Рішення № 93823120, 24.12.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/4511/20

2-а/465/631/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2020 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді Мартьянової С.М.

при секретарі Турчак М.І.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №845886 від 17.07.2020 року, –

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом до УПП у Львівській області ДПП про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №845886 від 17.07.2020 року.

Згідно з оскаржуваною постановою серії ДП18 №845886 від 17.07.2020 року близько 04:03 год. у м. Львів по вул. Уляни Кравченко, 8, водій, керуючи транспортним засобом Опель Вектра д.н.з. НОМЕР_1 , був з не пристебнутим ременем безпеки та не мав при собі посвідчення водія на праву керування автомобілем, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.126 КУпАП та ч.5 ст.121 КупАП.

Із даною постановою позивач не погоджується та вважає її незаконною. Зазначає, що 17.07.2020 року близько 02:00 год. він з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 приїхали додому за адресою АДРЕСА_1 та поставили автомобіль в подвір`ї. За кермом перебувала ОСОБА_2 . Близько 03:50 ОСОБА_3 повідомив ОСОБА_1 про те, що в машині неодноразово спрацьовувала сигналізація. Після чого, позивач пішов перевірити стан автомобіля, відкрив його та сів у нього, щоб оглянути його. Одразу до нього підійшли працівники поліції та повідомили, що перевіряють усі автомобілі Опель. На вимогу поліцейського, позивач надав посвідчення водія, оскільки воно знаходилось у транспортному засобі. Того дня, 17.07.2020 року ОСОБА_1 не здійснював, а момент, зазначений у постанові, він спілкувався з інспекторами поліції. Позивач стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, адже автомобілем він не керував, а посвідчення водія надав працівникам поліції. Крім того, інспектор поліції не надав ОСОБА_1 можливості надати пояснення. Докази, що підтверджують вчинення правопорушення позивачем відсутні. Відтак працівник поліції порушив процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення. Вважає дану протиправною та просить таку скасувати.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 30.07.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Представник відповідача у визначений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, а також не було надано до суду жодних матеріалів фото- чи відео зйомки вчиненого правопорушення або інших доказів, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого рішення.

У зв`язку з тим, що розгляд справи відбувається за відсутності учасників справи, на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно постанови серії ДП18 №845886 від 17.07.2020 року, на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді 425 гривень штрафу, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, ч.1 ст.126 КУпАП. Однак доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення немає.

Згідно ч.5 ст. 121 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Згідно ч.1 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Відповідно до закріпленого в ст. 62Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.

Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки жодні докази вини позивача в матеріалах справи відсутні

Крім того, згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, тому постанову серії ДП18 №845886 від 17.07.2020 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та ч.5 ст.121 КУпАП слід скасувати.

Згідно до ч. 5ст. 139 КАС України, судові витрати слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 205, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

п о с т а н о в и в:

позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №845886 від 17.07.2020 року задовольнити.

Постанову серії ДП18 №845886 від 17.07.2020 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП та ч.5 ст.121 КУпАП - скасувати.

Стягнути з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір на користь ОСОБА_1 в розмірі 840 (чотириста двадцять гривень) грн. 80 коп.

Сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; , ІПН: НОМЕР_2 ; паспорт № НОМЕР_3 );

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції (79053, м.Львів, вул. Перфецького,19; ЄДРПОУ:40108833).

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 286, 293, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мартьянова С.М.