Рішення № 93813883, 23.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12854/17

Провадження № 2-а/638/26/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.12.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Омельченко К.О.

за участю секретаря Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання поновити виплату пенсії,

В с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , в якому просить зобов`язати відповідача поновити виплату їй пенсії , починаючи з 29.02.2017 року у розмірах відповідно чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача Вєтрова Н.О. зазначає, що до листопада 2005 року позивач проживала у Дзержинському районі м. Харкова ( нині Шевченківський район) за адресою: АДРЕСА_1 , власником цієї квартири вона є до теперішнього часу. Все життя вона працювала у м. Харкові, трудовий стаж понад 32р. З 02.08.2004 отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку в посольстві України в державі Ізраїль. У зв`язку з виїздом на постійне місце проживання до Ізраїлю, виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено. 04.07.2017р. ОСОБА_1 звернулася до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Харкова із заявою про поновлення виплати пенсії. Шевченківське об`єднання управління пенсійного фонду України м. Харкова відмовило у поновленні пенсії, рішення мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надала до Пенсійного фонду паспорт громадянина України, та що з наданих копій документів не вбачається, що вона проживає (зареєстрована) на час звернення за пенсією на території України. Оскільки рішення пенсійного фонду суперечить нормам діючого законодавства та рішенню Конституційного Суду України, тому позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

В судове засідання представник позивача Вєтрова Н.О., яка діє від імені позивача ОСОБА_1 на підставі ордеру надала до суду заяву, в якій підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила суд задовольнити позов на тих підставах, які в ньому викладені, а також просила розглядати справу за її відсутністю.

Представник Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за відсутністю представника управління, також подавали заперечення на позов, в яких вимоги позову не визнали, просили суд відмовити в його задоволенні. В обгрунтування зазначили, що позивач отримувала пенсію, перед виїздом за кордон їй було виплачено шість пенсій наперед. На даний час пенсійної справи ОСОБА_1 в управлінні Пенсійного фонду України в м. Харкова немає, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії заява про поновлення пенсії повинна подаватися пенсіонером особисто за місцем проживання заявника. Документи, які надав позивач, не підтверджують постійного місця проживання заявника на території України.

Ухвалою суду від 23.12.2020 за клопотанням відповідача замінено відповідача Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м.Харкова на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані відповідачем заперечення, дослідивши матеріали справи кожний окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 10 розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що Позивач ОСОБА_1 04.07.2017р. звернулась до Управління пенсійного фонду України Шевченківському районі м. Харкова з заявою про поновлення виплати пенсії за віком.

В листі № 138/Г-11 від 11.07.2017р. Пенсійний фонд України, Шевченківське об`єднання управління пенсійного фонду України м. Харкова зазначається, що ОСОБА_1 не надала до Пенсійного фонду паспорт громадянина України. З наданих копій не вбачається , що вона проживає (зареєстрована на час звернення за пенсією на території України.

ОСОБА_1 , 1949 року народження отримала посвідчення 25.08.04р. , серія НОМЕР_1 , в якому зазначається, що пенсія призначена за віком – науковий працівник, розмір пенсії 505, 25 коп. на термін з 02.08.04 довічно.

Відповідно до паспорту НОМЕР_2 , ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Харків, дата видачі 03.11.97.р, термін дії паспорта продовжено до 03 листопада 2017 р., в подальшому замість паспорта НОМЕР_2 виданий паспорт НОМЕР_3 , запис 19490529-01107 дійсний до 19.102027. У паспорті є відмітка, що позивач знаходиться на консульському обліку в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.

Згідно відповіді № 2059/03.23-20 від 29.072019 Пенсійний фонд України Головне управління пенсійного фонду України в Харківської області ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувала на обліку у Шевченківському управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова з 02.08.2004 та отримувала пенсію за віком. Пенсія ОСОБА_1 була виплачена по 30.09.2005 та за шість місяців наперед з 01.10.2005 по 31.03.2006 згідно їх заяви про виїзд за кордон.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Передбачене Конституцією України право громадян на соціальний захист конкретизоване у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими закріплено порядок нарахування та виплати пенсії.

Відповідно до статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 - XII пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від`їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV.

Пунктом 2 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 51 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25 - рп/2009 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначені положення визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

В мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України зазначив, що в інших правових актах, крім оспорюваного суб`єктом права на конституційне подання, містяться посилання на статті 49, 51 Закону або вказується, що пенсійне забезпечення деяких категорій громадян, які проживають за межами України, здійснюється лише на підставі міждержавних договорів. Зокрема, такі положення є у статті 3 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, частині третій статті 1, частині другій статті 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частині першій статті 59-1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Конституційний Суд України вважає, що у зв`язку з визнанням неконституційними пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону Верховна Рада України повинна привести положення названих законів у відповідність із цим Рішенням.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, у зв`язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25 - рп/2009 позивач набув право на перерахунок пенсії.

Держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Поряд з цим, у рішенні зазначено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

З прийняттям рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 року із ч. 1 ст. 49 Закону виключена така підстава для припинення пенсійних виплат, як проживання пенсіонера за кордоном. Враховуючи викладене, позивач не може бути позбавлений конституційного права на виплату пенсії незалежно від місця його постійного проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишити будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Отже, кожний громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п.51 цьогорішення).

В п.54 вказаного Рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Враховуючи те, що рішення ЄСПЛ є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, суди при розгляді справ зобов`язані враховувати практику ЄСПЛ, у тому числі й у рішенні у справі «Пічкур проти України», як джерело права відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Пенсія за віком призначається особі один раз та виплачується державою протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом. Водночас пенсія стає «нарахованою» в момент призначення пенсії і залишається такою («нарахованою») до її чергової зміни.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Отже, передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу Пенсійного фонду України особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 757/12134/14-а.

Відповідно ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо доводів відповідача про відсутність пенсійної справи ОСОБА_1 в органах Пенсійного фонду України, що унеможливлює поновлення її пенсії, слід зазначити, що позивачем були надані необхідні документи для обчислення пенсії, а за необхідності відповідач має право відповідно до Положення про управління ПФУ в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднанні управління, яке затверджене постановою Правління ПФУ №28-2 від 22 грудня 2014 року, отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Варто зазначити, що спеціальне законодавство у сфері соціального захисту, а саме стаття 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначених положень статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» свідчить про те, що в Україні не існувало та не існує на сьогодні жодного строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів.

Отже, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством. Конституція України та Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» гарантують всім громадянам України, за певних умов, право на матеріальне забезпечення за рахунок трудових та соціальних пенсій.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2020 року у справі № 229/4165/17.

При вирішенні питання щодо часу, з якого має бути поновлення пенсія, суд виходить з правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 12.05.2015 року по справі №21-180а15, який відповідно до ст. 242 КАС України суд повинен застосувати. А саме, що з дня набрання чинності рішення №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону №1058-IV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне проживання за кордон. Тому вимога про зобов`язання відповідача поновити виплату позивачам пенсію з 29.02.2017 підлягає задоволенню.

Згідно п. 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, останній здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Приписами абзаців 2 - 3 п. 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22 - 1 (далі - Порядок), закріплено, що заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Частиною 2 статті 49 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Таким чином, норма вказаної статті пов`язує час поновлення пенсії не з датою звернення до органів Пенсійного фонду України, а з настанням обставин для відновлення її виплати.

Обставиною для відновлення виплати є Рішення Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року № 25 - рп/2009.

На підставі ст. ст. 24, 46 Конституції України, Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788 - XII, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - ІV, рішення Конституційного суду України від 07 жовтня 2009 року № 25 - рп/2009, керуючись ст. ст. 2, 9, 19-22, 25, 77, 118-120, 122, 139, 241-246 КАС України , суд

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити виплату пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 , починаючи з 29.02.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області (61022, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_4 витрати по сплаті судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 23.12.2020

Головуючий: суддя