Рішення № 93823136, 24.12.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/374/18

2-а/465/314/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2020 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у місті Львів про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, –

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до УПП у місті Львів про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Згідно з оскаржуваною постановою серії БР №881534 від 09.01.2017 року о 21:33 год. у м. Львів по вул. Мазепи, 34, водій, керуючи транспортним засобом Jaguar XF д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив обгін ближче ніж 50 метрів до пішохідного переходу у населеному пункті, чим порушив вимоги п. 14.6 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.122 КУпАП.

Із даною постановою позивач не погоджується та вважає її необґрунтовано та незаконною. Зазначає, що перетнувши суцільну лінію, здійснив обгін транспортного засобу, який рухався зі швидкістю менше 30км/год. Даний маневр дозволяється Правилами дорожнього руху. Крім того, інспектор поліції не надав жодних належних доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення позивачем. ОСОБА_1 стверджує, що при розгляді інспектором адміністративної справи порушено право позивача знайомитись з матеріалами справи, заявляти клопотання, надавати пояснення та подавати докази. Відтак працівник поліції порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вважає дану протиправною та просить таку скасувати.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 26.12.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник відповідача у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, а також не було надано до суду жодних матеріалів фото- чи відео зйомки вчиненого правопорушення або інших доказів, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого рішення.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно постанови серії БР №881534 від 09.01.2018 року, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді 425 гривень штрафу, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Однак доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення не має.

Згідно ч.5 ст. 121 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно ч.2 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні

Крім того, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що постанову серії БР №881534 від 09.01.2017 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП слід скасувати.

Статею 286 КАС України не передбачає права суду першої інстанції визнати протиправними дії суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, проаналізувавши вищенаведені правові норми, суд вважає, що визнання дій інспектора протиправними при винесенні оскаржуваної постанови під час розгляду справи в суді про скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності додаткового вирішення не потребують, оскільки скасування постанови включає в себе і перевірку дій інспектора при винесенні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позов слід задоволити частково..

Керуючись статтями 2, 77, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити частково.

Постанову серії БР №881534 від 09.01.2017 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП - скасувати.

У решті вимог слід відмовити.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт: НОМЕР_2 ; посвідчення водія: № НОМЕР_3 );

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (79053, м.Львів, вул. Перфецького,19; ЄДРПОУ:40108833).

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 286, 293, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мартьянова С.М.