Рішення № 93816261, 18.12.2020, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/3302/20

Провадження № 2/314/1114/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу № 314/3302/20 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал», треті особи приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню..

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 28 липня 2020 року до Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, де вона працює, надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 08.07.2020 року, ВП № 62476230, винесена приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клименко Романом Васильовичем, з якої позивачеві стало відомо про те, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було видано виконавчий напис №3661 від 20.06.2020 року, відповідно до якого з позивача пропонується стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» заборгованість в сумі 21050,23 грн., та витрати виконавчого провадження.

При цьому позивач з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» жодних договорів не укладала, кошти від банку не отримувала та взагалі про існування такого банку не знала, а в самій постанові не зазначається ані дати договору, ані його номеру, а адреса позивача зазначена: АДРЕСА_1 , хоча позивачка в м. Київ ніколи не мешкала та майна там не має.

Позивач вважає, що вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович діяв у порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.13-1 Закону України «Про нотаріат», тобто здійснював нотаріальну діяльність за межами Житомирського міського нотаріального округу, до якого цей приватний нотаріус належить. На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №826/20084/14 від 22.02.2017 р. " було визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, доповнення переліку документів, на підставі яких вчинюється виконавчий напис», а саме виключено можливість вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу кредитного договору, відтак Перелік діє в попередній редакції, яка не передбачала можливості вчинення виконавчого напису нотаріусу на нотаріально не посвідченому кредитному договорі.

Отже, перш ніж вчинити виконавчий напис, нотаріус повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку № 1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та чи прострочено виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Нотаріус не пересвідчився у безспірності вимог банку, не перевірив додержання строків позовної давності, тому позивач просив суд визнати виконавчий напис №3661 від 20.06.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С . таким, що не підлягає виконанню.

Представник позивача та позивача в судове засідання не з`явились, подали до суду заяву про розгляду справи за їх відсутності.

Представник відповідача, треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач позов не визнав, подав відзив за вих.№20103 від 02.10.2020 року, відповідно до якого зазначає наступне.

05 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір 3010/0864/82/0009993. За умовами креди тного договору позичальник зобов`язувався здійснювати сплату грошових коштів з метою погашення заборгованості за виданим кредитом та нарахованими процентами. Позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте заборгованість в повному обсязі не погашена.

20 вересня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №114/2-9F, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило а ТОВ «Вердикт капітал» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором 3010/0864/82/0009993.

Отже, ТОВ «Вердикт капітал» наділене право грошової вимоги до ОСОБА_1 , та на час вчинення приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. виконавчого напису №3661 від 20 червня 2020 року, існувало реальне право на стягнення із підстав передбачених ст.ст.525, 526, ч.1 ст.530, ч.1,3 ст.548, 599, 610, 611, ч.1,2 ст.631, 625, 1049, 1054 ЦК України.

Щодо процедурних вимог під час вчинення приватним нотаріусом Житомирського нотаріального округу Горай О.С. виконавчого напису №3661 від 20 червня 2020 року відповідач зазначив, що у відповідності до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами, організаціями – не більше одного року.

Згідно п.282, ч.2 п.284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Сіністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністів України. Заборгованість визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документами передбачені переліком документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.99 №1172.

За приписами ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ч.2 ст.223 ЦПК України, судом не встановлено.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши надані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

За приписами ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Ст.628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Цивільним законодавством задекларовано обов`язковості договірних зобов`язань для виконання сторонами (ст.629ЦК України).

За приписами ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 28 липня 2020 року до Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, де позивач ОСОБА_1 працює, надійшла постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 08.07.202, ВП № 62476230, винесена приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клименко Романом Васильовичем, з якої позивачеві стало відомо про те, що приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем було видано виконавчий напис № 3661 від 20.06.2020, відповідно до якого з позивача пропонується стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» заборгованість в сумі 21050,23 грн. та витрати виконавчого провадження.

При цьому позивач з Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» жодних договорів не укладала, кошти від банку не отримувала та взагалі про існування такого банку не знала, а в самій постанові не зазначається ані дати договору, ані його номеру, а адреса позивача зазначена: АДРЕСА_1 , хоча позивачка в м. Київ не мешкала та майна там не має.

Позивач вважає, що вчиняючи виконавчий напис, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович діяв у порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.13-1 Закону України «Про нотаріат», тобто здійснював нотаріальну діяльність за межами Житомирського міського нотаріального округу, до якого цей приватний нотаріус належить. На момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Нотаріус не пересвідчився у безспірності вимог банку, не перевірив додержання строків позовної давності, тому позивач просив суд визнати виконавчий напис №3661 від 20.06.2020, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С . таким, що не підлягає виконанню.

В подальшому, на підставі виконавчого напису, 08.07.2020 приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Клименко Р.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у виконавчому проваджені № 62476230 з виконання виконавчого напису №3661 від 20.06.2020, виданого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості у розмірі 21059,23 грн. за виконавчим провадженням № 62476230,та основної винагороди виконавця у розмірі 2105,92 грн.

Позивач зазначає про те, що не отримував ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника за виконавчим провадженням.

Предметом спірних правовідносин у цій справі є визнання виконавчого напису недійсним та таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 ЦК України заборонено односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону).

Цим актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 вказаного Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Ст. 88 названого Закону (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин – 20.06.2020 ) визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з пп.2.1 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов договору застави здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп.2.3 п.2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Також пп. 3.2, 3.5 п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (надалі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

За вказаним Переліком передбачене стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Відповідно до пункту 2 Переліку для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.

Пунктом 1.37 ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» передбачено, що розрахунково-касове обслуговування клієнта банком здійснюється на підставі відповідного договору, укладеного між ними.

Тобто порядок, періодичність друкування форма надання виписок(у паперовій чи електронній формі) з особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку між банком і клієнтом під час відкриття рахунку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видання або відсилання клієнту (п.5.6 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ 04.07.2018 № 75, далі - Положення № 75).

Первинний документ банку - це документ, який містить відомості про операцію, складається на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України (на паперових носіях або в електронній формі) (пп.14 п. 3 Положення № 75).

Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку корреспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотівза дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку (п.п.61, 62 Положення № 75).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Для правильного застосування положень ст.ст.87,88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вищезазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 10.10.2018 у справі № 61-10285св18, від 23.06.2020 у справі №645/1979/15-ц.

Також, така правова позиція викладена у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 4071/14-ц та від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц.

Слід зазначити, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Вказана правова позиція висловлена у постанові ВП ВС України З наданих позивачем до суду письмових доказів вбачається, що відповідач, звертаючись до нотаріуса, не надав всіх необхідних документів які підтверджують безспірність заборгованості, окрім того відповідачем не було направлено на адресу позивача жодного листа з вимогою про усунення порушення стосовно зобов`язання із зазначенням у листі вимоги стислого змісту порушених зобов`язань.

Із викладених вище норм матеріального права слідує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Судом встановлено, що у спірному виконавчому написі нотаріус вказує, що місце проживання боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , боргові зобов`язання у ОСОБА_1 виникли за Кредитним договором № 010/0864/82/0009993 від 25 лютого 2009 року, укладеним із АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ», правонаступником прав і обов`язків якого є ТОВ «Вердикт Капітал». Строк платежу настав, боржником допущено прострочення платежів, стягнення проводиться за період з 26 червня 2019 року по 11 березня 2020 року.

Суд звертає увагу, що додана виписка з рахунку №14129232 боржника ОСОБА_1 , складена за підписом представника ТОВ «Вердикт капітал» за довіреністю Кузьомко В.М., не є первинним документом, а фактично є довідкою про заборгованість боржника, із якої неможливо зрозуміти, коли у відповідача виникло право вимоги, відсутні дані щодо останньої дати погашення за наданим кредитом, тощо.

Із письмових доказів, наданих суду, слідує, що засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості відповідачем нотаріусу не надані. За відсутності засвідченої банком виписки з особового рахунку боржника нотаріус не мав права на вчинення виконавчого напису.

За таких обставин у нотаріуса не було підстав вважати, що заборгованість є безспірною.

Крім цього, виконавчий напис викладений повністю на спеціальному бланку, а не на оригіналі документа чи його дублікаті, що встановлює заборгованість, що вказує на порушення нотаріусом пп. 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стосовно аргументу позивача про порушення нотаріусом статті 88 Закону України «Про нотаріат», зокрема, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року, то суд прийшов такого висновку.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (абзац другий частини п`ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред`явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов`язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов`язок негайного виконання зобов`язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред`явлення вимоги кредитором.

Водночас законодавство не зазначає строк, в межах якого виконавчий напис може бути вчинено, «позовною давністю», а вживає термін «давність».

Позовну давність слід відрізняти від строку вчинення виконавчого напису.

Норма, закріплена у п. 3.4 Глави 16 розділу ІІ Порядку, пов`язує початок обчислення строку, протягом якого може бути вчинено виконавчий напис, з днем, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.

У ст. 631 ЦК України визначається строк договору, яким є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, із закінченням строку належного виконання виникає заборгованість і прострочення, а у кредитора виникає право примусової вимоги, що може бути реалізовано шляхом вчинення виконавчого напису. При цьому, оскільки строк дії договору обумовлений повним виконанням сторонами своїх зобов`язань, то строк, вказаний у статті 88 Закону України «Про нотаріат», обчислюється з наступного дня після закінчення строку дії договору.

У даному випадку при зверненні до нотаріуса із заявою щодо вчинення виконавчого напису відповідачем не дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, необхідних для одержання виконавчого напису. Крім цього відсутні дані щодо виконання умови про те, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Отже, при вчиненні виконавчого напису нотаріусом порушено вимоги ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

При судовому розгляді цієї справи представником позивача доведено обставини на спростування безспірності вимог, недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису викладених вище вимог чинного законодавства, що з урахуванням висновку Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 761/32388/13-ц, є підставою для задоволення позову в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, вчиняючи виконавчий напис приватний нотаріус не врахував, що станом на момент виникнення спірних правовідносин Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», не передбачалось вчинення виконавчих написів про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних договорів. Вказані обставини підтверджуються постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017.

Згідно ст.6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні`реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. Уразі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 13.10.2020 за №2442 виданої реєстраційним відділом виконавчого комітету Вільнянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1 з 17.02.2001 року по теперішній час, зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Згідно із вимогами ст.3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» довідка про реєстрацію місця проживання - документ, який видається органом реєстрації особі за її вимогою та підтверджує реєстрацію місця проживання або місця перебування особи;

Відповідно до довідки виконавчого комітету Максимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької област від 15.10.2020 №470, ОСОБА_1 , з січня 2013 року працює в сільській раді на посаді бухгалтера.

З вищевикладеного вбачається, що трудовий стаж позивача з 2013 року є безперервним, отже ніяким чином позивач могла проживати у м.Київ та одночасно здійснювати трудову діяльність у Максимівській сільській раді Вільнянського району Запорізької області.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З таких обставин, визначена відповідачем заборгованість не може вважатися безспірною й оспорюваний виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Оскільки позов підлягає задоволенню, то сума сплаченого позивачем судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного вище та керуючись Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, статтями 87-89 Закону України «Про нотаріат», ст.ст.207,626-628,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.2,10,76,77-81,89,141,158,247,265,272,274-279,354, пп.15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 6799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б), треті особи приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клименко Роман Васильович (02094, місто Київ, вулиця Поправки Юрія, будинок 6, офіс 31), приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (10008, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Леха Качинського, буд.6) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 3661 від 20.06.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт капітал» заборгованості у розмірі 21059,23 грн., вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С . таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (ЄДРПОУ 6799749, місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, 5Б), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 18.12.2020.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

18.12.2020