Вирок № 93822754, 24.12.2020, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1824/20

пр.№ 1-кп/464/300/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2020 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді Борачка М.В.,

секретар судового засідання Гаврилишин О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №12020140070000262 від 12.02.2020 про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, працюючого прибиральником ЛМКП «Львівводоканал», військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.296, ст.128 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, працюючого електромонтером ПП «Флоріан», військовозобов`язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.296 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Черневого В.Ю.,

потерпілого ОСОБА_3 ,

представника потерпілого Остапик О.П.,

захисника Піки М.Є.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 11.02.2020 року, приблизно о 22 год., перебуваючи поблизу магазину «Побутова хімія», що розміщений на придорожній території по проспекту Червоної Калини, 46 у м. Львові, групою осіб, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі в суспільстві елементарні правила поведінки та моралі, вчинили хуліганські дії, які за своїм змістом відзначались особливою зухвалістю за наступних обставин.

ОСОБА_2 перебуваючи у громадському місці, біля вище вказаного магазину, ігноруючи елементарні правила поведінки в суспільстві, почав справляти свої природні потреби, в цей час його знайомий ОСОБА_1 стояв неподалік. Зазначені дії ОСОБА_2 були виявлені потерпілим ОСОБА_3 , який зробив ОСОБА_2 зауваження щодо неприпустимості такої поведінки. На вказані зауваження ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відреагували агресивно, почали висловлюватись в сторону потерпілого грубою нецензурною лайкою. Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , групою осіб, реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на грубе порушення громадського порядку підійшли до потерпілого ОСОБА_3 , та безпричинно почали наносити йому множинні удари по всьому тілу руками та ногами, на прохання потерпілого зупинитися останні не реагували та продовжували наносити удари, свої дії припинили лише коли втрутились перехожі. Своїми діями, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спричинили потерпілому ОСОБА_3 , тілесні ушкодження, а саме: перелом кісток носа, що відноситься до легкого ступеня тяжкості та множинні синці та садна на обличчі, на волосяній частині голови, рану на обличчі, крововилив та рану на слизовій оболонці верхньої губи, садна на правій руці та синець на лівій, котрі відносяться до легкого тілесного ушкодження.

Крім цього, ОСОБА_1 , 11.02.2020 року приблизно о 22 год., перебуваючи поблизу магазину «Побутова хімія», що розміщений на придорожній території по проспекту Червоної Калини, 46 у м. Львові, підійшов до потерпілого ОСОБА_3 ззаду та не передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, раптово наніс удар ногою по корпусу тіла потерпілого від чого ОСОБА_3 втратив рівновагу та впав на коліна, та отримав перелом зовнішньої кісточки правої гомілки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєних злочинах визнав повністю, зазначив, що 11.02.2020 приблизно о 22 год. поблизу магазину «Побутова хімія», що неподалік будинку по пр. Червоної Калини, 46 у м. Львові його знайомий ОСОБА_2 вирішив справити природню потребу. В цей час надійшов потерпілий ОСОБА_3 та зробив зауваження ОСОБА_2 .. Вони почали висловлюватись в сторону потерпілого нецензурною лайкою, після цього підійшли до ОСОБА_3 та разом з ОСОБА_2 наносили удари по тілу потерпілого. Останній просив їх зупинитись, однак він та ОСОБА_2 припинили наносити удари лише коли підійшли перехожі. Крім того, зазначив, що він наніс потерпілому удар ногою по корпусу тіла, попередньо підійшовши ззаду, від чого потерпілий впав на коліна. Настання небезпечних наслідків своїх дій він не передбачав. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати. Шкоду потерпілому відшкодував частково, у розмірі 10000 грн. Цивільний позов визнає частково, згідний відшкодувати 30000 грн. моральної шкоди.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у скоєному злочині визнав повністю, зазначив, що 11.02.2020 приблизно о 22 год. поблизу магазину «Побутова хімія», що неподалік будинку по пр. Червоної Калини, 46 у м. Львові він йшов зі своїм знайомим ОСОБА_1 ; йому захотілось в туалет і він підійшов до вказаного магазину, де почав справляти природні потреби. В цей час надійшов потерпілий ОСОБА_3 та зробив йому зауваження. На що він та ОСОБА_1 почали висловлюватись в сторону потерпілого нецензурною лайкою, ОСОБА_1 підійшов до потерпілого та почав наносити удари руками і ногами по голові та тулубу ОСОБА_3 . Після цього він також наніс кілька ударів кулаком в голову потерпілого. ОСОБА_1 наносив удари руками та ногами в область голови та тулубу. Потерпілий просив їх зупинитись, однак вони припинили наносити удари лише коли підійшли перехожі. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати. Шкода потерпілому ним відшкодована частково, у розмірі 10000 грн. Цивільний позов визнає частково, згідний відшкодувати 30000 грн. моральної шкоди.

Потерпілий та його представник в судовому засіданні цивільний позов підтримали повністю. Потерпілий зазначив, що після вчинення обвинуваченими відносно нього злочинів він перебував на амбулаторному лікуванні, на стаціонарному лікуванні перебував лише два дні. Він зареєстрований як фізична особа-підприємець, найманих працівників немає, знаходиться на 2-й групі оподаткування. Протиправними діями відповідачів йому завдано збитків у вигляді упущеної вигоди та моральну шкоду.

Оскільки обвинувачені повністю визнали вину у інкримінованих їм злочинах, і після роз`яснення учасникам судового розгляду положень ч.3 ст.349 КПК України, суд з`ясував, що вони правильно розуміють зміст обставин, встановлених у даному кримінальному провадженні та не оспорюють їх, і така позиція є добровільною, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку та отримавши згоду учасників судового провадження на проведення судового розгляду в такому порядку, прийшов до висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо обставин скоєння обвинуваченими зазначених злочинів.

Суд, допитавши обвинувачених, потерпілого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинувачених, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів при обставинах, викладених в обвинувальному акті доведена повністю.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Ці дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.2 ст.296 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив необережне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ці дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ст.128 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.

Ці дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст.296 КК України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне виключити із обвинувачення ОСОБА_2 за ч.2 ст.296 КК України та ОСОБА_1 за ч.2 ст.296 КК України твердження про спричинення ними тілесних ушкоджень потерпілому у виді перелому зовнішньої кісточки правої гомілки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки, як встановлено судом та не оспорюється учасниками кримінального провадження, дані тілесні ушкодження спричинені потерпілому ОСОБА_3 саме протиправними діями ОСОБА_1 у зв`язку із чим останньому пред`явлено обвинувачення за ст.128 КК України. Необережні середньої тяжкості тілесні ушкодження не охоплюються об`єктивною стороною злочину передбаченого ст.296 КК України та потребують окремої кваліфікації.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує особу обвинуваченого, який неодружений, працює, щодо якого скарг по місцю проживання не надходило, не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах, раніше не судимий.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

З врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , а також те, що згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства. Тому призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення та обмеження волі за скоєні злочини передбачені ч.2 ст.296, ст.128 КК України, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю два роки, який буде для нього оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.ч.1, 2 ст.76 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує особу обвинуваченого, який одружений, працює, щодо якого скарг по місцю проживання не надходило, не перебуває на обліку у психоневрологічному та наркологічному диспансерах, раніше не судимий.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

З врахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , а також те, що згідно ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства. Тому призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі за скоєний злочин передбачений ч.2 ст.296 КК України, суд вважає за можливе звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік шість місяців, який буде для нього оптимальним, покаже стійкість такого виправлення і неможливість вчинення ним в подальшому інших злочинів, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.

Запобіжний захід ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не обирався.

Судових витрат по справі немає.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 суд приходить до наступного висновку.

Частиною 2 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).

На підтвердження розміру відшкодування моральної шкоди позивач та його представник зокрема покликаються на висновок експерта №2-15/05 за результатами психологічного дослідження від 05.05.2020, згідно з яким орієнтований розмір компенсації спричинених ОСОБА_3 моральних страждань становить 86 мінімальних заробітних плат.

Так, згідно ч.1 ст.102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Згідно ч.7 ст.102 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим, у вказаному висновку експерта не зазначено, що експерт ОСОБА_4 , який проводив експертизу попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, з даного висновку експерта вбачається, що розраховуючи орієнтовний розмір компенсації ОСОБА_3 моральних страждань, судовий експерт використовував методику та формули ОСОБА_5 .

Однак, 29.01.2016 рішенням Координаційної ради з проблем судової експертизи при Міністерстві юстиції України методика ОСОБА_6 була виключена з Реєстру методик проведення судових експертиз.

Виходячи з наведеного, на підставі ст.78 ЦПК України, суд не приймає до уваги висновок експерта №2-15/05 від 05.05.2020.

Судом встановлено, що внаслідок вчинення злочинів обвинуваченими, потерпілий отримав легкі тілесні ушкодження та ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Таким чином, безспірним є той факт, що внаслідок протиправних дій відповідачів (обвинувачених), позивач зазнав як моральних, так і інших негативних явищ, і ці фактори мають незворотній характер.

Відтак, вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 , суд виходить з характеру та тривалості його фізичних і моральних страждань, стану його здоров`я, морально-психологічного стану після вчинення відносно нього злочинів та отриманих тілесних ушкоджень, їх наслідків, виходячи з принципу розумності та справедливості, та приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з обвинувачених моральної шкоди підлягають частковому задоволенню. Суд вважає, що враховуючи ступінь вини відповідача ОСОБА_1 , який своїми протиправними діями спричинив потерпілому також і тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, з останнього необхідно стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 70000 грн., а з відповідача ОСОБА_2 – 50000 грн.

Разом з тим, з врахуванням того, що обвинуваченими частково відшкодована завдана моральна шкода потерпілому ОСОБА_3 в розмірі по 10000 грн. кожним, що підтверджується поштовими переказами від 20.11.2020, відтак з обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 60000 грн., а з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 40000 грн.

Обґрунтовуючи підстави для задоволення цивільного позову в частині стягнення збитків, позивач посилається на ту обставину, що він є фізичною особою-підприємцем, орендував приміщення загальною площею 30 кв.м. по АДРЕСА_5 , де і здійснював підприємницьку діяльність. У зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями змушений був припинити договір оренди та продати товар, оскільки він одноособово здійснював торгівлю в даному приміщенні. Зазначає, що обсяг його доходу в 2019 році складав 833568 грн., що підтверджується даними податкової декларації платника єдиного податку. Враховуючи наведене, стверджує, що розмір упущеної вигоди складає 347320 грн. (833568 : 12 * 5).

Так, згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

При цьому ч.2 ст.22 ЦК України визначено поняття та види збитків. Зокрема, законодавцем вказано, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Здійснивши оцінку наданих позивачем доказів, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено розрахунок суми такої шкоди, виходячи з його доходів, отриманих за 2019 рік, тобто вказана сума розрахована виключно на припущеннях позивача про можливість отримання такого самого доходу за 5 місяців 2020 року. Жодних доказів на підтвердження вказаного розміру шкоди не подано. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення, а тому підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди відсутні.

Крім цього, в податковій декларації платника єдиного податку вказані доходи позивача без врахування витрат на собівартість товарів, адміністративних (виробничих, на збут) та інших витрат. Тобто даний дохід не є тотожними прибутку в розумінні податкового законодавства.

Питання про речові докази вирішити згідно ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 370, 373, 374 КПК України, с у д , -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч.2 ст.296, ст.128 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк – один рік шість місяців;

за ст.128 КК України у виді обмеження волі на строк – один рік.

На підставі ст.70 КК України з врахуванням правил ст.72 КК України шляхом повного складання злочинів призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 2 (два) роки.

Згідно ч.1, ч.2 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.296 та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк – один рік шість місяців.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік 6(шість) місяців.

Згідно ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 60000(шістдесят тисяч)грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч)грн.

Речові докази: фотокартки в кількості 6шт., отримані від ОСОБА_7 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження у Львівській місцевій прокуратурі №1 – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сихівський районний суд м.Львова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий М.В. Борачок