Рішення № 93828415, 24.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15447/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – Головне управління ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення від 21 вересня 2020 року №66 щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу”; зобов`язання призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до вказаного Закону з 16 вересня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що з 31 серпня 2006 року є особою з інвалідністю II групи безстроково та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ “Про державну службу” (далі – Закон №3723-ХІІ), а 16 вересня 2020 року з урахуванням пункту 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VII “Про державну службу” (далі – Закон №889-VII) звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ. Однак рішенням від 21 вересня 2020 року №66 Головне управління ПФУ у Волинській області відмовило в призначенні пенсії за віком, посилаючись на ту обставину, що 15 червня 2001 року вже було призначено пенсію по інвалідності згідно із Законом №3723-ХІІ. Таку відмову позивач вважає протиправною та вказала, що після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України №889-VII) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Позивач зауважила, що на час звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ нею дотримано умови, визначені законодавцем у пункті 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VII, за яких зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ: у неї наявний стаж державної служби понад 25 років, страховий стаж понад 33 роки та відповідний вік (59 років 6 місяців). Крім того, ОСОБА_1 вказала, що в жодному із зазначених Законів не обумовлено, що таке право особа одержує, якщо їй раніше пенсія за Законом №3723-ХІІ не призначалася.

З наведених підстав позивач просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.29-30). В обґрунтування цієї позиції вказав, що ОСОБА_1 пенсію по інвалідності призначено 12 вересня 2006 року за нормами Закону №3723-ХІІ. 21 вересня 2020 року Головним управління ПФУ у Волинській області прийнято рішення №66, яким за результатами розгляду заяви позивача від 16 вересня 2020 року відмовлено у призначенні пенсії за віком. Відповідач зазначив, що з набранням чинності 01 травня 2016 року Законом №889-VIII попередній Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, яка регулює питання пенсій державним службовцям у визначених випадках. За змістом положень пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, якщо до набрання чинності Законом №889-VIII їм не призначалася пенсія відповідно до Закону.

Головне управління ПФУ у Волинській області вважає, що оскільки ОСОБА_1 вже була призначена пенсія по інвалідності за нормами Закону №3723-ХІІ, то ним правомірно прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до цього Закону. З огляду на наведене відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Інші заяви по суті справи не надходили.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

З 31 серпня 2006 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії ВЛН №049490 (а.с.9).

На підставі заяви від 12 вересня 2006 року (а.с.34) розпорядженням Управління Пенсійного фонду України у місті Луцьку від 08 листопада 2006 року №138619 (а.с.33) ОСОБА_1 з 12 вересня 2006 року проведено перерахунок пенсії у зв`язку із переходом на пенсію по інвалідності на підставі статті 37 Закону №3723-ХІІ (шифр пенсії 131); стаж на державній службі становив 25 років 8 місяців 17 днів. Виплату пенсії по інвалідності, призначену за нормами Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (шифр пенсії 421) припинено.

Матеріали справи містять копію рішення відповідача №907640138619 про перерахунок пенсії (а.с.38), відповідно до якого з 01 травня 2020 року позивача з пенсії по інвалідності за Законом №3723-ХІІ переведено на пенсію по інвалідності за Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (шифр пенсії 421).

16 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ (а.с.40-41).

Рішенням від 21 вересня 2020 року №66 Головне управління ПФУ у Волинській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки 15 червня 2001 року їй була призначена пенсія по інвалідності згідно із Законом №3723-ХІІ (а.с.22-23).

Позивач не погоджується із прийнятим рішенням та звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Зміст та обсяг права громадян на пенсійне забезпечення полягає у їх матеріальному забезпеченні шляхом надання трудових і соціальних пенсій, тобто щомісячних пенсійних виплат відповідного розміру в разі досягнення особою передбаченого законом віку чи визнання її інвалідом або отримання членами її сім`ї цих виплат у визначених законом випадках. Встановивши в законі правові підстави призначення пенсій, їх розміри, порядок обчислення і виплати, законодавець може визначати як загальні умови їх призначення, так і особливості набуття права на пенсію, включаючи для окремих категорій громадян пільгові умови призначення пенсії залежно від ряду об`єктивно значущих обставин, що характеризують трудову діяльність (особливості умов праці, професія, виконувані функції, кваліфікаційні вимоги, обмеження, ступінь відповідальності тощо).

Закон України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 10 вказаного Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачений порядок переведення з одного виду пенсії, передбаченої цим Законом, на інший. Зокрема, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Як вже зазначалося судом, 16 вересня 2020 року позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Волинській області із заявою про перехід на інший вид пенсії – пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” (а.с.40). На цей час вона отримувала пенсію по інвалідності за нормами Закону №1058-IV.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом №889-VIII, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Статтею 90 Закону №889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

До 01 травня 2016 року діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону №3723-VIII.

Згідно з частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Також згідно з пунктом 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону №3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Такі ж висновки щодо застосування норм права неодноразово висловлювалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 03 липня 2018 року у справі №265/3709/17, від 19 березня 2019 року у справі №357/1457/17, від 15 серпня 2019 року у справі №676/6166/17, від 01 квітня 2020 року у справі №607/9429/17.

Вимоги щодо віку для призначення пенсій визначає стаття 26 Закону №1058-ІV. За загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років (абзац перший частини першої статті 26 Закону №1058-ІV). Як обумовлено абзацом другим частини першої цієї статті, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року – не менше 27 років. Разом з тим, до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 59 років 6 місяців – які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року.

На момент звернення із заявою про перехід на пенсію за віком (16 вересня 2020 року) позивач досягла віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV (59 років 6 місяців – для жінок, які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року).

Із рішення відповідача від 01 травня 2020 року №907640138619 слідує, що страховий стаж позивача становить 41 рік 4 місяці 19 днів (а.с.38), а стаж державної служби – 25 років 8 місяців 17 днів (розпорядження від 02 грудня 2013 року №138619 на а.с.37 зворот).

Встановлені судом обставини у справі свідчать про те, що позивач досягла пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, має страховий стаж понад 41 рік, в тому числі понад 25 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби (при необхідних 20 років). Отже, з урахуванням положень пункту 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII ОСОБА_1 має право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону №3723-XII.

При цьому суд відхиляє доводи Головного управління ПФУ у Волинській області з посиланням на пункт 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622, про те, що особи, яким до набрання чинності Законом №889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-ХІІ, не мають права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону.

Суд наголошує, що ні статтею 37 Закону №3723-ХІІ, ні Законом №889-VIII такі обмеження не встановлені. Тому інше тлумачення відповідачем положень закону не відповідає принципу верховенства права.

Також суд зауважує, що як вбачається з матеріалів справи, вперше пенсія по інвалідності ОСОБА_1 була призначена за Законом №1058-ІV у 2001 році, а за заявою від 12 вересня 2006 року її було переведено на пенсію по інвалідності за Законом №3723-ХІІ (11 вересня 2006 року позивач звільнена з державної служби).

Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Законодавець оперує лише поняттям призначення пенсії, яким є первинне її призначення, та поняттям переведення пенсії з виду на вид, яким є всі подальші зміни виду пенсії.

Пенсія за віком та по інвалідності є різними видами пенсій. При цьому на момент призначення пенсії по інвалідності позивач не набула права на пенсію за віком. Позивач скористалася правом на вибір виду пенсії, дотримуючись умов, з якими законом пов`язує право на той чи інший вид пенсії.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 з урахуванням положень пункту 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №889-VIII має право на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, то рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 21 вересня 2020 року №66 за результатами розгляду заяви позивача від 16 вересня 2020 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи, з метою ефективного захисту права позивача на отримання пенсії за віком відповідно до норм Закону №3723-XII з урахуванням положень Закону №889-VIII та виходячи з повноважень суду, визначених частиною другою статті 245 КАС України, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 21 вересня 2020 року №66, а оскільки спірні правовідносини стосуються переведення позивача на інший вид пенсії, ніж той, що вона отримувала раніше, то порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII та здійснити її виплату з 16 вересня 2020 року.

За правилами, визначеними статтею 139 КАС України, підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Волинській області від 21 вересня 2020 року №66 за результатами розгляду заяви про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за нормами Закону України “Про державну службу” та здійснити її виплату з 16 вересня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк