Рішення № 93818982, 24.12.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2083/20

Провадження № 2/727/789/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі :

головуючого судді – Семенко О.В.

при секретарі судових засідань – Семенишин І.Д.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В :

В березні 2020 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Чернівці з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятої частини земельної ділянки.

В позові посилається на те, що згідно договору дарування від 06.11.2014 року він є власником земельної ділянки площею 0,0468 га (кадастровий номер 7310136300:16:003:0299), яка розташована в АДРЕСА_1 .

В кінці літа 2019 року ним було замовлено винесення меж зазначеної земельної ділянки і з`ясовано, що сусідом ОСОБА_4 зі сторони будинку АДРЕСА_1 самовільно зайнято частину земельної ділянки шляхом встановлення огорожі, побудови навісу та частини будинку.

Відповідно до плану земельних ділянок, площа самовільно зайнятої частини земельної ділянки, яка перебуває у власності становить 0,0260 га, в тому числі під навісом - 0,0049 га та частиною будинку - 0,0017 га та відмежована огорожею.

Добровільно перенести огорожу, знести навіс, частини будинку та привести у відповідний стан земельну ділянку ОСОБА_4 не бажає.

З метою здійснення контролю та фіксування факту самовільного зайняття земельної ділянки він звернувся з відповідною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Листом від 31.10.2019р. № 260/6-19 Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області повідомило, що його звернення розглянуто і попередньо кваліфіковано як самовільне зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки із земель приватної власності ОСОБА_3 , а також направлено інформацію до Держгеокадастру України для надання згоди на проведення позапланового заходу.

Повідомленням від 06.11.2019р. Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області запрошено ОСОБА_4 для надання пояснень.

08.11.2019р. до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області прибула ОСОБА_5 та надала пояснення, що ОСОБА_4 перебуває за межами України і час його повернення невідомий.

Державними інспекторами з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області ОСОБА_6 та ОСОБА_7 08.11.2019р. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 54-ДК/527/АП/09/01-19 в якому встановлено, що ОСОБА_4 самовільно зайняв та використовує частину земельної ділянки, яка належить йому на праві власності.

Просить зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятої ним частини земельної ділянки кадастровий номер: 7310136300:16:003:0299 (загальна площа ділянки 0,0468 га) площею 0,0260 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1 та належить йому на підставі договору дарування земельної ділянки від 06.11.2014 року, який зареєстрований в реєстрі за № 6580, шляхом звільнення цієї земельної ділянки від будівель та огорожі (демонтажу огорожі, навісу площею 0,0049 га (49 кв. м.) та частини житлового будинку площею 0,0017 га (17 кв. м.) та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

Ухвалою судді Шевченківського райсуду м. Чернівці від 05 березня 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою – відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Шевченківського райсуду м. Чернівці від 15 травня 2020 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав зазначених в ньому, просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, просили в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом встановлено, що відповідно до договору дарування земельної ділянки від 06 листопада 2014 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2014 року ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку, площею 0,0468 га, (кадастровий номер 7310136300:16:003:0299), за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-8).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2014 року ОСОБА_3 користується на правах оренди земельною ділянко, площею 0,0692 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:16:003:0280). Дата державної реєстрації права оренди 25.03.2014 року (а.с.12).

Як вбачається з Державного акту на право власності на земельну ділянку, власником земельної ділянки, площею 0,0532 га за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_8 .

Відповідно до листа Головного управління держгеокадастру у Чернівецькій області від 31.10.2019 року встановлено, що згідно до розробленої в 2007 році ДП «Чернівецький геоінфоцентр» технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_8 , на кадастровому плані земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:16:003:0230, площею 0,1000 га зазначено п`ять капітальних будівель, в тому числі зазначено будівлю, на місці якої на сьогоднішній день знаходиться житловий будинок, який позначений в інвентарній справі літ «Е». В подальшому, вищевказана будівля на кадастрових планах не позначена. На підставі договору дарування від 03.08.2016 року ОСОБА_4 набув у власність 84/100 будинковолодіння АДРЕСА_1 . Відповідно до п.1 даного договору на момент його укладання на земельній ділянці знаходилися: житлові будинки літ «А», «Е», сарай літ.«Г», гаражі «В» і «З» та огорожа №1. Однак, на схематичному плані земельної ділянки, який є складовою технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації 15.02.2013 р. відсутні житловий будинок літ «Е», гараж літ.«З», що зазначені на схематичному плані 2016 року. Дані обставини попередньо кваліфікують зазначені дії, як самовільне зайняття ОСОБА_4 земельної ділянки із земель приватної власності ОСОБА_3 (а.с.12-15).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об*єктом земельної ділянки від 08.11.2019 року та плану земельних ділянок встановлено, що ОСОБА_4 самовільно зайняв та використовує частину земельної ділянки, площею 0,0260 га по АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_3 . Самовільне зайняття здійснено шляхом встановлення піднавісу для зберігання автомобіля, а також будівництво огорожі із металевого профілю, чим приєднав частину земельної ділянки до свого землеволодіння, Площу самовільного зайняття встановлено інженером - геодезистом ОСОБА_9 (а.с.18-19).

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У силу статей 321, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом, а припинення права власності можливе лише з підстав, передбачених ст. 346 ЦК України.

Згідно з п «г» ч.1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року №7 роз`яснено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Оскільки обставини наявності перешкод у позивача в користуванні своєю земельною ділянкою судом знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду даної справи, суд вважає, що відповідач повинен вчинити дії щодо усунення порушень права власності позивача та знаходить підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що належним та допустимим в даному випадку способом захисту прав позивача буде саме усунення відповідачем перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, шляхом її звільнення від будівель і огорожі (демонтажу огорожі, навісу площею 0,0049 га (49 кв. м.) та частини житлового будинку площею 0,0017 га (17 кв. м.) та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

Керуючись ст.ст. 91, 96, 103, 152, 212 ЗК України, ст. 321, 346, 391 ЦК України, ст. ст. 3, 81, 247 ч. 2, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятої частини земельної ділянки, площею 0,0260 га, шляхом її звільнення від будівель і огорожі (демонтажу огорожі, навісу площею 0,0049 га (49 кв. м.) та частини житлового будинку площею 0,0017 га (17 кв. м.) та привести дану земельну ділянку до стану придатного для використання за цільовим призначенням.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 грудня 2020 року.

СУДДЯ : О.В.Семенко