Вирок № 93822913, 24.12.2020, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/1223/16-к

Провадження № 1-кп/456/13/2020

ВИРОК

іменем України

24 грудня 2020 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Саса С. С. ,

при секретарі Карпин О.О.

з участю прокурорів Сепика І.М., Губаля А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Доарме В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Стрий кримінальне провадження щодо обвинуваченого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич, Львівської області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого майстром виробничого навчання державного навчального закладу Меденицького професійного ліцею, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, - за ч.2 ст. 286 КК України,

встановив:

08.03.2016 близько 09 години 05 хвилин ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «ВМW-530» на польській реєстрації НОМЕР_1 та рухаючись ним автодорогою «Стрий-Дрогобич», при проїзді її ділянки між с.Райлів Стрийського району Львівської області та с.Гаї Верхні Дрогобицького району Львівської області, на відстані 100 метрів від залізничного переїзду в напрямку м.Дрогобич, порушив чинні ПДР України, не впорався із керуванням, виїхав за межі проїзної частини дороги, де контактував із деревами.

Внаслідок зіткнення, автомобіль марки « ВМW-530» на польській геєстрації НОМЕР_1 зазнав технічних пошкоджень, пасажир автомобіля ОСОБА_2 отримав: закриті переломи обох стегнових кісток, закритий перелом акроміального кінця лівої ключиці, опік живота 2 ступеня, неврологічно струс головного мозку, що відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я, пасажир автомобіля ОСОБА_3 отримала перелом кісток основи черепа, перелом лівої плечової кістки, клінічно забій головного мозку середнього ступеня, субдуральну гематому правої скронево-тімяної долі головного мозку, навколоорбітальні гематоми обох очей, підшкірний крововилив завушної ділянки зліва, осадження шкіри лівої щоки та грудей, синець лівого плеча, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент причинення.

Вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення чинних ПДР України водієм ОСОБА_1 , а саме:

-п.п. 12.1 (Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним);

-п.п. 12.6 г (Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5,47, дозволяється рух із швидкістю: іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі що позначена дорожнім знаком 5.1- не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної роздільною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год);

-п.п. 12.9,б Водієві забороняється: (перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29,3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих правил);

-п.п. 13.1 (Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу).

Вищевказані порушення ПДР перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку із настанням вказаної вище дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пред`явлене звинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України не визнав та пояснив, що він працював на посаді директора ПП «Дрогобицький навчальний центр автомобільної справи» та додатково викладав предмет «Правила дорожнього руху», вчив учнів керувати транспортними засобами. 08.03.2016 разом із знайомим ОСОБА_2 поїхав в м.Львів забрати з вокзалу дружину останнього ОСОБА_3 .. В той день виїхали з м. Львова о 08:00 год. ранку, ременями безпеки ніхто не був пристебнутий. Поверталися до м. Дрогобича через м.Стрий, в той день були несприятливі умови по дорозі з м. Стрий до м. Дрогобича. Переїхавши залізничний переїзд між с. Райлів та с. Гаї Бійничі він побачив, що попереду їхав автомобіль «КІА Sportage», який вирішив обігнати, однак коли побачив зустрічний автомобіль то став їхати позаду автомобіля «КІА Sportage». Після чого автомобіль почало заносити вліво, він почав вирівнювати автомобіль, однак автомобіль почало зносити в праву сторону. Він почав гальмувати, однак автомобіль знесло з дороги, зі всіх сторін автомобіля відчув удари. Коли отямився в автомобілі, то пасажирів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в автомобілі не було. ОСОБА_2 лежав під автомобілем та кричав, він хотів підняти автомобіль, однак не зміг. ОСОБА_3 він побачив в кущах, коли вона прийшла до свідомості то дуже кричала. Він викликав швидку медичну допомогу, вибіг на дорогу, почав зупиняти автомобілі, маршрутку і люди допомогли витягнути ОСОБА_2 з-під машини та разом з ОСОБА_3 їх забрали швидкою медичною допомогою. Вважає, що причиною ДТП стало пробите колесо автомобіля.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , його винність у вчиненні кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

-Показаннями свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що 08.03.2016 приїхала поїздом Мінськ-Львів на залізничний вокзал м. Львова, де її зустрів чоловік ОСОБА_2 разом з другом - обвинуваченим ОСОБА_1 . Обвинувачений ОСОБА_1 забрав її із залізничного вокзалу м. Львова автомобілем «БМВ» і вони разом їхали в м. Дрогобич через м. Стрий. Між м. Стрий та м. Дрогобич трапилася ДТП. Вона сиділа спереду автомобіля на пасажирському сидінні біля водія, а її чоловік ОСОБА_2 на задньому сидінні. Вона пам`ятає, що був хлопок, після чого втратила свідомість, думає, що це тріснуло колесо. З першого дня вона не вважала себе потерпілою, незважаючи на те, що лежала в лікарні із травмою голови та переломом ключиці. Жодних претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 вона не має.

-Показаннями свідка ОСОБА_2 , який в судовому засіданні пояснив, що 08.03.2016 зранку їхав із другом ОСОБА_1 до м. Львова, щоб забрати дружину з поїзда. Коли з вокзалу м. Львова забрав дружину ОСОБА_3 та поверталися в м. Дрогобич через м. Стрий, то моросив дощ. Він сидів на задньому сидінні автомобіля з правої сторони. Коли переїхали залізничний переїзд, то їх автомобіль почало кидати і знесло з дороги в праву сторону. Удар не пам`ятає, однак коли прийшов до свідомості, то був під автомобілем. Обвинувачений ОСОБА_1 викликав швидку медичну допомогу. Він отримав переломи, опік живота, продовжує лікуватися у воєнному госпіталі ім. Ю.Липи у Винниках. Швидкість автомобіля була близько 70-80 км/год. О 08:00 год. забрали дружину на вокзалі м. Львова, а о 09:00 год. трапилась ДТП.

-Рапортом Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області щодо телеграми № 1924 від 08.03.2016 про те, що 08.03.2016 на трасі Стрий - Дрогобич поблизу с. Н.Гаї Дрогобицького району сталася ДТП з потерпілими (Т.1 а.с.30).

-Протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.03.2016, схемою з місця ДТП та фототаблицею до нього, з якого вбачається, що місцем дорожньо-транспортної пригоди є автодорога Стрий – Дрогобич між с. Райлів та с. Гаї Стрийського району, Львівської області на відстані 100 м від ж/д переїзду (а.с.Т.1. а.с.32-52).

-Висновком судової автотехнічної експертизи № 1299 від 30.03.2016, згідно якої на момент огляду і експертного дослідження, проведеного 25.03.2016 даною експертизою, робоча гальмова система представленого на огляд автомобіля «ВМW-535», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , була несправною внаслідок розгерметизації системи. На момент огляду та дослідження, проведеного 25.03.2016 даною експертизою, система рульового управління автомобіля «ВМW-535», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , була несправною через порушений кінематичний зв`язок між рульовим колесом та рульовим механізмом і між рульовим механізмом та лівим керованим колесом, відламаною лівою рульовою тягою, деформованим рульовим колесом, та просторово зміщеним рульовим механізмом вперед. 3 технічної точки зору, несправності гальмової системи та рульового управління автомобіля «ВМW-535», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 , є наслідком зіткнення з каменем та насадженнями дерев (Т.1 а.с.61-65).

-Висновком експерта № 119 від 11.03.2016, згідно якої при проведенні судово-медичної експертизи і згідно даних медичної карти стаціонарного хворого у гр-ки ОСОБА_3 , 1987 р.н., виявлені слідуючі тілесні ушкодження: перелом кісток основи черепа; перелом стінки лівого зовнішнього слухового проходу з розривом лівої барабанної перетинки та отогемоліквореєю з лівого вуха; перелом лівої плечової кістки; клінічно забій головного мозку середнього ступеню; субдуральна гематома правої скронево-тім"яної долі головного мозку; навколоорбітальні гематоми довкола обох очей; підшкірний крововилив завушної ділянки зліва; осаднення шкіри лівої щоки та грудей; синець лівого плеча. Вказані ушкодження утворились під час ДТП, що мало місце 08.03.2016, в результаті дії тупих твердих предметів і відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по ознаці небезпеки для життя в момент причинення (Т.1 а.с.67-68).

-Висновком експерта № 121 від 11.03.2016, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи згідно медичної карти стаціонарного хворого у гр-на ОСОБА_2 , 1987р.н., виявлені: закриті переломи обох стегнових кісток, закритий перелом акроміального кінця лівої ключиці, опік живота 2 ступеню, неврологічно струс головного мозку. Вказані вище тілесні пошкодження утворились від дії тупих, твердих предметів, а опіки м`яких тканин живота утворились від контактної дії високої температури (рідини чи газів) на поверхню живота, під час ДТП, що мало місце 08.03.2016, і відносяться до тілесного ушкодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров"я (Т.1 а.с.71-72).

-Протоколом проведення слідчого експерименту від 12.03.2016 за участю ОСОБА_1 , який вказав на дорозі на місце, де він виїхав на автомобілі за межі проїзджої частини дороги, яке знаходиться на відстані 17.3 м. від позначки ж/д переїзд 100 метрів, в напрямку м. Дрогобич. При цьому зазначив, що вів автомобіль із приблизною швидкістю 100 км/год, асфальтне покриття дороги було мокрим, в один момент зауважив, як передню частину автомобіля повело спочатку вліво, а потім вправо, далі автомобіль винесло за межі проїзджої частини дороги праворуч відносно напрямку руху далі на грунтове узбіччя, а в подальшому на ділянку з насадженнями дерев. Відстань від правого борту керованого автомобіля до правого краю проїзної частини дороги перед моментом виїзду ним за її межі складає 1.3 м. ОСОБА_1 зазначив, що причин технічного характеру, що призвели до виїзду його автомобіля за межі проїзджої частини дороги не було (Т.1 а.с.105-107).

-Висновком експерта № 1/262 від 28.03.2016, відповідно до якого, в даній дорожній ситуації при заданих вихідних даних, водій автомобіля марки «ВМW-535» на польській реєстрації НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був керуватися технічними вимогами п.п. 12.1., 12.6.ґ, 12.9.б. та 13.1. чинних Правил дорожнього руху України. З технічної точки зору, при заданих в постанові про призначення експертизи вихідних даних, причиною настання даної дорожньо-транспортної пригоди стала суперечність дій водія автомобіля марки «ВМW-535» на польській реєстрації НОМЕР_1 ОСОБА_1 технічним вимогам п. 12.1. чинних Правил дорожнього руху України, що виразилось у тому, що водій не забезпечив постійний контроль за своїм транспортним засобом, безпосередньо шляхом вибору його безпечної швидкості руху, яка б це дозволила та для чого у нього не було перешкод технічного характеру (Т.1 а.с. 113-115).

-Висновком № 442/443 судової трасологічної та автотехнічної експертизи від 29.03.2017, згідно якого встановити по наданих експерту фотозображеннях, по якій причині та коли (до ДТП, в момент ДТП чи після ДТП) стався вихід повітря з переднього та заднього лівих коліс автомобіля «ВМW-535», реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 не видалось можливим, то і вирішення питання про вплив та причинний зв`язок цих пошкоджень з керованістю автомобіля «ВМW-535» реєстраційний номер Республіки Польща НОМЕР_1 під час руху не видається можливим (Т.1 а.с.183-184).

-Висновком криміналістичної експертизи з дослідження підписів № 5222 від 26.12.2017 з якого вбачається, що підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані у рядках «за участю свідка: ОСОБА_1 » та «Учасники: ОСОБА_1 » протоколу проведення слідчого експерименту від 12.03.2016 виконані самим ОСОБА_1 . В зв`язку з наданням категоричного висновку щодо ідентифікації особи виконавця вищевказаних підписів, питання щодо виконання цих підписів іншою особою не вирішувалось. Встановити ким, ОСОБА_1 чи іншою особою виконано підписи від імені ОСОБА_1 , розташовані перед словами « ОСОБА_1 » на останньому аркуші Пам`ятки про процесуальні права та обов`язки підозрюваного ОСОБА_1 від 18.04.2016; після основного тексту на першому аркуші, після слів «…про право на захист (підпис)» та «…процесуальні права і обов`язки» на другому аркуші та рядку «(підпис)» на третьому аркуші протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 18.04.2016 не виявилось можливим з підстав, викладених у досліджуваній частині даного висновку. Оскільки експертом не вирішено у категоричній формі питання щодо ідентифікації особи виконавця вищевказаних досліджуваних підписів, питання їх можливого виконання зміненим почерком іншою особою не вирішувалось (Т.1 а.с. 219-221).

-Висновком експерта №120 від 21.03.2016 встановлено, що у ОСОБА_1 мались тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма – струс головного мозку; садна в ділянках обох китиць. Вказані ушкодження виникли внаслідок ударної взаємодії з тупими твердими предметами, якими могли бути деталі салону автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди, в термін, вказаний освідуваним та зазначений в медичних документах, тобто, могли виникнути 08.03.2016 і відносяться до легкого ступеня тяжкості, як такі, що викликали короткочасний розлад здоров`я. Діагнози «забою шийного відділу хребта» та «забою м`яких тканин крижово-клубової ділянки справа», виставлені ОСОБА_1 в стаціонарі Дрогобицької МЛ №1, не були достатньо підтверджені об`єктивними клінічними даними та додатковими методами обстеження при одночасній відсутності зовнішніх ознак ушкоджень в цих ділянках, тому при складанні висновку не враховуються (Т.2 а.с.72-73).

Згідно відповіді КНП «Дрогобицька міська лікарня №1» Дрогобицької міської ради №386 від 21.03.2018, ОСОБА_1 1992 р.н., знаходився на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні ДМЛ №1 з 08.03.2016 по 18.03.2016 (Т.2 а.с.4).

Згідно відповіді КНП «Стрийська ЦРЛ» №1228 від 26.12.2018, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , житель м. Дрогобич, 08.03.2016 о 11:00 год. був доставлений у відділення невідкладної (екстренної) медичної допомоги слідчим Стрийського ВП Білан з приводу ДТП, яка відбулася на автодорозі Стрий-Дрогобич поблизу с. Райлів. Після огляду ОСОБА_1 черговим лікарем-травматологом та лікарем-терапевтом встановлено діагноз: забій грудної клітки та тазу. ЗЧМТ. Струс головного мозку. Тверезий. Від запропонованої госпіталізації хворий категорично відмовився (Т.2 а.с.39).

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Доарме В.С. заявлено клопотання про визнання доказів недопустимими, а саме, таких доказів, як протоколу проведення слідчого експерименту від 12.03.2016, протоколу допиту в якості підозрюваного ОСОБА_1 від 18.04.2016 та висновок інженерно-технічної експертизи №1/262 від 28.03.2016.

При цьому зазначив, що протокол слідчого експерименту від 12.03.2016 проведено за участю свідка ОСОБА_1 та останньому перед проведенням даної слідчої дії його процесуальні права роз`яснені не були, в тому числі право мовчати і не свідчити проти самого себе, право скористатись послугами адвоката тощо.

Приймаючи до уваги зауваження захисника та перебуваючи в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.89 КПК України суд прийшов до таких висновків.

Відповідно до ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Згідно до ч.3 ст. 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.

Зміст цієї норми права вказує на те, що вона має застосовуватися за умови, коли на час отримання показань від свідка уже існували дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим, але, всупереч наявності у такої особи права на мовчання та свободи від самовикриття, слідчий чи прокурор вчиняє дії, спрямовані на отримання показань від неї. Саме такі дії, а не власне факт отримання показань від свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим, мають визнаватися істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.

Наведене узгоджується також із положеннями ч.3 ст.240 КПК, яка не містить заборони щодо залучення свідків для проведення слідчої дії з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, відомості про ДТП до ЄРДР були внесені за фактом кримінального правопорушення, а не щодо ОСОБА_1 . Так, 08.03.2016 ОСОБА_1 було роз`яснено права та обов`язки свідка, передбачені ст. 66 КПК України, а 12.03.2016 слідчим було проведено слідчий експеримент, який проведено за участю водія ОСОБА_1 та який добровільно погодився та розповів про обставини дорожньо-транспортної пригоди. Жодних зауважень чи заперечень з приводу порушень прав ОСОБА_1 при проведенні вказаної слідчої дії чи після її проведення не висловлювалося. Під час цієї слідчої дії ОСОБА_1 була надана можливість висловити свою власну точку зору причин ДТП і в такий спосіб вплинути на вирішення справи стосовно себе, що не суперечить засаді верховенства права.

У матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які б давали підстави вважати, що при проведенні 12.03.2016 слідчого експерименту, слідчим були вчинені діяння, якими були б порушені права чи свободи водія ОСОБА_1 або слідчий у будь-якій формі примушував його до визнання своєї винуватості у ДТП. Не було у слідчого на той час і достатніх підстав вважати, що надалі водій ОСОБА_1 буде визнаний підозрюваним. Тільки після проведення інженерно-транспортної експертизи від 28.03.2016, ОСОБА_1 було 18.04.2016 повідомлено про підозру.

Наведене узгоджуються з правовою позицією сформованою у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 345/522/16-к (провадження № 51-2869км18), в якій зазначено, що вчинення слідчим чи прокурором дій, спрямованих на отримання показань від свідка, щодо якого відсутні дані, що його буде визнано підозрюваним чи обвинуваченим у майбутньому, не вказують на недопустимість зазначених показань як доказів. Не вважаються недопустимим доказом пояснення свідка, надані під час слідчого експерименту, проведеного з метою відтворення обставин ДТП, якщо до проведення слідчого експерименту були відсутні дані про те, що саме ця особа винувата у порушенні правил дорожнього руху, а висновок експерта, яким було встановлено, що саме дії цієї особи призвели до настання суспільно небезпечних наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 286 КК, був наданий після проведення слідчого експерименту.

Щодо твердження захисника Доарме В.С. щодо визнання недопустимим доказом протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 18.04.2016, суд звертає увагу, що згідно з ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу, і не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що немає жодного правового підґрунтя вважати протокол проведення слідчого експерименту від 12.03.2016 та інженерно-транспортної експертизи № 1/262 від 28.03.2016 недопустимими доказами.

Досліджені в ході судового розгляду докази суд, у відповідності до ст.85, 86 КПК України, вважає належними та допустимими, тому клопотання захисника про визнання частини з них недопустимими вважає безпідставними, оскільки вони здобуті у визначений законом спосіб, та кладе в основу при постановленні даного вироку.

На підставі аналізу вищевказаних доказів, виходячи з конкретних обставин провадження, дослідивши обставини кримінального провадження відповідно до вимог закону, провівши оцінку кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті. При цьому суд установив факт перебування в момент ДТП обвинуваченого за кермом на сидінні водія, грубе порушення ПДР водієм ОСОБА_1 , який за умови додержання вимог п. 12.1, 12.6г, 12.9б, 13.1 ПДР, мав технічну можливість уникнути втрати стійкості транспортного засобу та виїзду за межі проїзджої частини дороги, ураховуючи, що завад технічного характеру для цього у нього не було. Невідповідність дій водія ОСОБА_1 вимогам ПДР призвела до виникнення даної ДТП та отримання пасажирами тяжких тілесних ушкоджень та середньої тяжкості ушкоджень. Таким чином, наявний причинний зв`язок між діянням, що полягає у порушенні ОСОБА_1 конкретних правил безпеки дорожнього руху - п.п. 12.1, 12.6г, 12.9б, 13.1 ПДР і тяжкими наслідками, що настали.

На підставі викладеного суд поза розумним сумнівом вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки він, будучи особою, яка керує транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_3 та середньої тяжкості тілесні ушкодженняОСОБА_2 , тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а тому дії обвинуваченого кваліфіковано органом досудового розслідування вірно.

Згідно ст. 12 КК України злочин, вчинений обвинуваченим і передбачений ч.2 ст.286 КК України класифікується як тяжкий злочин.

Відповідно до ч.1 ст.65 КК України суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо конкретного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимоги ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Виходячи з принципу індивідуалізації покарання судом враховується, що ОСОБА_1 на обліках у психіатра та нарколога не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. За наведених обставин, враховуючи, що даний злочин не є умисним і вчинений по необережності, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання у виді позбавлення волі і до нього можливо застосувати вимоги ст. 75 КК України.

Суд також бере до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_1 працюємайстром виробничого навчання державного навчального закладу Меденицького професійного ліцею, що є його джерелом заробітку, а також те, що дана робота обвинуваченого ОСОБА_1 пов`язана з навчанням водінню та вважає за можливе призначити йому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

Також при призначенні покарання судом враховуються роз`яснення, надані у пунктах 20-22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за якими при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

При цьому, враховуючи обставини скоєного правопорушення та особу винного, суд вважає за можливе не застосовувати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно ст. 76 ч. 1 п. п. 1, 2 КК України зобов`язати ОСОБА_1 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави 6491,70 грн. (шість тисяч чотириста дев`яносто одну гривню 70 копійок) витрат на залучення експерта.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення через Стрийський міськрайонний суд Львівської області.

Головуючий суддя С. С. Сас