Рішення № 93821397, 22.12.2020, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7801/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2020 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю секретаря судового засідання Степанюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного офісу Держаудитслужби (адреса: м.Львів, вул. Костюшка,8, код ЄДРПОУ 40479801) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Західного офісу Держаудитслужби про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою №13/0067/2020пн від 11.09.2020 року, яка була складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №13/01041/2020 від 31.07.2020 року, акту ревізії від 31.07.2020 року №04-23/2 та інших матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення ч. 8 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні», п.п.20, 22, 39 «Порядку складання, розгляду затвердження та основнихвимог до виконання кошторисів бюджетних установ», за що ч.1 ст. 164-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №13/01041/2020 від 31.07.2020 року, при проведенні ревізії окремих питань Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької за період з 01.01.2017 року по 31.03.2020 року виявлено внесення неправдивих даних до фінансової звітності, що призвело до завищення потреби в коштах на оплату праці в частині доплати за вислугу років та зайвого виділення бюджетних коштів в загальній сумі 15296,50 грн. Вважає, що в оскаржуваній постанові від 11.09.2020 року взагалі не вказано, які саме дії вчинив ОСОБА_1 , що мали наслідком порушення кожного з зазначених уповноваженими особами Західного офісу Держаудитслужби пунктів «Порядку складання, розгляду затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», не конкретизовано які саме і куди саме внесені неправдиві відомості в порушення вимог ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову діяльність в Україні», що свідчить про необґрунтованість та безпідставність тверджень про порушення вказаних положень законодавства. Наголошує, що у оскаржуваній постанові міститься посилання на акт ревізіївід 31.07.2020 року №04-23/2, однак такий акт ревізії не містить прямої вказівки на те, що саме ОСОБА_1 чи будь-яка інша особа здійснила внесення неправдивих відомостей до фінансової звітності. Як вбачається з Вимоги від 21.08.2020 року №04-15м/4562-2020, Західний офіс Держаудитслужби вимагає розглянути питання щодо встановлення та стягнення з винних осіб безпідставно використаних 15296,50 грн, що свідчить про не зазначення будь-кого, в тому числі й ОСОБА_1 суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КУпАП. Стверджує, що акт ревізіїЗахідного офісу Держаудитслужбивід 31.07.2020 року №04-23/2 не може бути належним та достовірним доказом, оскільки висновки викладені у такому є помилковими та стали наслідком неповного дослідження всіх обставин під час ревізії окремих питань окремих питань Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької. Серед іншого зазначає, що планування потреб в бюджетних коштах на оплату праці, зокрема на доплати за вислугу років за період з 01.01.2015 року по 01.03.2017 рік, вже було предметом ревізій та завищення потреби в коштах на оплату праці в частині доплати за вислугу років виявлено не було. Таким чином, працівниками повторно проводилася ревізія періоду, який вже було обревізовано, про що складено відповідний Акт ревізіївід 16.06.2017 року № 03-01-21/5 період з січня 2017 року по березень 2017 року. Усе вищевикладене вказує на те, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення №13/0067/2020пн від 11.09.2020 рокуне містить об`єктивної та достовірної інформації, а в матеріалах адміністративної справи відсутні докази, які б давали підстави стверджувати про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КУпАП. Просить позов задоволити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 13.10.2020 року відкрито провадження у справі.

20.11.2020 року на адресу суду надійшов відзив Західного офісу Держаудитслужби на позовну заяву, згідно якого позовні вимоги заперечують, вважають їх безпідставними та необґрунтованими виходячи з наступного. Відповідно до плану проведення заходів фінансового контролю на ІІ півріччя 2020 року, Західний офіс Держаудитслужби провів ревізію окремих питань Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької за період з 01.01.2017 року по 31.03.2020 року. Ревізію було проведено за період з 20.07.2020 року по 31.07.2020 року акт ревізії підписаний 05.08.2020 року із запереченнями (письмові заперечення було отримано 12.08.2020 року), на які 21.08.2020 року було надано висновок згідно якого факти викладені у запереченнях не знайшли свого Ухвалою від 25 квітня 2020 року відкрито провадження у справі.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися. Належним чином були повідомленні про день, час та місце розгляду справи. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просить задоволити позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомив.

Суд постановив проводити розгляд справи у відсутності сторін по справі, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним доказам в цілому (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу ( групи доказів).

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення №13/0067/2020пн від 11.09.2020 було визнано ОСОБА_1 винним у внесенні неправдивих даних до фінансової звітності та накладено штраф у розмір 238 грн. Західним офісом Держаудитслужби було виявлено внесення неправдивих даних до фінансової звітності, що призвело до завищення потреби в коштах в загальній сумі 15296,5 тис. грн., що відображено в акті ревізії від 31.07.2020 №04-23/2. Вказане є порушенням ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 20, 22, 29 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228. Наведені дії позивача кваліфіковано за ч.1 ст.164-2 КУпАП.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 164-2 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням установленого порядку, внесення неправдивих даних до фінансової звітності, неподання фінансової звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей, несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану підприємства державного сектору економіки та звіту про його виконання, перешкоджання працівникам органу державного фінансового контролю у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів по відшкодуванню з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

Склад адміністративного правопорушення обов`язково має містити наступні ознаки: об`єкт правопорушення, суб`єкт правопорушення, об`єктивна та суб`єктивна сторони правопорушення.

Суб`єктами правопорушення, передбаченого ст. 164-2 КУпАП є посадові особи підприємств, установ та організацій.

Об`єктом правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері управління економікою та у сфері власності.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164-2 КУпАП полягає у вчиненні таких діянь: приховуванні в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків; відсутності бухгалтерського обліку або веденні його з порушенням установленого порядку; внесенні неправдивих даних до фінансової звітності; неподанні фінансової звітності; несвоєчасному або неякісному проведенні інвентаризацій грошових коштів і матеріальних цінностей; порушенні правил ведення касових операцій; перешкоджанні працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок; невжитті заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

Суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 164-1 КУпАП, характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Відсутність одного із вищезазначених елементів в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення.

У свою чергу, відсутність складу адміністративного правопорушення, в силу п. 1ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Згідно ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи позивач працює начальником планово-економічного відділу Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької. З його посадової інструкції, затвердженої 01.07.2010 року, вбачається, що ведення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і зокрема забезпечення правильності внесення даних до фінансової звітності, до його посадових обов`язків не входить.

Крім того, судом встановлено, що до посадових обов`язків позивача входить забезпечення складання штатних розписів і встановлення посадових окладів, надбавок, доплат працівникам театру відповідно до діючого законодавства про оплату праці та складання і аналіз бюджетного запиту театру.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про театри і театральну справу» держава гарантує професійним творчим працівникам театрів доплату за вислугу років в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Статтею 20 цього ж Закону визначено, що до професійних творчих працівників належить художній та артистичний персонал театру, з якого формується творчий склад театру. Пунктом 3 постанови КМУ від 14.07.2006 р. № 980 передбачено, що виплата доплати за вислугу років, грошової винагороди за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов`язків, надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань професійним творчим працівникам театрів державної та комунальної форми власності здійснюється починаючи з 01.06.2006 р. в межах фонду оплати праці працівників театрів державної та комунальної форми власності, затвердженого на відповідний рік. Затвердження штатного розпису театру на поточний рік відбувається після доведення лімітів Міністерством культури України та передбачає кількість штатних одиниць, розмір посадового окладу, доплат і надбавок обов`язкового характеру, розрахованих з дотриманням норм діючого законодавства, з метою ефективного виконання функцій, передбачених паспортом бюджетної програми, затверджений штатний розпис доводиться до відома усім відповідальним керівникам.

Протягом року з дотриманням норм чинного трудового законодавства відбувається значна плинність кадрів, закінчення строку дії контракту, звільнення та прийняття працівників, встановлення, зміна та збільшення надбавок та доплат обов`язкового характеру (в тому числі за вислугу років), оплата часу за невідпрацьований час, перебування у відпустках по догляду за дитиною, залучення тимчасових працівників та громадян на умовах цивільно-правових договорів та інше, що неможливо врахувати (передбачити) при плануванні, яке відбувається за 5-6 місяців до початку бюджетного (календарного) року.

Згідно із пунктом 9 ч. 1 ст. 2 БКУ бюджетний запит – документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступні бюджетні періоди.

Для формування прогнозних показників до проекту Державного бюджету на відповідний бюджетний рік Міністерство культури України листами доводить інструктивні матеріали Міністерства фінансів України щодо підготовки бюджетних запитів до проекту Державного бюджету України та зазначає терміни подання (орієнтовно до середини серпня поточного року на наступний рік) проектів кошторисів, зведення показників по спеціальному фонду, проектів штатних розписів, пояснюючу записку щодо збільшення або зменшення видатків, детальні розрахунки та обґрунтування, а також бюджетних пропозицій.

Відповідно до ст. 29 БКУ проекти кошторисів і планів асигнувань установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником. Крім того, головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, зведення показників спеціального фонду кошторису, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов`язані: забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік та додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою.

З наведеного випливає, що позивач здійснював організацію підготовки штатних розписів та бюджетних запитів у спосіб та в порядку, передбаченому законом. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не було надано суду беззаперечних доказів, які б підтверджували вину позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КУпАП та правомірність винесення постанови.

Відтак, судом встановлено відсутність діяння у формі внесення неправдивих даних до фінансової звітності, тобто відсутня об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КУпАП. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.164-2 КУпАП.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Тому суд приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення та закрити справу, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-2 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року відзначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо складання адміністративної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а справа - закриттю.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, судові витрати належить віднести за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Західного офісу Держаудитслужби (адреса: м.Львів, вул. Костюшка,8, код ЄДРПОУ 40479801) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову Західного офісу Держаудитслужби №13/0067/2020пн від 11.09.2020 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164-2 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 238 грн. – скасувати.

На підставі п.3 ч.3 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.

Судові витрати стягнути з бюджетних асигнувань Західного офісу Держаудитслужби (адреса: м.Львів, вул. Костюшка,8, код ЄДРПОУ 40479801) на користьОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 420,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Є.Радченко