Рішення № 93828889, 21.12.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 грудня 2020 року № 820/4106/17

Харківський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді - Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Волевського Л.В.,

за участю представника відповідача - Саєнко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПАТ «Дельта банк», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.11.2016 року №0004111304, від 14.03.2017 року №0002671304, від 14.03.2017 року №0002661304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення - рішення від від 18.11.2016 року №0004111304, від 14.03.2017 року №0002671304, від 14.03.2017 року №0002661304 є такими, що підлягають скасуванню, як протиправні, оскільки позивач не отримував доходу як додаткове благо.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2017 року було відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.

В ході розгляду справі в суді першої інстанції замінено відповідача на ГУ ДФС у Харківській області.

Представник відповідача в наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, оскільки наявні підстави для включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік анульованої (прощеної) позивачу по кредитному договору суми боргу відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, як додаткове благо.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2017 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2019 замінено відповідача у справі його правонаступником - ГУ ДФС у Харківській області.

Також ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 замінено відповідача у справі його правонаступником - ГУ ДПС у Харківській області.

Постановою Верховного суду від 26.07.2019 К/с позивача задоволено, ухвалу ХААС від 30.11.2018 скасовано і направлено справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Біловій О.В.

Ухвалою суду від 07.09.2020 прийнято до розгляду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень; витребувано у відповідача, Головного управління ДПС у Харківській області, рішення від 04.01.2017 року № 12/м/20-40-10-01-14 за результатами розгляду скарги ДФС, на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення від 14.03.2017 року № 0002571304; розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.

30.09.2020 відповідачем надано витребуване рішення.

Протокольною ухвалою суду від 28.10.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПАТ «Дельта банк».

Протокольною ухвалою суду від 25.11.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 08.12.2020 заяву представника позивача, адвоката Маринушкіна А.Г.-задоволено. Ухвалено забезпечити участь представника позивача, адвоката Маринушкіна А.Г., в судовому засіданні, яке відбудеться 21 грудня 2020 року о 10 год 00 хв. у справі № 820/4106/17, в режимі відеоконференції за допомогою он-лайн сервісу відеозв`язку системи ЕаsуСоn, який зареєстрований у системі ЕаsуСоn за наступною адресою: advokat_kieva@ukr.net. Роз`яснено представнику позивача, адвокату ОСОБА_2 , що використовувані учасниками судового процесу технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення та звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді, здійснювати інші процесуальні права та обов`язки.

В судовому засіданні 21.12.2020 зв`язок з представником позивача не був ним забезпечений, отже була відсутня технічна можливість його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою он-лайн сервісу відеозв`язку системи ЕаsуСоn з не залежних від суду причин.

У зв`язку з вказаним від представника позивача, адвоката Маринушкіна А.Г., до суду було надане клопотання про розгляд справи без його участі, підтримання позову, в якому зазначено також про порушення процедури проведення перевірки, що позбавило позивача права подання своїх зауважень та пояснень.

Представник відповідача, Саєнко Л.І. - в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, посилаючись на доводи відзиву.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ПАТ «Дельта банк» - належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, свого представника в судове засідання не направив, правом подання пояснень не скористався.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ДФС), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року № 0004111304 та від 14 березня 2017 року № 0002671304 та № 0002661304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов кредитного договору ним було повернуто банку - кредитору суму тіла кредиту і процентів за таким кредитом у загальному розмірі, який у гривневому еквіваленті перевищував суму одержаного кредиту, що свідчить про понесені ним збитки, а не отриманий дохід, як встановив відповідач у акті документальної невиїзної перевірки. З огляду на викладене спірні податкові повідомлення - рішення, на думку позивача, є такими, що підлягають скасуванню, як протиправні.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що кредитором (банком) було анульовано (прощено) суму основного боргу (кредиту) позивача (позичальника), а не курсову різницю, розраховану відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), що є підставою для зобов`язання позичальника відобразити анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу як додаткове благо шляхом подачі податкової декларації про майновий стан і доходи з обчисленням і перерахуванням до бюджету відповідної суми податку на доходи з фізичних осіб відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Підставою для такого висновку судів стало підписання позивачем із банком - кредитором додаткових договорів від 2 лютого 2015 року № 1 та від 17 лютого 2015 року № 2 до кредитного договору від 14 травня 2008 року № 2008/0508/45-031, зі змісту яких слідує, що його повідомлено про зобов`язання самостійно сплатити податок на доходи фізичних осіб з суми, яка складає анульовану кредитором суму боргу.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, послався на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, та нез`ясування питання зміни валюти грошового зобов`язання при прощенні (анулюванні) боргу та співвідношення між курсовою різницею та сумою такого прощеного боргу. Крім цього, позивач зазначив про ненадання судами попередніх інстанцій оцінки факту порушення відповідачем порядку проведення документальної невиїзної перевірки, а саме: неповідомлення позивача про дату та місце проведення такої перевірки до її початку. Враховуючи викладене, позивач просив скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Верховного Суду від 17.08.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року скасовано в частині відмови у визнанні протиправними та скасуванні податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2016 року № 0004111304 та від 14 березня 2017 року № 0002671304. Адміністративну справу № 820/4106/17 в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 листопада 2016 року № 0004111304 та від 14 березня 2017 року № 0002671304 направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року - залишено без змін.

Щодо доводів представника позивача в обґрунтування протиправності спірних податкових повідомлень-рішень про порушення податковим органом процедури проведення перевірки, за висновками якої прийнято оскаржувані у даній справі рішення, суд зазначає про таке.

В провадженні Харківського окружного адміністративного суду та Другого апеляційного адміністративного суду перебувала справа, в якій також предметом оскарження були ті ж самі податкові повідомлення-рішення, але з інших підстав, зокрема з підстав порушення відповідачем процедури проведення перевірки, а саме: несвоєчасне ознайомлення позивача з наказом про її проведення ( безпосередньо в день початку перевірки - 26.09.2016 р.), не вручення повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки, а також неврахування практики Європейського Суду з прав людини.

За наслідками розгляду справи рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2020, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру проведення перевірки, а податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень, у порядку та спосіб, визначені чинним законодавством.

Також при розгляді справи № 520/11716/19 судом враховані висновки Другого апеляційного адміністративного суду, викладені в постанові від 19.06.2019 по справі №520/4686/19, якою скасовано ухвалу Харківського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження у справі № 520/4686/19 від 15.05.2019, де предметом оскарження також були податкові повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.11.2016 року № 0004111304, від 14.03.2017 року № 0002661304, № 0002671304.

Отже, предметом доказування у даній справі є правомірність (протиправність) висновку податкового органу про наявність підстав для включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача за 2015 рік анульованої (прощеної) позивачу по кредитному договору суми боргу відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, як додаткове благо, та наявність підстав для застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на операції з прощення (анулювання) кредитором позивачу заборгованості за кредитом.

Так, судом встановлені такі фактичні обставини справи.

14 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (Іпотекодержатель) та позивачем (Іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 2008/0508/45-031-2-1 (на купівлю житлової нерухомості), яким забезпечувалося належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору № 2008/0508/45-031 від 14 травня 2008 року, у тому числі, щодо повернення кредиту у сумі 58 600 доларів США, яка на дату укладання договорів дорівнювала 295930,00 грн (офіційний курс НБУ за 1 долар США = 5,05 гривень).

05 червня 2012 року Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» повідомило позивача про відступлення прав вимоги за кредитним договором, договором іпотеки Публічному акціонерному товариству «Дельта Банк» (далі - Банк) з 25 травня 2012 року.

Між Банком та позивачем 02 лютого 2015 року укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору від 14 травня 2008 року № 2008/0508/45-031, відповідно до умов якого сторони домовились:

- здійснити прощення (анулювання) боргу на суму 9350,00 доларів США, з якої заборгованість за основним кредитним боргом склала 9350,00 доларів США, гривневий еквівалент якої становив 151075,59 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом склала 0,00 доларів США (п.1);

- змінити валюту виконання зобов`язання за договором з відповідним переведенням заборгованості з повернення кредиту з доларів США на гривні (розмір заборгованості встановлено в розмірі 608935,16 грн за курсом 1 долар США = 16,20 грн) (п.3).

Крім того, 17 лютого 2015 року між Банком та позивачем укладено Додатковий договір № 2 до вказаного кредитного договору, відповідно до умов якого сторони домовились здійснити прощення (анулювання) за основним кредитним боргом на суму 457465,16 грн.

Із матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ «Дельта банк» надавав повідомлення про анулювання частини боргу позивачу, що містить застереження про анулювання (прощеного) боргу та про обов`язок боржника самостійно сплатити податок з таких доходів та відображення їх у річній податковій декларації, копія якого подана до суду разом з позовом (т.1 а.с.45).

Також, зі змісту Додаткового договору № 1 від 02.02.2015 року та Додаткового договору № 2 від 17.02.2015 року до Кредитного договору № 2008/0508/45-031 від 14.05.2008 року судом встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що Позичальник зобов`язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає анульовану Кредитором суму боргу.

Згідно з наявним в матеріалах справи звітом 1-ДФ, поданим Банком до контролюючому органу, позивачу виплачено суму доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 608 540,94 грн, код та назва ознаки доходу: "126"- додаткове благо.

З 26 по 30 вересня 2016 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України за період з 1 січня 2015 року по 31 березня 2015 року.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 07.10.2016 № 3859/20-30-13-04/ НОМЕР_1 .

Згідно з висновками вказаного акта перевірки у зв`язку із несплатою позивачем податку на доходи фізичних осіб з доходу у розмірі 608 540,94 грн, отриманого як додаткове благо в результаті прощення (анулювання) Банком частини боргу, встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме: підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 ПК України, у результаті чого позивачем у 2015 році було занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 119 881,18 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення:

- від 18 листопада 2016 року № 0004111304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 149 851,48 грн, з яких 119 881,18 грн - за податковими зобов`язаннями, 29 970,30 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про результати розгляду скарги № 12/М/20-40-10-01-14 від 04.01.2017 (т.2 а.с. 131-133), яким:

- скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2016 року № 0004111304 - без змін;

- збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 1522,47 грн (основний платіж - 1217,97 грн, штрафні (фінансові) санкції - 304,50 грн), визначеного податковим повідомленням-рішенням від 18 листопада 2016 року № 0004111304, у зв`язку з помилкою у здійсненому відповідачем розрахунку суми грошового зобов`язання через невірне визначення бази для нарахування податку за ставкою 20%;

- зобов`язано Центральну ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області винести окреме податкове повідомлення-рішення (за формою «ПС») про застосування штрафних санкцій у сумі 170,00 грн за порушення пп.49.18.4 п. 49.18 ст. 49, п. 179.1 ст. 179 ПК України в частині неподання річної декларації про майновий стан та доходи.

На підставі вказаного рішення та висновків акта перевірки контролюючим органом додатково винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 14 березня 2017 року № 0002671304, яким за результатами розгляду скарги ДФС позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 1 522,47 грн, з яких 1 217,97 грн - за податковими зобов`язаннями, 304,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 14 березня 2017 року № 0002661304, яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170,00 грн за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на підставі пункту 120.1 статті 120 ПК України (неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом).

Рішення суду в даній справі від 13.12.2027 в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року № 0002661304 залишено без змін постановою Верховного Суду від 17.08.2020, отже, правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року № 0002661304, яким позивачу нараховано штраф за неподання річної декларації про майновий стан та доходи, не є предметом розгляду.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 17.08.2020, основним питанням, яке потребує вирішення у даній справі, є правомірність віднесення ДФС суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості до складу оподаткованого доходу як додаткове благо на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин).

Вирішуючи вказане питання, суд виходить з таких приписів діючого законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1. статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

В силу абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 7 травня 2015 року підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 на підставі Закону України "Про внесення змін до ПК України щодо кредитних зобов`язань".

Відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року.

Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Верховний Суд вже висловлював правову позицію щодо правильності застосування наведених положень законодавства і у постановах від 15 травня 2018 року (справа № 821/1594/17), від 19 липня 2019 року (справа №826/4240/18), від 14 листопада 2019 року (справа №520/10880/18), від 25 листопада 2019 року (справа №500/2252/18) вказав, що метою запровадження приписів, що містяться у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, є фактична реалізація положень Закону України «Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню», згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції. Курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 1 січня 2015 року боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 1 січня 2014 року та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Застосування вимог абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Отже, для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини, зокрема, чи було змінено валюту зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню.

Судом встановлено, що Між Банком та позивачем 02 лютого 2015 року укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору від 14 травня 2008 року № 2008/0508/45-031, відповідно до умов якого сторони домовились як здійснити прощення (анулювання) боргу на суму 9350,00 доларів США, з якої заборгованість за основним кредитним боргом склала 9350,00 доларів США, гривневий еквівалент якої становив 151075,59 грн, так і змінити валюту виконання зобов`язання за договором з відповідним переведенням заборгованості з повернення кредиту з доларів США на гривні, розмір заборгованості, яка залишилася непогашеною, перерахована за курсом 1 долар США = 16,20 грн та встановлена сторонами в розмірі 608935,16 грн.

Отже, з моменту укладення вказаного валютою зобов`язання за укладеним позивачем кредитним договором є гривня.

З огляду на зазначене, на момент підписання Додаткового договору №2 від 17 лютого 2015 року, відповідно до умов якого сторони домовились здійснити прощення (анулювання) за основним кредитним боргом на суму 457465,16 грн, кредитний договір передбачав зобов`язання ОСОБА_1 у гривні та, відповідно, на 17.02.2015 не відбувалося зміни валюти зобов`язання.

Оскільки для застосування приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є необхідним визначення курсової різниці на дату зміни валюти зобов`язання за прощеним (анульованим) кредитом з іноземної валюти у гривню, вказана норма підлягає застосуванню до суми анульованої (прощеної) банком суми кредиту в розмірі 151075,59 грн відповідно до умов укладеного Додаткового договору № 1 від 02 лютого 2015 року.

Курсова різниця, обрахована відповідно до приписів пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України станом на 02 лютого 2015, на підставі інформації про суми погашеного позивачем боргу за кредитом відповідно до довідок ПАТ «Дельта банк» № 05-3325564 від 20.09.2016, № 05-3327063 від 03.10.2016, наявних в матеріалах справи (т.1 а.с. 47-50), становить:

- борг позивача в частині основної суми кредиту станом на 01.01.2014 за курсом НБУ становить: (57412,41 $ - 1487,13 $) х 7,993 грн = 447018,76 грн;

- борг позивача в частині основної суми кредиту станом на 02.02.2015 за курсом НБУ становить: 46938,59 $ х 16,147 грн = 757917,41 грн;

- курсова різниця складає 310898,65 грн.

Судом встановлено, що анульована (прощена) банком сума у розмірі 151075,59 грн включає в себе суму основного боргу і не перевищує курсову різницю, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту).

Отже, відповідачем не доведено правомірності віднесення суми прощеної (анульованої) кредитором заборгованості в сумі 151075,59 грн до складу оподаткованого доходу як додаткового блага на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

За висновками Верховного Суду, доводи контролюючого органу, що Додатковий договір №1 від 02 лютого 2015 року про прощення (анулювання) суми боргу передбачав прощення основної суми боргу, а не курсової різниці, не є належними, оскільки положення пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України передбачають прощення саме боргу, але в розмірі, що не перевищує курсову різницю.

Таким чином, при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом в сумі 151075,59 грн були дотримані умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, є більшою, ніж сума боргу, що прощена банком позивачу. З огляду на зазначене, відсутні підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків.

При цьому, для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином банк-кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання банком прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов`язання позивача. За таких обставин, суд відхиляє посилання відповідача на зазначені обставини як безпідставні та необґрунтовані.

Одночасно суд приходить до висновку, що при анулюванні (прощенні) позивачу суми боргу за кредитом в розмірі 457465,16 грн на підставі Додаткового договору №2 від 17 лютого 2015 року, умови для застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб дотримані не були, а саме: на вказану дату не відбулося зміни валюти зобов`язання на гривню.

З огляду на зазначене, у позивача виник обов`язок щодо сплати податку на доходи з фізичних осіб відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині прощеної суми кредиту в розмірі 457465,16 грн на підставі укладеного Додаткового договору №2 від 17 лютого 2015 року.

Відповідно, у контролюючого органу були наявні правові підстави для нарахування позивачу грошових зобов`язань та штрафних санкцій, обрахованих з вказаної суми прощеного кредиту, як додаткове благо, та штрафу за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік. При формуванні вказаного висновку суд також виходить з того, що Верховним Судом постановою від 17.08.2020 залишено без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції про відмову в скасуванні податкового повідомлення-рішення від 14 березня 2017 року № 0002661304, яким застосовано штраф за неподання річної декларації в сумі 170,00 грн., - без змін, тобто підтверджено висновок про наявність у позивача обов`язку подати вказану декларацію.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 11.11.2019 по справі №803/1672/16, «у випадку встановлення правомірності нарахування частини суми грошового зобов`язання оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за основним платежем та можливості обрахунку розміру такої суми, суд, в силу наданих процесуальним законом повноважень, не позбавлений можливості скасувати податкове повідомлення-рішення у відповідній частині.»

Вказаний висновок пов`язаний з наявним у суду обов`язком встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін задля дотримання офіційного з`ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого у частині 4 ст. 9 КАС України.

Судом встановлено, що за податковими повідомленнями-рішеннями Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.03.2017 року №0002671304 та від 18.11.2016 року №0004111304 загальна сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, нарахованих на суму 608540,94 грн, визначену позивачу як додаткове благо, становить 151373,95 грн, з яких 121099,15 грн - основного платежу, 30274,80 грн - штрафних (фінансових) санкцій.

З огляду на висновки суду про виникнення у позивача обов`язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України тільки в частині прощеної суми кредиту в розмірі 457465,16 грн на підставі укладеного Додаткового договору №2 від 17 лютого 2015 року, сума податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, нарахованих на вказану прощену суму кредиту, відповідно до абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, становить: 113605,04 грн, з яких 90884,03 грн - основного платежу, 22721,01 грн - штрафних (фінансових) санкцій, який обрахований таким чином:

12180,00 х 15 % = 1827,00 грн

(457465,16 грн - 12180,00 грн) х 20% = 89057,03 грн.

89057,03 грн + 1827,00 грн = 90884,03 грн - основний платіж

90884,03 х 25% = 22721,01 грн - штрафні (фінансові) санкції.

З огляду на обраховану суму належних до сплати позивачем податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, суд вважає належним способом захисту прав позивача визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.03.2017 року №0002671304 в повному обсязі (на суму 1522,47 грн, з яких 1 217,97 грн - за податковими зобов`язаннями, 304,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями) та податкового повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.11.2016 року №0004111304 в частині основного платежу на суму 27779,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6944,80 грн.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ч.3 139 КАС України шляхом стягнення з відповідача суми судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, в сумі пропорційній задоволеній частині позову (задоволено позов в сумі 36246,44 грн, загальна сума спірних нарахувань за трьома податковими повідомленнями-рішеннями склала 151543,95 грн, судовий збір сплачений в сумі 1516 грн: 1516 х 36246,45 : 151543,95 = 362,60 грн), а саме в розмірі 362,60 грн.

З урахуванням заяви представника позивача про подання протягом 5 днів з дня проголошення рішення суду документів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу від 27.10.2020, зробленої в порядку ч.7 ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне призначити дату розгляду питання про розподіл судових витрат у вказаній частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 14.03.2017 року №0002671304;

- податкове повідомлення-рішення Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.11.2016 року №0004111304 в частині основного платежу на суму 27779,18 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6944,80 грн.

В задоволенні позовних вимог про скасування податкового-повідомлення рішення від 18.11.2016 року №0004111304 в частині основного платежу на суму 92102,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 23025,50 грн. - відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43143704) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) у розмірі 362,60 грн (триста шістдесят дві гривні 60 копійок).

Призначити судове засідання для розгляду питання про розподіл судових витрат в частині витрат на правову допомогу на 12:00 годину 14.01.2020.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року.

Суддя Білова О.В.