Рішення № 93813052, 08.12.2020, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 08.12.2020

ЄУ № 942/664/20

Провадження №2/942/403/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року Новопсковський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Чалого А.В.,

секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Новопсков в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2020 позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 06.12.2019 відкрито виконавче провадження ВП №60814931 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 63 085, 84 грн. та стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 6308,58 грн.

Підставою для відкриття виконавчого провадження стала заява стягувача АТ «Банк Форвард» від 05.12.2019 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. №6604 від 01.11.2019.

Позивач зазначає, що про існування відкритого щодо нього виконавчого провадження та здійснення виконавчого напису нотаріусом Незнайком Є.В. позивач дізнався в січні 2020 року від невстановленої особи, яка зателефонувала на його мобільний номер та повідомила, що відносно нього було відкрито виконавче провадження приватним виконавцем Павелків Т.Л. та про можливе накладення арешту на всі банківські рахунки позивача. На його поштову адресу жодних офіційних повідомлень, зокрема, вимоги про погашення заборгованості або постанови про відкриття виконавчого провадження не надходило.

Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Незнайко Є.В. від 01.11.2019 був здійснений неправомірно, з порушенням вимог законодавства та є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений за наявності спірної заборгованості; на не посвідченому нотаріально документі на підставі нормативного акту, який втратив чинність; на час звернення до приватного нотаріуса був пропущений строк для звернення з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором; для здійснення виконавчого напису нотаріусу було надано лише анкету-заяву, а розрахунок заборгованості взагалі відсутній, що підтверджує той факт, що нотаріус не пересвідчився в достовірності сум, які вимагав стягнути відповідач; жодних повідомлень на адресу позивача, у тому числі письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання не надходило.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватногонотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича №6604 від 01.11.2019 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард», яке є правонаступником ПАТ «Банк Русский Стандарт» заборгованості в загальній сумі 63085,84 грн.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 05.06.2020 відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання на 04.08.2020.

04.08.2020 у зв`язку з перебуванням головуючого по справі у щорічній основній відпустці, підготовче судове засідання призначено на 16.09.2020.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 16.09.2020 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, у підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16.10.2020.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 16.10.2020 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 13.11.2020.

13.11.2020 розгляд справи відкладений до 08.12.2020, у зв`язку з участю у семінарі головуючого по справі.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі та участі представника.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Банк Форвард» в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не надав.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівната приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у справі доказів та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, матеріали справи, з`ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого напису №6604, виданого 01.11.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості у розмірі 63 085,84 грн., відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 06.12.2019.

За загальним правилом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом МЮ України 22 лютого 2012р. № 296/5 та зареєстрований у МЮ України 22 лютого 2012р. за № 282/20595 (далі по тексту - Порядок).

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється КМУ.

Статтею 88 цього Закону України визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999р. № 1172 (далі по тексту - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку.

При цьому, ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21 січня 1999р. в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22 лютого 2007р. в справі «Красуля проти Росії», від 5 травня 2011р. в справі «Ільяді проти Росії», від 28 жовтня 2010р. в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994р. в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01 липня 2003р. в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008р. в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Mesrop Movsesyan проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017р. №6-887цс17.

На виконання ухвали суду від 16.09.2020 приватним нотаріусом Незнайко Є.В, були наданікопії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис №6604 від 01.11.2019. Підставою вчинення виконавчого напису були заява представника банку про вчинення виконавчого напису, довідка про відкриття рахунку, виписка із рахунку із зазначенням суми заборгованості, Інформація про юридичну особу, статут АТ «Банк Форвард», протокол №27 засідання Спостережної ради ПАТ «Банк Русский Стандарт», рішення №3 про зміну офіційного найменування ПАТ «Банк Русский Стандарт» на ПАТ «Банк Форвард», довіреність, Інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів, копія паспорта представника банку, заява на отримання кредиту №95171746 від 07.02.2012, анкета до заяви від 07.02.2012, копія паспорту та ідентифікаційного номеру ОСОБА_1 , заява на відкриття поточного рахунку, графік платежів до договору №95171746 від 07.02.2012, довідка про умови кредитування, видаткова накладна від 07.02.2012 на суму 5128,00 грн., фіскальний чек на суму 5128,00 грн., рахунок-фактура від 07.02.2012 на суму 5128,00 грн.

З наданих нотаріусом документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, вбачається, що кредитний договір між сторонами було укладено у простій письмовій формі у вигляді підписаної ОСОБА_1 заяви № 95171746 про отримання кредиту в сумі 5307,30 грн. зі строком дії з 08.02.2012 по 08.12.2012 зі ставкою по кредиту 0,01% річних. Також, позивачем підписано довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту та графік платежів, що є додатком до договору № 95171746 від 07.02.2012.

Таким чином, суд вважає, що під час вчинення нотаріусом виконавчого напису, банком не були надані необхідні та достатні документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, з огляду на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Враховуючи, що серед документів наданих Банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису оригінал нотаріально посвідченого договору, за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, відсутній, а надана нотаріусу заява позичальника не посвідчена нотаріально, суд вважає, що укладений між сторонами у простій письмові формі кредитний договір у вигляді підписаної ОСОБА_1 заяви № 95171746 про отримання кредиту не може бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц, провадження № 61-12629св19.

Крім того, відповідачем не було надано суду копію заключної вимоги позивачу про погашення суми заборгованості, а також докази на підтвердження належного відправлення та, відповідно, отримання позивачем заключної вимоги боржнику про погашення заборгованості, а боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Таким чином, суд вважає, що ненаправлення та, відповідно, неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавила його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку.

Позивач не мав можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Приймаючи до уваги те, що підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника, суд погоджується із наведеними в позові обґрунтуваннями позивача та вважає їх доведеними в ході розгляду справи, а також звертає увагу на те, що стороною відповідача не спростовані доводи позивача в цій частині та не надано суду беззаперечних доказів, які б свідчили, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, існувала заборгованість та нотаріусом виконані всі вимоги закону при його вчиненні.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що нотаріусом вчинено оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, та доказів зворотного матеріали справи не містять, та оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням вищенаведених положень закону, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 420,40 грн., сплачений за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору – приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватногонотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича №6604 від 01.11.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард», яке є правонаступником ПАТ «Банк Русский Стандарт» заборгованості в загальній сумі 63085 (шістдесят три тисячі вісімдесят п`ять) гривень 84 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Коновалова Юлія Миколаївна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛГ №000073 від 19.04.2019, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Банк Форвард», адреса: вул. Саксаганського, 105, м. Київ, код ЄДРПОУ 34186061.

Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, адреса: вул. Юрія Поправки, будинок № 6, офіс № 15, місто Київ.

Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, адреса: вул. Еспланадна, 32В, м. Київ.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя: А.В. Чалий