Рішення № 93829234, 21.12.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 915/1212/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП”, вул. Космічна, 21, оф. 1002, м. Харків, 61145 (код ЄДРПОУ 39869593)

адреса представника: Макаров С.О., вул. Людвіга Свободи, 52 А, оф. 3, м. Харків, 61024

до відповідача Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради, вул. А. Шептицького, 9, с. Михайлівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116 (код ЄДРПОУ 41093479)

про стягнення грошових коштів в сумі 83 924, 98 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради грошові кошти у сумі 86 832, 07 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 05.10.2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” (вх. № 12195/20 від 29.09.2020 року) до відповідача Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради про стягнення грошових коштів в сумі 83 924, 98 грн. залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 20.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

1. Правова позиція позивача.

Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про закупівлю за державні кошти № 19-461/1 від 12.03.2019 року, укладеного між сторонами, а саме зобов`язань щодо проведення оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість в спірній сумі та нараховано відповідачу пеню та відсотки за користування коштами. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 174, 193, 230, 231ГК України, ст. 525, 526, 530, 612, 625, 692, 712 ЦК України та умовами договору.

2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем в порядку ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Про розгляд справи відповідач обізнаний, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (арк. 74, 77).

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

12.03.2019 року між ТзОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” (постачальник) та Відділом з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради (споживач) укладено договір про закупівлю за державні кошти № 19-461/1 від 12.03.2019 року (арк. 47-51).

Відповідно до п. 11.1 Договору цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до п. 11.1.2 Договору дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній дня проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

До договору між сторонами укладено додаткову угоду № 2 від 26.12.2019 року та додаткову угоду № 3 від 26.12.2019 року (арк. 51-52), якими сторони продовжували строк дії договору.

Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2019 році товар: ДК 021:2015: код 09120000-6 “Газове паливо” (Природний газ) (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору річний плановий обсяг постачання газу – 43,984 тис. м. куб.

Відповідно до п. 2.10 Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно до п. 2.11 Договору на підставі отриманих від споживача даних та\або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника

Відповідно до п. 2.12 Договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 2.13 Договору у випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальним.

Відповідно до п. 2.14 Договору у випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем.

Відповідно до п. 3.2 Договору ціна газу на момент укладення договору становить 9 583, 33 грн. за 1000 куб. м, крім того ПДВ 1 916, 67 грн., всього з ПДВ – 11 500, 00 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору ціна, зазначена в п. 3.2. Договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором.

Відповідно до п. 3.7 Договору гранична ціна даного договору становить 505 817 грн. 32 коп., у тому числі ПДВ 84 302 грн. 89 коп.). Дана гранична ціна передбачає максимальну величину коштів, які споживач (замовник) сплатить постачальнику (учаснику) за природний газ за цим договором відповідно до проведеної процедури закупівлі природного газу.

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунковий період за договором становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

Відповідно до п. 4.2 Договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

Відповідно до п. 4.3 Договору розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється згідно рахунка та акту приймання-передачі газу, наданих постачальником до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 4.4 Договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.8 Договору звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів з дати пред`явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу споживачем та актів приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів III, ІV Договору.

Відповідно до п. 5.4.2 Договору споживач зобов`язаний оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано у січні 2020 року, а відповідачем прийнято у власність природний газ на суму 78 466, 66 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі природного газу № 938 від 31.01.2020 року на суму 78 466, 66 грн. (арк. 53 на звороті), який не підписано споживачем, однак в силу п. 2.14 договору вважається підписаним споживачем.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати вартості спожитого природного газу і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом

ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з договором і чинним законодавством України.

Як вказано вище, позивачем на виконання умов договору передано у січні 2020 року, а відповідачем прийнято у власність природний газ на суму 78 466, 66 грн., що підтверджується Актом прийому-передачі природного газу № 938 від 31.01.2020 року на суму 78 466, 66 грн. (арк. 53 на звороті), який не підписано споживачем, однак в силу п. 2.14 договору вважається підписаним споживачем.

Станом на день розгляду справи відповідачем суду не подано доказів оплати заборгованості в розмірі 78 466, 66 грн., строк оплати якої настав в силу пункту 4.3 Договору, як і не спростовано як факту споживання природного газу, так і факту наявності вказаної заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем порушено вимоги ст. 525, 526, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України та умов договору в частині оплати за поставлений природний газ.

Отже, позовна вимога в частині стягнення заборгованості за отриманий природний газ в сумі 78 466, 66 грн. є обґрунтованою та підставною. В цій частині позов підлягає задоволенню.

2. Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за січень 2020 року на суму 7 053, 36 грн. Нарахування здійснено за період з 11.02.2020 року по 01.09.2020 року (204 дні).

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені без урахування положень ч. 6 ст. 232 ГК України, тобто пеню нараховано поза межами шестимісячного строку.

Судом здійснено перерахунок розміру пені в межах шестимісячного строку. Судом встановлено, що пеня за період з 11.02.2020 року по 11.08.2020 року (183 дні) становить 6 513, 11 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 81). Розрахунок пені здійснено судом за допомогою Бази "Законодавство".

Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 6 513, 11 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 540, 25 грн. слід відмовити.

3. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Позивачем нараховано відповідачу 1 312, 05 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов`язаннями січня 2020 за період з 11.02.2020 року по 01.09.2020 року.

Розрахунок суми 3 % річних у сумі 1 312, 05 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Періоди нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 7 на звороті).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність нарахування 3 % річних у сумі 1 312, 05 грн. В цій частині позов підлягає задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір в розмірі 2 088, 96 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Судовий збір в розмірі 13, 04 грн. покласти на позивача.

2. Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

В позовній заяві позивач також просив суд судові витрати покласти на відповідача. Крім того, позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і очікує понести в зв`язку з розглядом справи – всього витрат на суму 6 102 грн., у тому числі витрат на правову допомогу на суму 4 000, 00 грн. (арк. 46 на звороті).

Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами: договором про надання послуг з правової (адвокатської) допомоги № 17/1 від 09.01.2019 року, укладеним між ОСОБА_1 (адвокат) та ТзОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” (клієнт) (арк. 62-63); Актом приймання-передавання наданих послуг № 1 від 15.06.2020 року на суму 4 000, 00 грн. (арк. 66); ордером на надання правничої (правової) допомоги серії СВ № 1000103 від 07.06.2019 року (арк. 67); платіжним дорученням № 1102 від 18.06.2020 року на суму 4 000, 00 грн. (арк. 66 на звороті).

На підтвердження факту надання послуг правничої допомоги до матеріалів справи подано підписаний між адвокатом Макаровим С.О. та клієнтом ТзОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” акт приймання-передачі послуг № 1 від 15.06.2020 року, відповідно до якого адвокатом надано клієнту (позивачу) юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 17/1 від 09.01.2019 року, а останнім прийнято надані послуги на загальну суму 4 000, 00 грн., які в подальшому оплачені, що підтверджується платіжним дорученням № 1102 від 18.06.2020 року на суму 4 000, 00 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення (постанова палати КЦС ВС від 03.05.2018 року по справі № 372/1010/16-ц).

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, в порядку ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, суд вбачає обґрунтованими та підтвердженими понесені позивачем ТзОВ “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП” судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000, 00 грн. В зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 975, 20 грн. відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Відділу з питань освіти, молоді, спорту, культури та медицини Михайлівської сільської ради, вул. А. Шептицького, 9, с. Михайлівка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57116 (код ЄДРПОУ 41093479) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРТРАНССЕРВІС-ГРУП”, вул. Космічна, 21, оф. 1002, м. Харків, 61145 (код ЄДРПОУ 39869593):

- 78 466, 66 грн. (сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят шість грн. 66 коп.) - суми основного боргу;

- 6 513, 11 грн. (шість тисяч п`ятсот тринадцять грн. 11 коп.) – пені;

- 1 312, 05 грн. (одна тисяча триста дванадцять грн. 05 коп.) - 3 % річних;

- 2 088, 96 грн. (дві тисячі вісімдесят вісім грн. 96 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

- 3 975, 20 грн. (три тисячі дев`ятсот сімдесят п`ять грн. 20 коп.) – витрат на правову допомогу.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 24.12.2020 року.

Суддя Е.М. Олейняш