Рішення № 93816802, 09.09.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 09.09.2020

Справа № 320/3710/19

Провадження № 2/937/227/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

за участю секретаря Бєгушевої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна та відшкодування вартості автомобіля, стягнення заподіяної моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом, в якому просять стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 повну вартість автомобіля в розмірі 85 248 грн. та на користь ОСОБА_2 грошові кошти, надані на розмитнення автомобіля в розмірі 63004,80 грн., а також моральну шкоду по 10000 грн. та понесені судові витрати. При цьому, позивачі зазначають, що 04.01.2019 ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу придбала автомобіль марки Mazda 6 з іноземною реєстрацією, а тому виникла необхідність в його розмитнені, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_2 звернувся до відповідача. З цією метою ОСОБА_2 передав останньому грошові кошти в розмірі 2 320 доларів США та 1 200 грн. на підтвердження чого була написана розписка відповідачем та надані оригінали документів на автомобіль. Однак, свої зобов`язання відповідач не виконав, на вимогу повернути гроші не реагує, документи не віддає. А тому, позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача вартість автомобіля, яка становить 3 200 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 85 248 грн., та завдану їй моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10 000 грн. Позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача 2 320 доларів США, що еквівалентно 61 804,80 грн. та 1 200 грн, а також моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., а всього 73004,80 грн, та судові витрати.

В судове засідання позивачі не з`явилися, від їхнього представника – адвоката Морозова В.Ю. надійшла заява з проханням слухати справу за їх відсутності, на позові наполягають.

Відповідач в судове засідання не з`явився, судова повістка повернулась з відміткою пошти: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Як вбачається з матеріалів справи позивачами було надано адресу ОСОБА_3 за місцем його реєстрації. Інших відомостей щодо місця перебування чи проживання боржника немає.

Відповідно до ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємця - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Повідомлень про причини неявки та відзиву на позовну заяву у встановлений законом строк ним суду не надано.

Оскільки заперечень щодо заочного розгляду справи від позивачів не надходило, за таких обставин суд вважає необхідним розглядати справу в заочному порядку.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи 04 січня 2019 року за договором купівлі-продажу автомобіля позивач ОСОБА_1 придбала в м.Тарнів Республіки Польща транспортний засіб марки Маzda 6, 2003 року випуску, № (кузову) НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 /а.с.104-107/. Цього ж дня на підставі рішення №WКО.5419.120.2019.SВ президентом м.Тарніва тимчасово зареєстровано даний автомобіль та видано тимчасовий дозвіл, серії та номером ААН 42500058, з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 та технічний паспорт серії та № НОМЕР_4 . При цьому у даному рішенні в розділі отримують вказана ОСОБА_1 /а.с.97-100, 101-103/.

Відповідно до ст.1212 ЦК України, на яку посилається в позові позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Згідно з ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У відповідності із ч. 2 ст. 1213 ЦК України у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Таким чином, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок iншої особи; вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту, тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України.

Але, оскільки автомобіль, вартість якого позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача, знаходиться у неї, посилання позивачів про можливість застосування до правовідносин у даному спорі приписів ст.ст. 1212, 1213 ЦК України суд вважає безпідставними.

Взагалі позивачка не надала суду доказів того, що між нею та ОСОБА_3 був укладений якийсь договір чи видана довіреність на надання послуг з розмитнення автомобіля та що ОСОБА_3 має право на надання таких послуги, а також, що позивачка передала відповідачу документи на автомобіль.

А тому, в позові про стягнення вартості автомобіля у даному випадку слід відмовити. А якщо документи на автомобіль знаходяться у відповідача, позивачка має право витребувати їх.

Відповідно до ч. 1, 2, 3ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди були заявлені ОСОБА_1 як похідні від вимог про стягнення вартості автомобіля, які набути без достатньої правової підстави, в цій частині також позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 63004,80 грн., то в цій частині позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

11 січня 2019 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2320 доларів США та 1 200 грн., що підтверджується наданою ним розпискою, згідно якої ОСОБА_3 зобов`язався розмитнити автомобіль Мазда 6 /а.с.96/.

Відповідачем не надано доказів, що отримані грошові кошти він витратив в інтересах позивача. До теперішнього часу відповідач грошові кошти позивачу не повернув, досудова вимога залишилася невиконаною /а.с.22-23/.

Позивач ОСОБА_2 звертався до Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області з приводу заволодіння його грошима під приводом розмитнення авто, за результатом чого було винесено постанову про закриття кримінального провадження №12019080140000860, внесеного до ЄРДР від 27.03.2019 за ст.190 ч.1 КК України.

Тому, на думку суду правова підстава збереження коштів, які були отримані ОСОБА_3 від позивача ОСОБА_2 за розмитнення авто відпала і фактично має місце збереження відповідачем коштів без відповідної правової підстави.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави (глава 83 ЦК України) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Тобто, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок iншої особи; в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому вона відпала.

Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, враховуючи, що відповідач добровільно не бажає повернути позивачу ОСОБА_2 його майно (кошти), яке зберігає у себе без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача ці грошові кошти.

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути 2320 доларів США за розпискою від 11.01.2019, що за офіційним курсом гривні до іноземної валюти за даними Національного Банку України станом на 09.04.2019 становить за 1 долар США – 26,64 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості становить 63004 грн. 80 коп. (2320 доларів США сума основного боргу х 26 грн.64 коп. + 1200 грн.).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Позивач ОСОБА_2 просить стягнути заподіяну йому моральну шкоду, яку він оцінює у 10 000 грн.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 1 і ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови від 31 березня 2005 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, причинний зв`язок між протиправністю поведінки заподіювача шкоди і заподіяною шкодою.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд вста-новлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами 1 і 2 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вважає, що позивачем не доведено у судовому засідання самого факту завдання йому моральної шкоди, протиправності дій відповідача та наявності причинного зв`язку між ними.

Більш того, стягнення моральної шкоди можливе лише в передбачених законом випадках. Позивач в позовній заяві не послався на законні підстави стягнення моральної шкоди у даному випадку.

А тому, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 2 ст. 141 ЦПК України передбачається, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Оскільки судом в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, то оплата судових витрати покладається на неї.

Щодо понесених судових витрат ОСОБА_2 згідно договору, укладеного з юридичною компанією «Human Rights» від 19.02.2019 та Акту наданих послуг витрати на професійну правничу допомогу склали 20 000 грн.

Згідно норм ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем на підтвердження надання правничої допомоги надано Договорів про надання юридичних послуг від 19.02.2019, додаток №1 до цього Договору, з якого вбачається розмір гонорару 20 000 грн., а також надано квитанції на суму 5000 грн. від 19.02.2019 та на суму 10 000 грн. від 19.02.2019 /а.с. 19-20, 21, 29/. При цьому, в квитанціях в графі «платник» вказано за юридичні послуги ФОП « ОСОБА_4 », але ким вони проведені, хто їх сплатив та за юридичні послуги з приводу чого незрозуміло. Не надано до суду і звіту про виконані роботи та здійснені витрати. Тому, вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем ОСОБА_2 було сплачено судовий збір в розмірі 768 грн 40 коп., що підтверджується квитанцією про сплату №35880 від 08.05.2019, і судом задоволено його позовні вимоги, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 768 грн 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 18, 141, 247, 258, 264, 265, 268, 280-284, 352-356 ЦПК України, ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення вартості автомобіля та заподіяної моральної шкоди відмовити.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 63 004 грн. 80 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 грн. 40 коп., а всього 63773 /шістдесят три тисячі сімсот сімдесят три/ гривні 20 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Мелітопольським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга позивачем до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

СУДДЯ: