Рішення № 93813737, 24.12.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2056/20

провадження №2/619/806/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Овсяннікова В.С.,

за участю секретаря судового засідання - Матлахової Т.С.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи – ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дергачівської РДА, треті особи ОСОБА_3 , служба у справах дітей Дергачівської РДА про визнання розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області № 103 від 24.03.2020 незаконним та скасування його.

В обгрунтування позову вказує, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який було розірвано 19.11.2018. У шлюбі народжені діти: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу діти проживають з позивачкою.

Батько дітей ОСОБА_3 звернувся до Дергачівської районної державної адміністрації із заявою про визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , за результатами розгляду якої Дергачівською районною державною адміністрацією було прийнято розпорядження від 24 березня 2020 року №103 (із змінами).

Згідно із оскаржуваним розпорядженням ОСОБА_3 визначено дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а саме: кожну першу і третю суботу, та другу і четверту неділю місяця з 10-00 години до 18-00 години, з можливістю відвідувати дитячі розважальні заходи, за попередньою домовленістю їх матір`ю, враховуючи стан здоров`я дітей, їх думку та бажання.

Вирішено виконувати вищезазначений порядок спілкування з малолітніми дітьми в присутності матері перші два місяці після отримання розпорядження, а в подальшому без присутності матері.

Вважає, що під час винесення оскаржуваного розпорядження не було дотримано положень сімейного законодавства, порушено процедуру винесення рішення з питань виховання малолітніх дітей, а тому оскаржуване рішення прийняте усупереч чинному законодавству та інтересам малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а відтак є незаконним та підлягає скасуванню.

Під час прийняття оскаржуваного розпорядження відповідачем не було дотримано вказаної процедури, а саме винесено рішення щодо способу участі батька у вихованні дітей та спілкуванні з ними без врахування висновку служби у справах дітей.

Так, у вступній частині оскаржуваного розпорядження вказується, що воно прийняте на підставі витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 12.03.2020 №3, а саме рішення №28 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_3 про визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Проведення засідання комісії з питань захисту прав дитини та рішення, прийняте його за результатами, не є тотожними поняттю «висновок служби у справах дітей», адже рішення та висновок є різними правовими документами, мають різну юридичну силу та порядок прийняття, висновок органу опіки та піклування складається за результатами проведення бесід з батьками, вивчення ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особистої прихильності дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини тощо; а рішення комісії - за результатами проведення відповідного її засідання.

Крім того, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації, яке відбулося 12.03.2020 та участь у якому брала позивач, розглядалося питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , за результатами чого було надано висновок органу опіки та піклування до суду щодо недоцільності позбавлення його батьківських прав.

Питання щодо визначення способу участі ОСОБА_3 у вихованні дітей не розглядалося під час проведення вказаного засідання комісії.

Таким чином, під час прийняття відповідачем розпорядження, яким ОСОБА_3 визначено дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітніми дітьми не було досліджено обов`язковий елемент - висновок органу опіки та піклування, а також не вчинено жодних дій для встановлення можливого порядку участі батька у вихованні дітей, що призвело до неврахування інтересів малолітніх дітей.

Рішення, яким визначено порядок участі у вихованні малолітніх дітей їхнім батьком та при цьому не враховано інтересів та потреб самих дітей, що мають з`ясовуватися під час формування висновку служби у справах дітей, не може вважатися законним, а тому підлягає скасуванню.

Під час прийняття оскаржуваного рішення не було враховано особливості та потреби малолітніх дітей, участь батька у вихованні яких ним визначено.

Діти мають певні особливості розвитку: як для дітей до свого віку в них погано сформовані навики самообслуговання, їм важко самостійно одягатися, їсти ложкою та проситися до туалету. Дітям властива психоемоційна нестабільність, комунікація між дітьми порушена, вони спілкуються між собою особливою мовою, схожою на лепет.

У вересні 2019 року позивач звернулась до лікаря невропатолога, яким був оставлений діагноз - «Специфічні розлади мови», призначено відповідне лікування.

У березні 2020 року було повторне звернення до лікаря та діагностовано затримку мовленнєвого розвитку, мінімально-мозкову дисфункцію, призначене амбулаторне лікування медичними препаратами. Лікування дітей продовжується станом на день звернення із цим позовом.

Діти потребують спеціального підходу до спілкування, адже в контакт з дорослими вони вступають важко. За результатами психологічного дослідження дітей, психологом надано рекомендацію обмежити дітей від стресових ситуацій, в тому числі спілкуванні з незнайомими та малознайомими для дітей людьми.

З серпня 2018 року батько дітей ОСОБА_3 не виявляв бажання бачитися із дітьми та будь-якої іншої участі у вихованні та утриманні дітей не брав.

Батько не займався їхнім лікуванням, не дбав про їх здоров`я, йому невідомо про те, яким чином потрібно підтримувати контакт із дітьми, враховуючи розлади їхнього розвитку. Жодного разу батько ОСОБА_3 не відводив дітей у дитячий садок, не відвідував їх за місцем проживання, не купував їм речі та іграшки, що також підтверджує відсутність у батька навичок у спілкуванні і поводженні із дітьми, які мають особливості розвитку.

Загалом, із поведінки батька вбачається повне небажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми.

За таких умов часті зустрічі з батьком (по 8 годин на тиждень) завдасть шкоду дітям – як з фізичної, так і моральної точки зору, адже діти потребують спеціального догляду через розлади здоров`я, а без жодного розуміння їхніх потреб, без умінь спілкуватися та доглядати за ними, діти страждатимуть.

Крім того, за оскаржуваним розпорядженням батьку ОСОБА_3 дозволено відвідувати розважальні заходи, що може бути травмуючим фактором для дітей, враховуючи особливості їхнього розумового та фізичного розвитку.

У зв`язку із чим, спосіб участі батька дітей ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з ними, який визначений оскаржуваним рішенням, не враховує особливостей їхнього розвитку (затримки та інших супутніх захворювань), не відповідає інтересам малолітніх дітей і шкодитиме їхній психіці, порушує їхні права, гарантовані чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене просить суд визнати незаконним розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 24 березня 2020 року №103 (із змінами) та скасувати його.

Представником третьої особи адвокатом Костіною І.Г. надано пояснення, в яких вона просить відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.

Оскільки ОСОБА_6 чинила перешкоди у спілкуванні батька з синами, 10.02.2019 ОСОБА_3 був вимушений звернутися до служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації з заявою про встановлення способу участі у вихованні малолітніх дітей.

Розпорядженням Дергачівської районної державної адміністрації №103 від 24.03.2020 визначено ОСОБА_3 дні для участі у вихованні та спілкуванні з його малолітніми дітьми, а саме: кожну першу і третю суботу, та другу і четверту неділю місяця з 10 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин, з можливістю відвідувати дитячі розважальні заходи, за попередньою домовленістю з матір`ю, враховуючи стан здоров`я дітей, їх думку та бажання.

Питання участі ОСОБА_3 у вихованні малолітніх синів розглядалось Дергачівською районною радою Харківської області відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 р. № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», де були слухані сторони, з урахуванням їх пояснень, місця проживання батька дитини та було винесене обґрунтоване рішення, яким визначено ОСОБА_3 дні для участі у вихованні і спілкуванні з його малолітніми дітьми.

Позивачем не наведено доказів того, що розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області № 103 від 24.03.2020 року є протиправним, а викладене у ньому суперечить інтересам матері чи дітей.

Твердження позивача про те, що «батько дітей ОСОБА_3 не виявляє бажання бачитися із дітьми та будь-якої участі у вихованні та утриманні дітей не бере, із поведінки батька вбачається повне небажання брати участь у вихованні та спілкуванні з дітьми» не відповідає дійсності виходячи з наступного.

ОСОБА_3 неодноразово звертався до позивача та виражав свою готовність брати участь у житті дітей, купувати для них продукти харчування та інші речі, а також разом з дітьми відвідувати медичні заклади та нести витрати, пов`язані з такими відвідуваннями.

Будь-які намагання батька зустрітися з дітьми та допомогти їм нівелюються поведінкою позивача, яка, зокрема, відмовляється від продуктів харчування, які ОСОБА_3 мав намір передати для дітей. Натомість, позивача цікавить лише грошовий еквівалент допомоги.

Позивачка навмисно всіляко перешкоджає зустрічам та спілкуванню батька з малолітніми синами, вигадуючи штучні обставини, які нібито перешкоджають цим зустрічам, тим самим нівелює виконання розпорядження Дергачівської районної державної адміністрації № 103 від 24.03.2020.

Також представник зазначає, що заборгованості зі сплати аліментів на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 не має, а навпаки станом на 01.05.2020 мається переплата у розмірі 13 069,55 гривень і незважаючи на це ОСОБА_3 щомісячно перераховує позивачці додаткові кошти на утримання дітей; виражає готовність брати участь у додаткових витратах на дітей, відвідувати з дітьми медичні заклади та нести витрати пов`язані з цим.

Представником відповідача Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області надано до суду відзив, у якому представник просить відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне.

До служби у справах дітей звернувся ОСОБА_3 із заявою про визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з його малолітніми дітьми: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а саме визначити йому дні побачення кожної неділі місяця з 10 години 00 хвилин до 16 години 00 хвилин.

Фахівцями Дергачівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було обстежено місце проживання ОСОБА_1 . За результатами оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 має достатній виховний потенціал для забезпечення потреб дітей.

В свою чергу центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Московського району м. Харкова 06.03.2020 року проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_3 , про що складено Акт № 129, відповідно до якого встановлено, що останній проживає в двокімнатній квартирі з усіма зручностями у задовільному стані за адресою: АДРЕСА_1 . За висновками оцінки потреб особи ОСОБА_3 , останній не потребує соціального супроводу.

Служба у справах дітей районної державної адміністрації на комісію з питань захисту дитини районної державної адміністрації подала відповідний висновок від 12.03.2020 року № 01-26/361.

У преамбулі спірного розпорядження голови райдержадміністрації зазначено посилання на підставі витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 12.03.2020 року № 3, а саме рішення № 28, в якому саме йде посилання вже на висновок від 12.03.2020, що свідчить про його наявність, а жодним чином не підтверджується факт відсутності висновку, на що звертає увагу позивач. Також, позивачем взагалі не обґрунтовано та не доведено на яких підставах позивач дійшов думки щодо відсутності висновку про визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми.

На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову.

Представником третьої особи – службою у справах дітей надано до суду пояснення, в яких вона зазначила, що рішення органу опіки та піклування про визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми, прийнято в межах повноважень, визначених Законом України «Про місцеві державні адміністрації», на підставі норм Сімейного кодексу України та Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, з урахуванням висновку служби у справах дітей районної державної адміністрації.

З огляду на викладене, служба у справах дітей районної державної адміністрації просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона - медичний директор КНП «ЦПМСД Дергачівської районної ради» та була присутня на засіданні комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації, де розглядалось питання щодо визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми. Свідок пояснила, що при визначенні способу участі батька у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми чітких критеріїв немає, але враховується чи здатний батько виконувати свої обов`язки; яким чином спілкування з батьком впливає на дітей.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні свій висновок підтвердила.

Допитана у судовому засідання в якості свідка позивач ОСОБА_1 позов підтримала, пояснила що у дітей є певні психологічні проблеми.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Матеріали справи свідчать, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 02 серпня 2013 року по 19 грудня 2018 року; мають двох синів: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно положень ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно положень ст. 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Як зазначає представник служби у справах дітей райдержадміністрації, і це не спростовано позивачкою, ОСОБА_3 звернувся до них із заявою про визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з його малолітніми дітьми кожної неділі місяця з 10-00 до 16-00 годин, надавши відповідні документи згідно п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою КМУ від 24 вересня 2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини».

На виконання п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 866, фахівцями Дергачівського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді було обстежено місце проживання ОСОБА_1 . За результатами оцінки потреб сім`ї ОСОБА_1 має достатній виховний потенціал для забезпечення потреб дітей. В свою чергу центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Московського району м. Харкова 06.03.2020 року проведено оцінку потреб сім`ї ОСОБА_3 , про що складено Акт № 129, відповідно до якого встановлено, що останній проживає в двокімнатній квартирі з усіма зручностями у задовільному стані за адресою: АДРЕСА_1 . За висновками оцінки потреб особи ОСОБА_3 , останній не потребує соціального супроводу.

Також службою у справах дітей виконувались інші дії щодо вирішення цього питання.

Згідно розрахунку боргу зі сплати аліментів, виданого Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Дергачівському та Золочівському районах Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 13.02.2020 №14243, за виконавчим листом №619/374/19 виданого 05.07.2019 про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей, за ОСОБА_3 заборгованість зі сплати аліментів станом на 01.02.2020 відсутня.

Відповідно до ст.ст. 153, 155, 158 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 866 та виходячи з інтересів малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , служба у справах дітей на комісію з питань захисту дитини районної державної адміністрації подала відповідний висновок від 12.03.2020 № 01-26/361.

Відповідно до п. 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 866 участь у вихованні дітей та порядок побачення з дітьми ОСОБА_3 , який проживає окремо від них, встановлено рішенням районної державної адміністрації, а саме розпорядженням районної державної адміністрації від 24.03.2020 №103 (зі змінами), з урахуванням висновку служби у справах дітей від 12.03.2020 №01-26/361 та рішення комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації №28 від 12.03.2020 «Про розгляд заяви ОСОБА_3 про визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

У преамбулі спірного розпорядження голови районної адміністрації зазначено: «на підставі витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 12.03.2020 №3, а саме рішення №28», в якому саме посилаються на висновок від 12.03.2020, що свідчить про його наявність, факт відсутності висновку жодним чином не підтверджується. Також, позивачем необгрунтовано та не доведено з яких підстав зроблено висновок щодо відсутності висновку про визначення ОСОБА_3 способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми.

При цьому, у тексті розпорядження № 103 від 24 березня 2020 року чітко зазначено, що Дергачівською районною державною адміністрацією зазначене розпорядження прийнято відповідно до ст.ст. 141, 153, 157, 158 СК України, Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 866, на підставі витягу з протоколу комісії з питань захисту прав дитини районної державної адміністрації від 12.03.2020 №3, а саме рішення № 28 «Про розгляд заяви громадянина ОСОБА_3 про визначення йому способу участі у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », та відповідно до ст. ст. 6, 23, 39 Закону «Про місцеві державні адміністрації».

Отже, позивачкою не надано доказів щодо визнання незаконним розпорядження Дергачівської РДА від 24 березня 2020 року № 103 (зі змінами) та його скасування.

Інші доводи позивачки, зокрема написання ОСОБА_3 нотаріальної заяви від 04 листопада 2019 року, посилання на висновок психолога від 10.03.2020, не є підставою для скасування розпорядження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 153, 155, 157, 158 СК України, ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 51, 76-84, 141, 263-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, треті особи – ОСОБА_3 , Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області про визнання незаконним та скасування розпорядження – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів з дня отримання ними копії рішення.

Рішення набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, або протягом 30 днів з дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Сторони:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області, ЄДРПОУ 24129939, місцезнаходження: майдан Перемоги, 5 А, м. Дергачі, Харківська область.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, ЄДРПОУ 38381694, місцезнаходження: майдан Перемоги, 1, м. Дергачі, Харківська область.

Повний текст рішення виготовлено 24.12.2020

Суддя В. С. Овсянніков