Рішення № 93813538, 22.12.2020, Балаклійський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ Іменем Україним. Балаклія 22 грудня 2020 року Справа №610/2621/20 2/610/926/2020

Балаклійський районний суд Харківської області в складі:

головуючий - суддя Купін В.В.,

секретаря судового засідання –Денисової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області,

про виселення, -

установив:

19 жовтня 2020 року до Балаклійського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – Балаклійська РДА Харківської області, у якій позивач просить виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їхню доньку ОСОБА_5 , а також ОСОБА_4 з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Позовна заява обґрунтована тим, що позивач у зв`язку із скрутним матеріальним становищем необхідно продати належну йому квартиру, а відповідачі не бажають добровільно виселитися з неї.

Позивач у судове засідання не з`явився, представник позивача просив відкласти розгляд справи через зайнятість у іншому процесі, проте доказів на підтвердження цієї обставини не надав.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні присутні не були, 04.11.2020 надали відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнали. Посилались на те, що права позивача вони не порушують, іншого житла не мають, а через конфлікти спільне проживання з позивачем не можливе. Тому виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з малолітньою дитиною порушує їх права гарантовані ст.47 Конституції України. Жодних підстав для виселення, передбачених ст.116 ЖК України позивачем не наведено. Позивач є власником спірної квартири, у якій не проживає, оскільки проживає у іншій, ОСОБА_3 була вселена у квартиру як член сім`ї ОСОБА_2 , а позивач надав право відповідачам користуватись цим майном. Крім того, ОСОБА_4 не був зареєстрований та ніколи не проживав у спірній квартирі, а тому вимоги щодо його виселення безпідставні.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи надала заяву про розгляд справи за її відсутності, а також висновок від 14.12.2020 про недоцільність виселення малолітньої дитини із житлового приміщення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалось.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 11 травня 2002 року приватним нотаріусом Балаклійського районного нотаріального округу Харківської області Бовдуй О.О., зареєстрованого в реєстрі за № 368.

Крім того, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.06.1999 ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира в АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідок відділу з питань реєстрації місця проживання апарату виконавчого комітету Балаклійської міської ради Харківської області від 22.10.2020 на запит суду ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_4 зареєстровані по АДРЕСА_1 .

Як посилався позивач, він надавав згоду на проживання і реєстрацію місця проживання сина, його дружини та їх дитини у належній йому квартирі.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

В силу ч.ч.1,2,3 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

Члени сім`ї власника будинку зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі у витратах вирішуються в судовому порядку.

Згідно з ч.2 ст.64 ЖК України до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюбу Серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 14.07.2005.

У них у шлюбі народилась донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_2 .

Отже, ОСОБА_1 як власник квартири надав згоду на проживання свого сина і його дружини в квартирі, які і зареєстрували місце свого проживання.

14.12.2020 Балаклійською РДА Харківської області надано висновок про недоцільність виселення малолітньої дитини із житлового приміщення, в якому зазначено, що малолітня ОСОБА_5 разом з батьками має право користування спірним житлом нарівні з власником квартири, оскільки при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користуванням цим приміщенням. Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти – члени сім`ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. При виселенні дитина втратить право користування житловим приміщенням.

Членів сім`ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч.1 ст.116 цього кодексу. Виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (ст. 157 ЖК України).

Відповідно до ч.1 ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Виселення зазначених у цій статті осіб, без надання іншого жилого приміщення санкція за скоєні ними правопорушення. Особи, які руйнують чи псують жиле приміщення, які використовують його не за призначенням, або порушують правила співжиття, виселяються в силу розірвання з ними договору найму жилого приміщення, оскільки вони своєю поведінкою злісно порушують передбачені законом і договором умови користування жилим приміщенням.

Так, під руйнуванням чи псуванням жилого приміщення, як підстави для виселення, слід розуміти приведення у непридатність встановленого в ньому обладнання, руйнування стін, полу, виведення з ладу водопровідної системи, каналізації і т.д., які спричинили істотні пошкодження жилого приміщення. Виселення за цією підставою крайній захід, який застосовується тільки до тих осіб, які систематично руйнують і псують приміщення. Під систематичністю слід розуміти вчинення двох і більше таких правопорушень. При цьому необхідно, щоб до винної особи попередньо були застосовані заходи попередження.

Використання жилого приміщення не за призначенням - використання його для інших цілей (наприклад, для розміщення в ньому майстерні, облаштування складських приміщень, утримання тварин і т.д.).

Під порушенням правил співжиття слід розуміти не просто створення яких-небудь незручностей для оточуючих, а вчинення умисних дій, пов`язаних із зневагою загальноприйнятих норм сумісного проживання людей в квартирі, будинку.

В силу п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 12.04.1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст.116 ЖК осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

У позові позивач посилався на те, що він має намір продати квартиру оскільки перебуває у дуже скрутному фінансовому становищі. Є інвалідом другої групи, єдиним його доходом є пенсія, яка складає 3263 грн. Через хворобу змушений взяти кредит та на даний час винен банку 18722 грн.

Добровільно виселитися із квартири відповідачі не бажають, тим самим створюють йому перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном. Також зазначив, що відповідачі можуть переселитися та зареєструватись у квартирі, де він зараз проживає.

На підтвердження доводів позовної заяви позивач надав: довідку до акту огляду МСЕК Серії 12 ААБ від 06.07.2020, згідно з якою у позивача встановлено другу групу інвалідності; виписки із медичної картки стаціонарного хворого датовані лютим та листопадом 2015 та січнем 2018; довідку про доходи згідно з якою розмір пенсії позивача становить з лютого 2020 по серпень 2020 від 2939,89 грн по 3263,28 грн; роздруківку із сайту Приват24, згідно з якою сума заборгованості ОСОБА_1 по договору складає 18722,06 грн, проте із цієї роздруківки не вбачається, коли був укладений кредитний договір, на яку суму тощо.

Також позивачем не надано доказів наміру продати спірну квартиру.

З матеріалів справи не було встановлено, що відповідачі руйнують чи псують або використовують не за призначенням займане ними жиле приміщення, не встановлено також, що вони систематично порушують правила співжиття, що робить неможливим проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку.

Натомість із повідомлення Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області від 14.09.2017 вбачається, що до поліції звернулась саме відповідач ОСОБА_3 з приводу того, що 06.09.2017 о 21.00 год. між ОСОБА_1 та нею виник конфлікт в ході якого ОСОБА_1 погрожував фізичною розправою.

Аналізуючи зазначені норми, суд приходить до висновку, що обґрунтованих підстав для виселення відповідачів немає.

Посилання позивача на перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_2 , які чинять йому відповідачі, також не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки останні проживають у зазначеній квартирі на законних підставах, а саме: з дозволу самого власника.

Також як вбачається із рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 13.11.2013, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17.12.2013 ОСОБА_1 вже намагався виселити ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та малолітню доньку ОСОБА_5 . Однак у позові було відмовлено.

Крім того позивач просить виселити із спірного житла ОСОБА_4 , проте як зазначили ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відзиві він у квартирі не проживає, доказів його проживання у ній позивачем не надано, а відтак вимога про виселення ОСОБА_4 також не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, про виселення – залишити без задоволення повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , рнокпп НОМЕР_6 .

Третя особа: Балаклійська районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: Харківська область, м. Балаклія, вул. Жовтнева, 18, код ЄДРПОУ 04059484.

Повний текст рішення складено 24.12.2020.

Суддя