Рішення № 93829022, 22.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2020 року № 640/4290/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., при секретарі судового засідання Ігнатову І.Ю., за участі позивача та представника відповідача Мельник Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва в адміністративній справі №640/4290/19 за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшла письмова заява ОСОБА_1 (далі - заявник, ОСОБА_1 ) про перегляд за нововиявленими обставинами (далі - заява про перегляд) рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019 р. в адміністративній справі №640/4290/19 (далі - справа) за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (також далі - відповідач) про зобов`язання вчинити дії (далі - судове рішення від 25.09.2019 р.), в якій заявник просила рішення від 25.09.2019 р. скасувати та ухвалите нове, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити, зобов`язати відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати позивача за місцем проживання з зазначенням такої адреси житла особи: АДРЕСА_1 .

Підставою для перегляду судового рішення від 25.09.2019 р. за нововиявленими обставинами заявник зазначила про експертний висновок, згідно якого будинок АДРЕСА_1 є житловою будівлею - одноквартирним будинком, а згідно листів Подільської районної в місті Києві державної адміністрації відсутні порядок (повноваження) щодо переведення дачних і садових будинків у жилі будинки.

Ухвалою суду від 30.11.2020 р. відкрито провадження за заявою про перегляд судового рішення від 25.09.2019 р. за нововиявленими обставинами та призначено її розгляд у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач просила задовольнити заяву про перегляд з підстав, викладених у вказаній заяві, представник відповідача проти задоволення заяви про перегляд заперечувала з підстав, зазначених у відзиві.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 368 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому, згідно з ч. 6 ст. 361 КАС України, при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

З матеріалів справи вбачається, що судовим рішенням від 25.09.2019 р. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судом встановлено, що 25.02.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з заявою про реєстрацію місця проживання, в якій просила зареєструвати її місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .

25.02.2019 р. Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Подільської районної в місті Києві державної адміністрації відмовив позивачу у реєстрації її місця проживання за вказаною адресою з посиланням на ст. 4 Житловий кодекс Української РСР та ст. 379 Цивільного кодексу України, у зв`язку з тим, що позивач не подала необхідних документів, а саме, даний будинок не відноситься до житлового фонду.

Приймаючи судове рішення від 25.09.2019 р. Окружний адміністративний суд міста Києва виходив з того, що позивачем не було надано рішення про переведення садового будинку АДРЕСА_1 у жилий, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати позивача за місцем проживання з зазначенням такої адреси житла особи: АДРЕСА_1 .

Статтею 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 2, абз. 5 ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11 грудня 2003 року №1382-ІV, (далі - Закон №1382-ІV), громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону №1382-ІV, для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Вказаним Законом визначено вичерпний перелік необхідних документів для реєстрації місця проживання та заборонено вимагати для реєстрації подання особою інших документів.

Таким чином, з контексту наведених норм Закону вбачається, що реєстрація місця проживання здійснюється за адресою відповідного житла на підставі поданих особою документів.

Як встановлено в судовому рішенні від 25.09.2019 р., підставою для відмови позивачу у реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 стало те, що особа не подала необхідних документів або інформації. Відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у реєстрації її місця проживання посилався на те, що садовий будинок не є жилим приміщенням, що придатне для постійного проживання.

При цьому, разом із заявою про перегляд заявником подано до суду складений ДП "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" Експертний висновок щодо віднесення будинку до угрупування за ДК 018-2000 від 18.10.2019 р. №АС1 1927101, згідно якого садовий (дачний) будинок АДРЕСА_1 , за державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 є житловою будівлею - одноквартирним будинком.

Відповідно до ч. 1 ст. 29, ст. 379 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об`єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Відповідно до ст. 6 Житлового кодексу Української РСР, жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у жилих будинках для потреб промислового характеру забороняється.

Враховуючи вищезазначене, вирішуючи даний спір, слід виходити з таких характеризуючи ознак об`єкту нерухомості, як пристосування та придатність будинку для постійного проживання.

Як вбачається із матеріалів справи, будинок, який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 знаходиться в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці, зареєстрований як об`єкт нерухомого майна, призначений та придатний для постійного проживання у ньому, відповідає встановленим технічним вимогам та є постійним місцем проживанням позивача.

При цьому, як вбачається з наявних матеріалів справи вказаний садовий будинок має всі зручності для проживання, підключений до газопостачання, електропостачання.

Таким чином, надані заявником документи свідчать про те, що садовий будинок не підпадає під ознаки садового будинку, оскільки може використовуватися не тільки в літній період, а має ознаки жилого будинку. З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позивач постійно проживає в будинку АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку про наявність права у позивача на реєстрацію її місця проживання за вказаною адресою.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість проведення реєстрації за адресою житла фізичної особи, зокрема, садового будинку. При цьому, те що вказаний будинок зазначений як садовий будинок, ніяким чином не позбавляє його вищенаведених ознак, притаманних житлу, та, відповідно, не позбавляє позивача, як такого, зареєструвати своє місце проживання в ньому.

Враховуючи те, що вказані вище обставини є істотними для справи, а також не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви про перегляд суд приходить до висновку про безпідставність посилання Окружного адміністративного суду міста Києва під час прийняття судового рішення від 25.09.2019 р. на відсутність правових підстав для зобов`язання відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати позивача за місцем проживання з зазначенням такої адреси житла особи: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим висновок суду про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню, є також безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 368 КАС України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з`ясованих судом обставин вбачається, що заява про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 241-243, 248, 256, 368, 369 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019 р. в адміністративній справі №640/4290/19.

2. Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2019 р. в адміністративній справі №640/4290/19 та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження: 04070, м. Київ, Контрактова площа, 2; код ЄДРПОУ 37333608) про зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

3. Зобов`язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію зареєструвати ОСОБА_1 за місцем проживання з зазначенням такої адреси житла особи:

АДРЕСА_1 . Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими або виключними обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко

Рішення у повному обсязі складено 22.12.2020 р.