Ухвала суду № 93828200, 24.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у задоволенні заяви про відвід

24.12.2020Справа № 910/12917/20

Суддя Господарського суду міста Києва Літвінова М.Є., розглянувши

заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/12917/20

за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

про визнання припиненими зобов`язань за кредитними договорами

Без виклику представників учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач) про визнання припиненими усіх зобов`язань перед відповідачем за Кредитним договором № 4Н12361Д від 06.12.2012, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будь-які зобов`язання між позивачем та відповідачем, виникнення та існування яких було обумовлене вказаним кредитним договором, були повністю припинені виконанням, проведеним належним чином, у зв`язку з чим позивач зазначає, що у відповідача відсутні підстави у будь-який спосіб посилатись на факт невиконання чи неналежного виконання позивачем договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12917/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 30.09.2020.

Крім того, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими усіх зобов`язань перед відповідачем за Кредитним договором № 4Н1308Д від 04.01.2008, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі №910/12919/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 30.09.2020.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" також звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими усіх зобов`язань перед відповідачем за Кредитним договором № 4Н11013И від 24.01.2011, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі №910/12920/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 30.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 було задоволено клопотання Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" про об`єднання справ в одне провадження, об`єднано справи № 910/12917/20, № 910/12919/20, № 910/12920/20 в одне провадження, присвоєно об`єднаній справі № 910/12917/20, підготовче засідання призначено на 30.09.2020.

Крім того, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання припиненими усіх зобов`язань перед відповідачем за Кредитним договором № 4Н09190И від 02.02.2009, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/14501/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 28.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 об`єднано справи №910/12917/20, №910/14501/20 в одне провадження, присвоєно об`єднаній справі №910/12917/20, підготовче засідання призначено на 30.09.2020.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 судом було оголошено перерву до 28.10.2020.

Підготовче засідання, призначене на 28.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/12917/20 призначено на 18.11.2020.

У підготовчому засіданні 18.11.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 16.12.2020.

У підготовчому засіданні 16.12.2020 судом було оголошено перерву до 03.02.2021.

21.12.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" надійшла заява про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/12917/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2020 заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/12917/20 визнано необґрунтованою, заяву передано для визначення судді в порядку встановленому частиною 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.12.2020 заяву про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи № 910/12917/20 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Розглянувши заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи №910/12917/20, суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу (ч. 2 ст. 35 ГПК України).

Згідно із ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішенні Європейський суд з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 9 листопада 2006 року сказано: "стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

В обґрунтування поданої заяви про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи №910/12917/20 відповідач посилається на існування підстав для відводу судді Нечая О.В. від розгляду справи, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме відповідач вказує на маніпулювання автоматизованим розподілом справ з метою забезпечення розгляду справ окремими суддями, в тому числі суддею Нечаєм О.В. Як зазначає відповідач, оскільки позивач не вчиняв дії, спрямовані на те, щоб його позови не розглядав суддя Нечай О.В. (не просив об`єднати справи, за якими провадження відкрито суддею Нечаєм О.В., зі справами, за якими провадження відкрито іншими суддями, не просив залишити такі позови без розгляду), у відповідача є сумніви в неупередженості та об`єктивності судді Нечая О.В. Крім того, як на окрему підставу для відводу судді Нечая О.В. від розгляду цієї справи відповідач посилається на те, що суддя Нечай О.В. своїми діями сприяє поданню позивачем доказів за відсутності будь-яких процесуальних підстав для цього, чим надає позивачу не передбачені законом можливості в поданні доказів та процесуальні переваги. На думку відповідача, судом у підготовчому засіданні 16.12.2020 було безпідставно задоволено клопотання позивача та продовжено позивачу на необмежений термін строк на подання доказів, що ставить під сумнів неупередженість судді Нечая О.В. при розгляді цієї справи.

Щодо викладених відповідачем у заяві про відвід обставин про маніпулювання, на думку відповідача, автоматизованим розподілом справ з метою забезпечення розгляду справ окремими суддями, в тому числі суддею Нечаєм О.В., суд зазначає, що всі вищевказані позови Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", які надійшли до відділу діловодства Господарського суду міста Києва, відповідно до наявних у матеріалах справи витягів з протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2020 у справі № 910/12919/20, від 28.08.2020 у справі № 910/12920/20, від 28.08.2020 у справі № 910/12917/20, від 24.09.2020 у справі № 910/14501/20 були передані для розгляду судді Нечаю О.В.

Судом було розглянуто подані позивачем матеріали позовних заяв, відкрито провадження у справах та призначено підготовчі засідання.

Не заслуговують на увагу суду за відсутності будь-якого документального підтвердження будь-які посилання заявника на маніпуляції з автоматизованим розподілом справ у суді.

Доводи відповідача про те, що позивач не просив об`єднати справи, за якими провадження відкрито суддею Нечаєм О.В., зі справами, за якими провадження відкрито іншими суддями, не просив залишити такі позови без розгляду також є безпідставними, оскільки подання заяв, клопотань до суду, відповідно до приписів чинного процесуального закону, є правом сторони.

Статтею 173 ГПК України передбачено об`єднання в одне провадження декілька справ за позовами як за клопотанням учасника справи, так і з власної ініціативи суду.

Як встановлено судом, позивачем у справах № 910/12917/20, № 910/12919/20, № 910/12920/20, № 910/14501/20 є Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", відповідачем - Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", а предметом позовів у вказаних справах є визнання припиненим зобов`язань за кредитними договорами, у зв`язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

В ухвалах Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 та від 30.09.2020 суд дійшов висновку, що справи №910/12917/20, №910/12919/20, №910/12920/20, № 910/14501/20 є пов`язаними між собою, оскільки вимоги одного і того самого позивача до одного і того самого відповідача, ґрунтуються на однакових правових підставах, а предмети позовів є тотожними.

Відповідно до частин 3, 4, 5, 7 статті 173 Господарського процесуального кодексу України об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Постановляючи ухвали про об`єднання справ в одне провадження, суд виходив із необхідності виконання завдання господарського судочинства та економії процесуального часу сторін вказаних справ.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на наявність сумнівів в неупередженості та об`єктивності судді Нечая О.В. суд розцінює як припущення.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

Згідно Європейської Хартії «Про закон «Про статус суддів» судді при виконанні своїх обов`язків повинні бути доступними та виявляти повагу по відношенню до осіб, які до них звертаються; повинні турбуватися про підтримання високого рівні компетентності, необхідного рівня вирішення справ в кожному конкретному випадку, оскільки від рішень судді залежить гарантія прав особи.

Відповідно до п. 12 Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, передбачено, що незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Одночасно, ст. 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалено Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27.07.2006р. №2006/23 від 19.05.2006р., незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Отже, суддя має відстоювати та втілювати в життя принцип незалежності судових органів в його індивідуальному та колективному аспектах.

Пунктом 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Одночасно, вказаними Принципами унормовано, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Бангалорських принципів поведінки суддів при виконанні своїх обов`язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів. Поведінка судді в процесі засідання та за стінами суду має сприяти підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі до об`єктивності суддів та судових органів.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Як зазначено у п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Доведення наявності таких обставин покладається на сторону, яка заявляє відвід.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Твердження відповідача про те, що суддя Нечай О.В. своїми діями сприяє поданню позивачем доказів за відсутності будь-яких процесуальних підстав для цього, чим надає позивачу не передбачені законом можливості в поданні доказів та процесуальні переваги суд також вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Пункт 4 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Як встановлено судом, у підготовчому засіданні 16.12.2020 суд дозволив позивачу подати докази.

Разом з тим, судом у підготовчому засіданні 16.12.2020 було запропоновано відповідачу надати пояснення щодо доказів, які будуть надані позивачем.

Відповідно до частин 2, 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Згідно з ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Обставин, вказаних у пунктах 1 - 4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, які б звільняли заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу, як це передбачено ч. 4 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено.

Фактично доводи заявника, наведені у заяві, зводяться до незгоди з процесуальним рішенням судді в контексті задоволення заяв позивача про об`єднання справ в одне провадження, що, з огляду на імперативні приписи ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для відводу.

Частинами 2, 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України визначено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Згідно з ч. 7 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи №910/12917/20.

Відповідно до ч. 11 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 35, 36, 38, 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про відвід судді Нечая О.В. від розгляду справи №910/12917/20.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Повний текст ухвали складено та підписано 24.12.2020.

Суддя М.Є. Літвінова