Рішення № 93815534, 24.12.2020, Воловецький районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/955/20

24.12.2020 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., за участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

17.11.2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Воловецького районного суду Закарпатської області з вищезазначеним позовом.

Позовні вимоги мотивує тим, що 30.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 30.10.2013 р. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 12000,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у анкеті-заяві, відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг між ним та Банком. Погашення кредиту та відсотків повинно відбуватись відповідно до умов. Свої зобов`язання перед позивачем відповідач належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 30.09.2020 року відповідач має заборгованість на загальну суму 27 395,07 грн. При формуванні ціни позову позивач, враховує розмір: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 20 426,73 грн. (в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 гривень, заборгованість за простроченим тілом кредиту 20 426,73 гривень); заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 6932,06 грн.; нарахована пеня в розмірі 36,28 грн. В зв`язку з наведеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму заборгованості в розмірі 27 395,07 гривень та сплачений судовий збір в сумі 2102,00 гривень.

Представник позивача Ляр Д.Ю., що діє на підставі довіреності за № 3915-К-Н-О від 28.08.2020 р., в судове засідання не з`явився, подав заяву в якій просив справу розглядати у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини своєї неявки суд не повідомив. У відповідності до ч. 1 ст. 278 ЦПК України відповідач відзив щодо позову не подавав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Встановлено та вбачається із матеріалів справи, що на обґрунтування своїх вимог Банком було подано «Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», яку 30.10.2013 підписав ОСОБА_1 . У цій анкеті не зазначено, який банківський продукт просить надати відповідач. Фактично, у анкеті-заяві містяться лише інформація про відповідача - його анкетні дані, місце його реєстрації та номер телефону. Однак, у розділі щодо конкретного виду отримуваних банківських послуг відмітка відсутня. У розділі про бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою відомості також відсутні.

До позовної заяви Банком додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», в якому містяться тарифи щодо чотирьох продуктів - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD»; додано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, не підписану відповідачем, довідку про видачу ОСОБА_1 двох кредитних карток, не підписану відповідачем, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які також не містять підпису відповідача, та виписки з карткових рахунків ОСОБА_1 , та розрахунок заборгованості за договором № б/н від 30.10.2013 року.

Згідно з наданим Банком розрахунком станом на 30.09.2020 року Банк нарахував ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 27 395,07 грн, з яких: 20 426,73 грн. (в тому числі заборгованість за поточним тілом кредиту - 0,00 гривень, заборгованість за простроченим тілом кредиту 20 426,73 гривень); заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 6932,06 грн.; нарахована пеня в розмірі 36,28 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Суд констатує, що з анкети-заяви, підписаної відповідачем 30.10.2013 р., неможливо встановити на отримання яких саме банківських послуг було волевиявлення ОСОБА_1 .

Анкета-заява не містить відомостей, які б вказували на: прохання відповідача отримати саме кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку; домовленість сторін про розмір кредитного ліміту, розмір відсотків за користування кредитом та порядок розрахунків щомісячного платежу; підтвердження видачі позивачем та одержання відповідачем певної кредитної картки.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRAKT» та «Універсальна GOLD», а також Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті (www.privatbank.ua) - як невід`ємні частини спірного договору.

Позивачем не доведено чи було відповідачем ОСОБА_1 отримано картку та яку саме із даного переліку.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме наданий позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи, на момент підписання анкети-заяви, взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження N 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (30.10.2013 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (17.11.2020 р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про те, що вона є складовою кредитного договору, про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Зі змісту довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що на момент видачі кредитної картки 30 жовтня 2013 року, видача якої ОСОБА_1 саме за кредитним договором № б/н від 30.10.2013 року матеріалами справи не підтверджена, кредитний ліміт був встановлений у розмірі 500,00 грн., а в подальшому збільшений до 12 000 грн., тоді як заборгованість за кредитом (тілом кредиту), відповідно до позовної заяви та наданого розрахунку, складає 20 426,73 грн. При цьому представник позивача не надав жодних доказів щодо того, при яких обставинах та з яких підстав цей кредитний ліміт був так суттєво збільшений. Надані суду Умови та правила надання банківських послуг не містять жодних положень щодо можливості збільшення відповідачу кредитного ліміту та порядку такого збільшення.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві від 30.10.2013 р., яка безпосередньо підписана ОСОБА_1 .

Відтак позивач не довів факту надання ОСОБА_1 кредитної картки та прийняття запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до кредитного договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони уклали кредитний договір, обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі N 342/180/17 з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З урахуванням наведеного, відсутні підстави вважати, що при підписанні анкети-заяви ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону N 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Оскільки, анкета-заява від 30.10.2013 р. не містить, умов про отримання кредиту, строку повернення кредиту (користування ним), не містить інформації про банківський продукт, розмір кредитного ліміту, не містить відомостей про отримання картки, тому довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виписка по рахунку, розрахунок заборгованості не свідчить про те, що саме ОСОБА_1 фактично отримав від Банку кошти. Зважаючи на встановлені обставини, надана позивачем анкета-заява сама по собі не є належним і достатнім доказом укладення кредитного договору. Такий договір не містить жодних істотних умов, необхідних для договорів кредиту, та жодних умов, за якими сторони досягли згоди.

В зв`язку з викладеним суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з підстав недоведеності позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі відмови в позові, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30.10.2013 року в розмірі 27 395 (двадцять сім тисяч триста дев`яносто п`ять) гривень 07 копійок, відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Воловецький районний суд Закарпатської області.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО № 305299;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданого 20.05.1997 р. Воловецьким РВ УМВС України в Закарпатській області, реєстраційний номер облікової картка податків НОМЕР_3 .

Суддя Софілканич О.А.