Рішення № 9382668, 07.12.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" грудня 2009 р.                                                   Справа № 12/2492

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом дочірнього підприємства «Енергоальянс-Черкаси»товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс»до Свято-Михайлівської парафії Української православної церкви про стягнення 6010 грн. 78 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача, на підставі договору на поставку природного газу № 265 від 30.10.2007 року, 4906 грн. 05 коп. основного боргу, 738 грн. 24 коп. пені, 267 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 99 грн. 32 коп. 3% річних, що разом складає 6010 грн. 78 коп., та відшкодування судових витрат: сплаченого державного мита в розмірі 102 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У судовому засіданні 24.11.2009 року представники позивача позов з підстав, викладених в позовній заяві, підтримали і просили суд задовольнити, 01. і 07.12.2009 року – не з’явились.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав, представник відповідача в судовому засіданні визнав позов в частині основного боргу, в решті позову просив суд позивачу відмовити у зв’язку зі скрутним фінансовим станом відповідача.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позовні вимоги задовольняє частково з наступних підстав.

30.10.2007 року сторонами було укладено договір на поставку природного газу № 265, за умовами якого постачальник (позивач) зобов’язався довести до по споживача (відповідача) природний газ, а споживач - прийняти та оплатити його в кількості та строки згідно реєстру. Додатковою угодою сторін від 29.01.2009 року пролонговано дію вищевказаного договору. Відповідно до п. 4.6. договору та п.п. 3-5 додаткової угоди, відповідач зобов’язався здійснювати оплату за природний газ, що поставляється з 01.01.2009 року, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача на умовах 100% передоплати в термін до 23 числа місяця попереднього до місяця поставки по ціні 2598 грн., в тому числі ПДВ, за одну тисячу метрів кубічних, остаточний розрахунок проводиться до 05 числа місяця, наступного за місяцем споживання. За порушення строків оплати, згідно п. 6.3. договору, відповідач зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період затримки від суми простроченого платежу, за кожний календарний день прострочення платежу.

Із актів від 27.01., 28.02., 27.03. і 30.04.2009 року вбачається, що в січні - квітні 2009 року позивачем безперебійно подано, а відповідачем прийнято, відповідно 1171, 431, 321, 321 н. м3 природного газу.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково, 17.03.2009 року ним сплачено 1000 грн., сума боргу, згідно розрахунку позивача, складає 4906 грн. 05 коп.

Наявність і розмір невиконаного грошового зобов’язання по договору відповідачем допустимими доказами не спростовано, визнано представником відповідача в судовому засіданні.

Зазначені документи долучені до матеріалів справи в якості письмових доказів.

Згідно ст.ст. 179, 193, 202 ГК, 11, 509, 525, 526, 599 ЦК України, угода (договір) є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (зобов’язань), зобов’язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк відповідно до умов договору, вимог законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, припиняється після його належного виконання.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 611, 625 ч. 1 ЦК, 216 ГК України, неможливість виконання зобов’язання не звільняє сторони від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача про стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат відповідають п. 6.3. договору, ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст. 231 п. 6 ГК України, ст. 625 ч. 2 ЦК України, їх розрахунок судом перевірений і визнаний вірним.

Разом з тим, враховуючи складне фінансове становище відповідача, наслідком якого є неможливість своєчасного виконання договірного зобов’язання, суд, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, визнає доцільним зменшити розмір пені наполовину.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, умов договору та вимог законодавства позовні вимоги про стягнення 4906 грн. 05 коп. основного боргу, 369 грн. 12 коп. пені, 267 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 99 грн. 32 коп. 3% річних, що разом складає 5641 грн. 66 коп., судом визнаються обґрунтованими, доказаними і задовольняються.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачене державне мито в розмірі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього – 338 грн.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, відшкодуванню підлягають понесені стороною судові витрати на оплату послуг адвоката. Крім договору № 3/ю від 02.09.2009 року на юридичне обслуговування, укладеного позивачем з адвокатом Опадчим І.М., акту виконаних робіт № 4 від 01.10.2009 р., позивачем доказів понесення фактичних витрат на оплату послуг адвоката не надано. За таких обставин суд вимогу позивача про відшкодування судових витрат на суму 500 грн. визнає недоказаною і в її задоволенні відмовляє.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Свято-Михайлівської парафії Української православної церкви, інд. 20044, Черкаська область, Христинівський район, с. Шельпаківка, вул. Партизанська, 1, ідентифікаційний код 35132698, р/р 26008051505966 ЧРУ «Приватбанк»Христинівське відділення, МФО 354347 на користь дочірнього підприємства «Енергоальянс-Черкаси»товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоальянс», м. Черкаси, вул. Леніна, 2, к. 3, р/р № 26007037614900 в АКІБ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30239004 –4906 грн. 05 коп. основного боргу, 369 грн. 12 коп. пені, 267 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 99 грн. 32 коп. 3% річних, 338 грн. судових витрат.

В іншій частині позову про стягнення 369 грн. 12 коп. пені, 500 грн. витрат на оплату послуг адвоката –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                          В.М. Грачов