Вирок № 93812540, 24.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/6537/20

провадження № 1-кп/415/1347/20

ВИРОК

Іменем України

"24" грудня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Демченко Е.Є.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 16 жовтня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240001471 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Орлівка Старобільського району Луганської області, громадянина України, який має базову середню освіту, не є особою з інвалідністю, не одруженого, не працюючого, раніше судимого: 1) 06.11.1997 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.2 ст.140 КК України (1960) до 1 року позбавлення волі; 2) 20.01.1999 Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.3 ст.140 КК України (1960) до 3 років позбавлення волі; 3) 11.02.2002 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185, 71 КК України до 3 років позбавлення волі; 4) 23.01.2007 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.277, 70 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік; 5) 13.02.2008 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.4 ст.70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі; 6) 26.10.2015 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.296 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного судом покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки; 7)14.06.2017 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.3 ст.15, ч.3 ст.185, ч.1 ст.309, 70, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 8) 31.10.2018 Лисичанським міським судом Луганської області за ч.2 ст.185, ч.1 ст. 263, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 16.10.2019 по відбуттю строку покарання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Потапенко О.М.,

захисника Стародубцевої Л.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

14 жовтня 2020 року, у ранковий час, більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_1 , знаходячись на вулиці Корольова міста Лисичанська, в районі звалища знайшов поліетиленовий пакет, всередині якого знаходилися предмети, ззовні схожі на патрони калібру 5,45 у кількості 37 штук та, під дією раптово виниклого умислу на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу, залишив собі, після чого переніс до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав до 15 жовтня 2020 року.

15 жовтня 2020 року, приблизно о 09 годині, ОСОБА_1 , забравши з вищевказаного будинку вказані бойові припаси, попрямував на місце роботи, тим самим, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на незаконне придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу. В цей день приблизно о 19 годині 09 хвилин, коли ОСОБА_1 , повертався до місця свого мешкання, в районі будинку АДРЕСА_2 він був зупинений працівниками поліції.

15 жовтня 2020 року в період часу з 19:40 до 20:10, під час огляду місця події, проведеного біля будинку АДРЕСА_2 , працівниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено 37 патронів калібру 5,45*39мм, які є бойовими припасами, військовими проміжними малоімпульсивними патронами зразка 1974 року, виготовлені промисловим способом та до стрільби придатні.

Дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

22 жовтня 2020 року, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2020 року за № 12020130240001471, між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Бєлоусовим Д.О., якому, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Стародубцевої Л.О., на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України, було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнає себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, за яким йому повідомлено про підозру та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі обвинувального акту у судовому провадженні.

Сторони, враховуючи положення ст. ст. 50, 65-67 КК України, досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строк, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб вчинення ним кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. З приводу вчиненого кримінального правопорушення пояснив, що 14 жовтня 2020 року, у ранковий час, він, знаходячись на вулиці Корольова міста Лисичанська в районі звалища знайшов поліетиленовий пакет, всередині якого знаходилися предмети, ззовні схожі на патрони калібру 5,45 у кількості 37 штук, які він залишив собі та переніс до місця свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , де зберігав до 15 жовтня 2020 року.

15 жовтня 2020 року, приблизно о 09 годині, він, забравши зі свого будинку вказані бойові припаси, попрямував на місце роботи, а коли повертався з роботи приблизно о 19:00 годині в районі будинку АДРЕСА_2 був зупинений працівниками поліції, які, запитали у нього, чи має він при собі заборонені предмети. На що він відповів, що у поліетиленовому пакеті в нього є патрони, які він 14.10.2020 знайшов на звалищі по вулиці Корольова міста Лисичанська. Під час огляду місця події, проведеного працівниками поліції біля будинку № 40А по вулиці Автомобілістів м. Лисичанська, у нього були вилучені 37 патронів калібру 5,45*39мм.

У скоєному щиро розкаявся. Про те, що сталося жалкує. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявлення клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені уст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання та просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Потапенко О.М. в судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Стародубцева Л.О. також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та Кримінального кодексу України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом, відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України – як придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 22 жовтня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Бєлоусовим Д.О. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 263 КК України, що відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, не працює, раніше судимий, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває та не одержує амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря психіатра м. Лисичанська, не є особою з інвалідністю, неодружений, з врахуванням обставин:

- які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого - щирого каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з його вини,

- та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого –рецидив злочинів.

Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства.

До такого висновку суд виходить з наступного:

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97 п. 61 від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладену в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 759/13520/18 від 06 серпня 2020 року, згідно якої наявність у особи непогашеної судимості відповідно до закону не є перешкодою для застосування до нього ст. 75 КК України (постанови ВС від 19 лютого 2019 року у справі № 337/3654/16-к, від 28 травня 2020 року у справі № 753/13972/17).

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, клопотання про обрання запобіжного заходу від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходили.

При вирішенні питання про долю речових доказів, суд враховує наступне.

Згідно з положеннями ст. 96-1 КК України (в редакції Закону України № 1019-УІІІ від 18.02.2016), спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі.

Водночас, санкцією ч. 1ст. 263 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.

Відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 96-2КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.

Отже, враховуючи, що предметом злочину, передбаченого ч.1ст. 263 КК України, є бойові припаси, вбачається необхідність застосування спеціальної конфіскації вказаних предметів за відсутності ознак їх знецінення.

Відповідно до ст. 122, ст. 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової експертизи зброї № 19/113/7/5-467е від 19.10.2020, що згідно довідки НДЕКЦ складає 653 грн. 80 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

-20 патронів калібру 5,45*39 мм, упакованих до спеціального пакету «Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» № 2698722, які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області передані на зберігання до складу зберігання речових доказів ГУНП в Луганській області, розташованої у Сватівському ВП ГУНП в Луганській області - підлягають конфіскації у власність держави;

-17 гільз калібру 5,45, що залишилися після проведення експертизи, які упаковані до спеціального пакету «Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» № 2698722 та згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області передані на зберігання до складу зберігання речових доказів ГУНП в Луганській області, розташованої у Сватівському ВП ГУНП в Луганській області,– підлягають знищенню.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 22 жовтня 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Бєлоусовим Д.О. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Стародубцевої Л.О. у кримінальному провадженні, внесеному 16 жовтня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240001471 відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання - у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової експертизи зброї № 19/113/7/5-467е від 19.10.2020 в сумі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп. на користь держави (одержувач – УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

-20 патронів калібру 5,45*39 мм, упакованих до спеціального пакету «Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» № 2698722, які згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області передані на зберігання до складу зберігання речових доказів ГУНП в Луганській області, розташованої у Сватівському ВП ГУНП в Луганській області - конфіскувати у власність держави;

-17 гільз калібру 5,45, що залишилися після проведення експертизи, які упаковані до спеціального пакету «Україна МВС ЕКСПЕРТНА СЛУЖБА» № 2698722 та згідно постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області передані на зберігання до складу зберігання речових доказів ГУНП в Луганській області, розташованої у Сватівському ВП ГУНП в Луганській області,– знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова