проїжджій частині, подальший рух автомобіля був неможливий. Позивач зняв пошкоджений бампер, поклав його до салону автомобіля та направився до найближчої СТО з метою встановлення бамперу на заводське місце. Самостійно позивач не міг усунути таке пошкодження, оскільки для здійснення останнього необхідний підйомник, придбати заводські кріплення (кліпси), здійснити пайку пошкоджених елементів, тощо. При цьому номерний знак на даному автомобілі розташовано на дверці багажнього відділення, всі світлові елементи розташовано також на кузові автомобіля. Під час руху позивача було зупинено та винесено оскаржувану постанову. Позивач вважає, що порушень ПДР України не допускав, дії співробітника поліції вважає незаконними, а винесену постанову такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

На підставі викладеного позивач просить скасувати постанову серії БАБ № 318466 від 29.09.2020 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 340 гривень, а справу – закрити.

У судове засідання позивач не з`явився, надав на адресу суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, зазначивши, що на задоволенні позову наполягає з підстав, наведених у позовній заяві.

До судового засідання представник відповідача не з`явився, повідомлявся належним чином у відповідності до вимог статті 268 КАС України.

Згідно до положень ч. 3 статті 268 КАС України, неприбуття до судового засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи це, на підставі положень статті 268 КАС України, суд вважає відповідача та третю особу повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи, та приходить до висновку про те, що у даному разі їх неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно до вимог статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки у даному разі оскаржується рішення суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності цього рішення законодавством покладено на відповідача.

Однак, відповідач цього обов`язку не виконав, до судового засідання не з`явився, жодних пояснень чи заперечень проти доводів позивача до суду письмово не надав.

Позивач зазначає, що він дійсно 29 вересня 2020 року виїжджав з двору будинку № 49 по вул. Центральній, з`їжджав з бордюру та внаслідок низького кліренсу автомобіля, відірвав задній пластиковий бампер із пластикових кріплень. Внаслідок чого бампер автомобіля майже лежав на проїжджій частині, подальший рух автомобіля був неможливий. Позивач зняв пошкоджений бампер, поклав його до салону автомобіля та направився до найближчої СТО з метою встановлення бамперу на заводське місце. Самостійно позивач не міг усунути таке пошкодження, оскільки для здійснення останнього необхідний підйомник, придбати заводські кріплення (кліпси), здійснити пайку пошкоджених елементів, тощо. При цьому номерний знак на даному автомобілі розташовано на дверці багажнього відділення, всі світлові елементи розташовано також на кузові автомобіля.

В постанові зазначено, що позивач порушив вимоги «п.п. 31 ПДР України», натомість такого підпункту в ПДР України, що затверджено Постановою КМУ взагалі відсутній. Якщо припустити, що працівник поліції мав на увазі главу 31 ПДР України, то таке формулювання також не відповідає вимогам КУпАП. Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показанням технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно зі ст. 280 КУпАП – орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, в порушення вимог ч.5 ст. 258 КУпАП поліцейським не було складено протокол про адміністративне правопорушення, не дивлячись на те, що позивач з самого початку заперечував факт вчинення правопорушень.

Також, навіть якщо припустити той факт, що в діях позивача є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП, то оскаржувану постанову також винесено передчасно внаслідок неповного з`ясування обставин по справі, виходячи з наступного.

В порушення ст.ст. 17, 18, 33, 34, 247, 280 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення посадова особо інспектор поліції не врахував наступного: чи є склад правопорушення, передбачений ст. 9 КУпАП, чи винна особа в його вчиненні, не врахувала характер правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують відповідальність: відсутність шкідливих наслідків правопорушення, вчинення правопорушення внаслідок незалежних від позивача обставин, факт вчинення позивачем правопорушення в результаті дії непереборної сили.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи малозначність вчинення адміністративного правопорушення та вчинення його в стані крайньої необхідності, позивач вважає, що інспектор поліції провів розгляд справи неповно та невсебічно, а міг відповідно до вимог ст. 22 КУпАП звільнити позивача від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Крім того, працівником поліції не було враховано можливості передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу у відповідності до ст. 21 КУпАП.

Окрім того, у постанові, яку оскаржує позивач та копія якої додана до матеріалів позову, також не вбачається, що особі, яка притягається до відповідальності, роз`яснювалися її процесуальні права та обов`язки, встановлювалися обставини, що мають значення при визначенні розміру стягнення (матеріальне становище місце роботи, дохід, інформація щодо складу сім`ї правопорушника, наявність на його утриманні непрацездатних осіб).

Крім того, з тексту постанови не вбачається, що були з`ясовані усі обставини справи. Так, не вказано про проведення відеозйомки, не зазначено жодного доказу на підтвердження скоєння правопорушення чи про наявність свідків правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності суттєвих порушень при винесенні відносно нього постанови про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 121 КУпАП від 29.09.2020 року.

Згідно до вимог статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підставами для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у відповідності до статей 284 та 247 КпАП України є, зокрема, відсутність події та складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, оскільки у судовому засіданні було встановлено те, що з оскаржуваної постанови не вбачається наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке його було притягнуто до відповідальності, а відповідачем жодного доказу на підтвердження цього (як на правомірність прийнятого рішення) надано не було, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 241 246, 250, 268, 286 КАС України, ст. ст. 122, 247, 284 КпАП України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) до Головного управління національної поліції в Запорізькій області (адреса: 69057, Україна, Запорізька область, вул. Олександра Матросова, буд. 29, код ЄДРПОУ: 40108688) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити повністю.

Скасувати постанову серії БАБ № 318466 від 29.09.2020 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП у вигляді накладення штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП закрити на підставі ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу правопорушення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: