Рішення № 9382050, 27.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2010 р. Справа № 17/25/10

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивач –не з`явився,

від відповідача –не з`явився,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/25/10

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Форево №1”, (юридична адреса: м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 171, кв. 27; фактична: м.Харків, вул. Котлова, 181),

До відповідач: Приватного підприємства “Фаворіт-Миколаїв”, (юридична адреса: м.Миколаїв, вул. Паризької комуни, 28, кв. 97; фактична:м.Миколаїв, вул. Новозаводська, 20/4),

про: стягнення заборгованості.,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Форево №1” (надалі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Приватного підприємства “Фаворіт-Миколаїв” (надалі-відповідач) про стягнення заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

18 лютого 2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №8 (надалі - Договір).

Відповідно до умов зазначеного Договору та норм чинного законодавства України (п.1.1 Договору, ст.265 ГК України, ст.655 ЦК України) Постачальник зобов'язаний в порядку та на умовах Договору поставити та передати у власність Покупця товар, в свою чергу Покупець зобов'язаний прийняти зазначений товар та сплатити його повну вартість на умовах, що викладені в цьому Договорі.

Згідно п.п.1.1., 1.3 Договору Позивач поставив Відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №8 від 18 лютого 2009 року на загальну суму 69000,00 грн., а ПП "Фаворіт-Миколаїв" прийняв товар за вказаними накладними, що підтверджується наявністю підписів та печаток Відповідача на видаткових накладних Позивача про прийняття товару, однак сплатив його вартість лише частково. У зв'язку з чим перед Позивачем утворилась заборгованість зі сплати за поставлений товар у розмірі 3604,80 грн.

Виходячи зі ст.ст. 11, 509 ЦК України та ст.ст. 173, 174 ГК України підставами виникнення зобов'язань є договори та інші правочини. В даному випадку підставою виникнення обов'язків є належно укладений, з дотриманням всіх вимог чинного законодавства договір.

Відповідно до 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до умов, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням осоливостей, що передбачені ГК України.

Відповідно до п.4.1.1. Договору оплата поставленого товару повинна бути здійснена Покупцем протягом 45 днів з моменту фактичної поставки товару. ТОВ "ФОРЕВО №1" поставило Відповідачу товар на суму 69000 грн. за видатковою накладною №8 від 18 лютого 2009 р. Відповідач повинен був повністю розрахуватись з Позивачем за поставлений товар, однак даного обов'язку не виконав - відповідно до видаткових накладних на повернення №54 від 20.03.2009р. на суму 13716,00 грн. та №68 від 21.04.2009р. на суму 48679,20 грн. поставлений товар було частково повернуто, також 06.05.2009р. за залишившийся товар надійшла оплата у розмірі 3000 грн., однак остаточний розрахунок проведено не було, сума заборгованості склала 3604,80 грн., чим порушив як норми договору (а саме, п.1.1., п.4.1.) та норми чинного законодавства України, якими встановлюється обов'язок покупця вчасно розрахуватись за поставлений товар (ст.ст.198, 265 ГК України, ст.ст.655, 691, 692 ЦК України).

Відповідно до норм чинного законодавства (ст.ст. 536, 610-612, 624, 625, 692 ЦК України та ст.ст. 216, 218, 220, 230 ГК України) та п.7.2. Договору за неналежне виконання зобов'язань згідно дійсного договору сторони несуть відповідальність, передбачену Договором. Від так, отримавши за видатковими накладними Позивача товар Відповідач не сплатив вартість даного товару, чим порушив зобов'язання щодо оплати товару за Договором. Договором передбачено відповідальність в наступному вигляді:

сплата основної суми боргу (ст.234 ГК, ст.622ЦК);

сплата 30% річних за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, пов'язаних з невиконанням боржником своїх зобов'язань (ст.625 ЦК, п.7.4. Договору);

сплата штрафних санкцій (ст.ст.230-232 ГК, ст.624 ЦК, п.7.4. Договору) - подвійна облікова ставка НБУ, що вираховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання зі сплати грошових коштів за поставлений товар.

За розрахунком позивача пеня складає –756 грн., 30 % річних складає 945 грн. 14 коп., а збитки від інфляції складають 27 грн. 75 коп. Основна сума боргу складає 3604,80 грн.

Також відповідно до ст.224, 225, 226 ГК України Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний відшкодувати такі збитки. В даному випадку Позивач зазнав збитків у зв'язку з вимушеним укладанням договору про надання юридичних послуг, оскільки виникла необхідність у наданні вказаних послуг Позивачу для захисту своїх порушених прав через неналежне виконання Відповідачем своїх обов'язків. За договором про надання юридичних послуг Позивачем було сплачено консультанту у галузі права за надані юридичні послуги 2500 грн., що відповідно до ч.1 ст.225 ГК України відноситься до вартості додаткових робіт, послуг тощо, оскільки при належному виконанні Відповідачем умов договору купівлі-продажу № 8 від 18.02.09р. Позивачу не потрібно було б укладати договір про надання юридичних послуг та сплачувати за вказані послуги грошові кошти. Від так, Позивач вважає, що в цьому випадку Відповідач повинен відшкодувати вартість юридичних послуг як збитки, завдані Відповідачу.

Загальна сума боргу ПП "Фаворіт-Миколаїв" перед ТОВ “ФОРЕВО№1” складає: 3604,8 грн. (основна сума боргу) + 756 грн. (пеня) + 27,75грн. (інфляційні) + 945,14 (30% річних) + 2500,00 грн. (збитки) = 7833,69 грн.

Позивачем 18.02.10 р. направлено претензію до відповідача, однак відповіді на претензію отримано не було.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував. За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконува тися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення за гальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а згідно ч. 2 ст. 218 ГПК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів. Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати товару відповідач сплачує позивачу 30 % річних. За розрахунком, наданим позивачем, сума 30 % річних складає –945грн. 14 коп.

Відповідно до п. 7.2 Договору, сторони узгодили, якщо у випадку порушення покупцем оплати, покупець оплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Розмір пені в сумі 756 грн., позивач розрахував за період з 06.04.2009р. по 18.02.2010р., тобто більш ніж за шість місяців, в той час як згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій (штрафа, пені) за прострочення виконання зобов’язання припиняється, якщо інше не встановлено договором або законом, через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Нарахування пені за прострочку платежу відповідно до положення ч.6 ст.232 ГК України повинно було припинитися через шість місяців тобто через 182 дня.

Судом за власною ініціативою зроблено перерахунок пені та 30% річних за допомогою програми «Законодавство»версія 2.7.3., згідно здійсненого розрахунку сума пені за вищевказаний період складає 400 грн. 92 коп., 30% річних складає 942 грн. 18 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 2500 грн, на підставі договору від 12.02.2010р. про надання юридичних послуг. В задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити, виходячи з наступного:

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представникам.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру", оплата праці адвоката здійснюється згідно угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

В матеріалах справи є договір від 12.02.2010р. про надання юридичних послуг, яким доручила вести справу Чубаренко О.А., про що вказано в договорі, але не надано ніяких доказів, які б підтверджували про зайняття Чубаренко О.А. адвокатською діяльністю та доказів оплати за надання адвокатських послуг у розмірі 2500 грн. у відповідності до ст.ст. 32, 33 ГПК України. Тому в задоволенні наведеної позовної вимоги слід відмовити. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачене держмито слід віднести на рахунок сторін пропорційно задоволеним вимогам позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Форево №1” задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства “Фаворіт-Миколаїв”, (м.Миколаїв, вул. Паризької Комуни, 28, кв. 97; код ЄДРПОУ 30826284) заборгованість у розмірі 3604 грн. 80 коп., пеню у розмірі 400 грн. 92 коп., збитки від інфляції –у розмірі 27 грн. 75 коп., 30 % річних у розмірі 942 грн. 18 коп., державне мито у розмірі, 64 грн. 78 коп. та 149 грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Форево №1”, (м.Харків, вул. Полтавський Шлях, 171, кв. 27; код ЄДРПОУ 35856250).

3.          В іншій частині позовних вимог –відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя