Рішення № 93828204, 16.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.12.2020Справа № 910/2106/20Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС "НАЦІОНАЛЬНИЙ" УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ"

до відповідача ДНІПРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В М. КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗЛАТО"

про скасування реєстраційної дії/запису,

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: Пиріг О.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ГОТЕЛЬНИЙ КОМПЛЕКС "НАЦІОНАЛЬНИЙ" УПРАВЛІННЯ СПРАВАМИ АПАРАТУ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ДНІПРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В М. КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ про скасування реєстраційної дії/запису.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у травні 2018 державним реєстратором відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДНІПРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Косміною (Калініченко) Іриною Ігорівною були внесені зміни до відомостей про юридичну особу ПАТ «Златобанк», що не пов`язані із змінами в установчих документах, а саме: запис 10741070042029890 від 10.05.2018, зміна відомостей про керівника юридичної особи зазначено: керівник Славкіна М.А. Натомість, за доводами позивача, оскільки рішення загальних зборів учасників товариства не відбувалися, а дія, на підставі якої державним реєстратором було здійснено реєстраційний запис, не відповідає вимогам закону, то вчинений запис підлягає визнанню недійним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 (після усунення недоліків) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 10.06.2020.

09.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України надійшло клопотання про перенесення розгляду справи.

09.06.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника Державного підприємства Готельний комплекс "Національний" управління справами Верховної Ради України надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 відкладено підготовче засідання у даній справі на 09.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2020 відкладено підготовче засідання у даній справі на 17.08.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗЛАТО".

17.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 відкладено підготовче засідання у даній справі на 07.09.2020, Витребувано у відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації у строк до 07.09.2020 - копію реєстраційної справи ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗЛАТО" (АТ "ЗЛАТОБАНК").

04.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшла копія реєстраційної справи ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗЛАТО" (АТ "ЗЛАТОБАНК").

07.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2020 відкладено підготовче засідання у даній справі на 21.10.2020.

21.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.11.2020.

16.11.2020 від представника позивача надійшла апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2020 апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 було повернуто позивачу.

17.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без представника.

18.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача, відповідача та третьої особи у судове засідання 18.11.2020 не з`явилися.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2020 розгляд справи відкладено на 16.12.2020.

Представник третьої особи у судовому засіданні 16.12.2020 надав усні пояснення щодо предмету спору та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача та відповідача у судове засідання 16.12.2020 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Судом враховані пояснення представника позивача, які були надані у попередніх судових засіданнях, а також клопотання про розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Станом на день вирішення даного спору жодних заяв по суті спору відповідач до суду не подав.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи сплив процесуальних строків, передбачених для розгляду справи по суті, приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, не заявив інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до Господарського суду міста Києва з позовом до ДНІПРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В М. КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ про скасування реєстраційної дії/запису 10741070042029890 від 10.05.2018, позивач посилається на наступні обставини.

18 грудня 2019 року Державне підприємство - Готельний комплекс "Національний" Управління справами Верховної Ради України (надалі-Позивач) звернулося до Дніпровської районної в м.Києві державної адміністрації з приводу того, що у травні 2018 року державним реєстратором відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Косміною (Калініченко) Іриною Ігорівною, були внесені зміни до відомостей про юридичну особу ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (зміна найменування на ПАТ «ЗЛАТО», третя особа), що не пов`язанні із змінами в установчих документах запис 10741070042029890; зміна відомостей про керівника юридичної особи зазначено: керівник Славкіна М.А.

Листом від 11.01.2020 ДНІПРОВСЬКА РАЙОННА В М. КИЄВІ ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ надала відповідь згідно якої станом на 08.05.2018 відповідно до відомостей, які містилися в Єдиному державному реєстрі, тривала процедура ліквідації ПАТ «Златобанк». Отже, саме виконавча дирекція Фонду була уповноваженим органом для прийняття рішення щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно ПАТ «Златобанк» в порядку, визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Відповідно, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб мала всі повноваження діяти від імені ПАТ «Златобанк».

В свою чергу, у позовній заяві позивач наполягає на тому, що відповідач проводив реєстраційні дії із внесення реєстраційних змін щодо відомостей про керівника юридичної особи без належних повноважень представників ФГВФО Славкіної М.А. та документів на підтвердження повноважень, а саме довіреності, підписаної керівними органами ПАТ "Златобанк" (незважаючи на те, що реєстратору було відомо про наявність рішень суду про скасування постанов НБУ та рішень Фонду). Враховуючи наведене, Відповідач надав представнику ФГВФО право повноважень виконувати компетенцію керівних органів ПАТ "Златобанк" та на власний розсуд розпоряджається активами банку, що призвело до неможливості розпоряджатися майном яке належить Позивачу в розмірі більше двох мільйонів гривень, що вплинуло на правову впевненість виконання судових рішень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально - правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Тобто, судом вирішується спір про право.

Позивач обрав спосіб захисту своїх прав у судовому порядку шляхом пред`явлення позову про скасування реєстраційної дії/запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані із змінами в установчих документах, здійснену(ого) державним реєстратором відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ДНІПРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ Косміною Іриною Ігорівною 10.05.2018 №10741070042029890, а саме керівника ПАТ «ЗЛАТОБАНК».

Судом встановлено, що на підставі постанови Правління НБУ від 13.02.2015 № 105 «Про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 13.02.2015 № 30 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк», яким з 14.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 14.02.2015 по 13.05.2015 включно та призначено уповноважену особу ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Златобанк» - Славінського Валерія Івановича .

Правлінням НБУ було прийнято постанову від 12.05.2015 № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк».

На підставі постанови Правління НБУ від 12.05.2015 № 310 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення від 13.05.2015 № 99 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Златобанк» Славінського Валерія Івановича строком на один рік з 13.05.2015 до 12.05.2016 включно.

Крім того, судом встановлено та взято до уваги, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2017 у справі №826/2184/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2017 та постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2019, визнано протиправними та скасовано, зокрема: постанову про віднесення ПАТ «Златобанк» до категорії неплатоспроможних, рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації, постанову про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Златобанк», рішення про початок процедури ліквідації ПАТ «Златобанк» та призначення уповноваженої особи на ліквідацію банку.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон), державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: документів, що подаються заявником для державної реєстрації; судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"; рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Частиною 2 статті 25 Закону визначено, що порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів; 10) видача за бажанням заявника виписки з Єдиного державного реєстру у паперовій формі за результатами проведеної реєстраційної дії (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі).

Частиною 5 статті 14 Закону встановлено, що направлення судових рішень, які тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, та про заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій здійснюється у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та Єдиним державним реєстром судових рішень.

Суд зауважує, що згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії, який наявний у реєстраційній справі №1_074_029890_58, заявником 08.05.2018 були надані наступні документи:

- реєстраційну картку на внесення змін до відомостей, які містяться у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.04.2018 №1135, яким, зокрема, продовжено строк здійснення ліквідації третьої особи на два роки до 13.05.2020 включно; продовжено повноваження ліквідатора АТ «Златобанк» Славкіної М.А. строком на 2 роки по 13.05.2020 включно;

- копію квитанції, виданої банком (за публікацію);

- документ, що засвідчує повноваження уповноваженої особи.

Так, 08.05.2018 державним реєстратором було вчинено реєстрацію змін до відомостей у ЄДР щодо зміни керівника ПАТ «ЗЛАТОБАНК» (реєстраційна дія 10741070042029890).

В цій частині суд зауважує, що станом на 08.05.2018 відповідно до відомостей, які містилися у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у ПАТ «ЗЛАТОБАНК» тривала процедура ліквідації. У розумінні частини 1 статті 10 Закону такі відомості вважалися достовірними для державного реєстратора. Саме про це було зазначено у листі відповідача від 11.01.2020 №103/253/33/3.

Так, частиною 1 статті 10 Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Підставою для відмови у державній реєстрації є подання документів особою, яка не має на це повноважень (п. 1 ч. 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Натомість, як вбачається з матеріалів реєстраційної справи №1_074_029890_58, судові рішення у справі №826/2184/17 були надані для проведення реєстраційної дії у стані ПАТ «ЗЛАТОБАНК» «скасування реєстраційної дії за судовим рішенням» тільки 23.04.2019 (тобто через 11 місяців після здійснення державним реєстратором оспорюваної реєстраційної дії), внаслідок чого були внесені відповідні зміни у стан третьої особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Верховний Суд у постанові від 19.03.2019 по справі № 826/1186/17 зазначив, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації на підставі перевірки вичерпного переліку документів лише засвідчує факт, тобто виконує функцію легалізації події. Виконання цієї функції не передбачає і не наділяє його повноваженнями перевірки (контролю) за тим, чи документи містять відомості, передбачені законом, відповідальність за відповідність яких законодавству покладається на осіб, які подали заяву щодо проведення такої реєстрації.

В свою чергу, особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

У такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 904/5857/17).

Разом з тим, порушення власних прав оспорюваним реєстраційним записом позивач вбачає у тому, що, будучи учасником судової справи №910/28483/14, він не зміг скористатися своїм правом на повернення майна під час виконавчого провадження, оскільки представники Фонду гарантування вкладів фізичних осіб отримали можливість перешкоджати йому в отриманні коштів з ПАТ «Златобанк». Зокрема, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Златобанк», як скаржник, оскаржувала рішення Господарського суду міста Києва, хоча не мала правових підстав діяти від імені «Златобанк».

Зважаючи на доводи позивача, суд зауважує, що стороною жодним чином не обґрунтовано, у який спосіб задоволення позовних вимог у даній справі (предметом якої є скасування реєстраційного запису), може забезпечити ефективне відновлення та захист його прав та інтересів. Зокрема, вплинути на вчинені у минулому процесуальні дії сторони (яку суд під час відповідного провадження визнав правомочною на представництво інтересів ПАТ «Златобанк») у справі, як-то оскарження судового рішення тощо.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

При цьому, суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб`єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб`єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб`єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.

Разом з тим, на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що права та інтереси позивача дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Суд зазначає, що позивач, заявляючи позов та обираючи спосіб захисту повинен дбати про те, щоб резолютивна частина рішення, в якій остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача, могла бути виконана в процесі виконавчого провадження у справі, адже у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Відтак, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Враховуючи наведене, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позов не є достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено правомірності та законності позовних вимог, так само як і фактів порушення власних прав та інтересів саме відповідачем у даній справі.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судовий збір покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.12.2020.

Суддя І.В. Приходько