Вирок № 93812421, 23.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/7274/20

провадження № 1-кп/415/1422/20

ВИРОК

Іменем України

23.12.20 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене 09 жовтня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020135240000355 у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Брянки Луганської області, громадянина України, із базовою загальною середньою освітою, одруженого, який не є особою з інвалідністю, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 190 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Комм Я.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2020 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи біля будинку № 13, розташованого по вулиці Гора Попова міста Лисичанська Луганської області, зі своїм знайомим ОСОБА_2 , побачив у нього в руках мобільний телефон. Під час розмови ОСОБА_1 , маючи умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, під приводом необхідності фотографування майна попросив у ОСОБА_2 його власний мобільний телефон «Xiaomi Redmi 7A», в корпусі чорного кольору, пообіцявши повернути зазначений мобільний телефон, який ОСОБА_1 завідомо не бажав повертати. Далі, ОСОБА_2 , будучи введений в оману щодо справжніх намірів ОСОБА_1 , погодився та добровільно передав йому мобільний телефон.

Після цього, ОСОБА_1 , керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, заволодів вказаним мобільним телефоном, який належить ОСОБА_2 , та розпорядився ним на власний розсуд, тим самим завдавши останньому майнової шкоди (згідно висновку експерта № 19/113/9/1-1186е від 13.10.2020) на суму 1857 гривень 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення (кримінальний проступок), передбачене ч. 1 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

Також, 09 листопада 2020 року, приблизно о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи біля вхідних дверей квартири АДРЕСА_2 спілкувався з ОСОБА_3 . Під час спілкування ОСОБА_3 передала ОСОБА_4 свій мобільний телефон «Huawei Y5 2018», в корпусі синього кольору для розмови зі співробітником поліції.

Під час розмови по мобільному телефону у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел на відкрите заволодіння чужим майном. Далі, реалізовуючи свій злочинний умисел ОСОБА_1 , знаходячись біля вищевказаної квартири, розуміючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою заволодіння чужим майном для подальшого звернення на свою користь, тримаючи мобільний телефон «Huawei Y5 2018» у руках, став прямувати до виходу з під`їзду зазначеного будинку, однак його дії були помічені потерпілою, яка почала робити йому зауваження та вимагати віддати їй викрадене майно.

Далі, ОСОБА_1 , не зважаючи на ту обставину, що його дії, спрямовані на викрадення майна ОСОБА_3 , стали носити відкритий характер, керуючись умислом на відкрите викрадення чужого майна, покинув будинок та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, заподіявши тим самим ОСОБА_3 майнової шкоди (згідно висновку експерта № 19/113/9/1-1332е від 13.11.2020) на суму 1433 гривні 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, а саме: відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті визнав повністю, зазначивши, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Відповідаючи на питання суду зазначив, що 03 жовтня 2020 року, приблизно о 16 годині, він перебував біля будинку 13 по вулиці Гора Попова в місті Лисичанську разом із ОСОБА_2 . В ході спілкування у нього виник умисел на заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_2 шахрайським шляхом. Він попросив потерпілого дати йому мобільний телефон на 10 хвилин ніби - то для фотографування бензопили, яку він збирався продати. Коли ОСОБА_2 дав йому мобільний телефон, він одразу пішов до ломбарду та здав вкрадений телефон, отримавши грошові кошти у розмірі 700 грн. Мобільний телефон залишився у ломбарді, викупити він його не зміг через відсутність грошових коштів. 09 листопада 2020 року, приблизно о 17 годині, він прийшов до ОСОБА_2 для вирішення питання щодо повернення вкраденого телефону «Xiaomi». Двері відчинила його співмешканка ОСОБА_5 . Він намагався домовитись з нею про повернення телефону в грудні 2020 року, купивши новий. Проте ОСОБА_3 стала кричати на нього та подзвонила співробітнику поліції зі свого мобільного телефону, передала йому мобільний телефон для розмови з поліцейським. Під час його розмови по телефону, ОСОБА_3 почала вести себе агресивно, тому він розізлився та вибіг на вулицю з телефоном у руках. Потерпіла кричала та вимагала повернути телефон, на що він не відреагував. Пізніше вкрадений телефон він продав малознайомому на ім`я ОСОБА_6 за 1500 грн. Отримані грошові кошти витрати на власні потреби. В подальшому мобільний телефон було повернуто потерпілій ОСОБА_3 співробітниками поліції. У скоєному щиро кається, вибачався за вчинене, виказавши готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене та усвідомивши свою провину, зобов`язався надалі такого не вчиняти та відшкодувати потерпілому ОСОБА_2 завдану майнову шкоду. Просив суд суворо його не карати, оскільки має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Просив суд надати йому шанс на виправлення та не позбавляти його свободи.

Потерпілий ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій просив розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю. Претензій майнового характеру до обвинуваченого не має. Покарання обвинуваченому просив призначити на розсуд суду.

Потерпіла ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, надала суду письмову заяву, в якій просила розглядати дане кримінальне провадження за її відсутністю. Претензій майнового характеру до обвинуваченого не має. Покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги те, що прокурор також не оспорював фактичні обставини подій, і судом встановлено, що учасники зазначеного кримінального провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, відповідно до яких останні будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 190 КК України.

Також доведеною суд вважає винуватість ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, а його дії, суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні кримінального правопорушення, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з п. 3 вищезазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку (ч. 1 ст. 190 КК України), та тяжкого злочину (ч. 2 ст. 186 КК України);

- особу винного, який не працює, не є особою з інвалідністю, одружений, має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська не одержує, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога не перебуває, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України;

- та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

У судовому засіданні обвинувачений у повному обсязі визнав свою провину у вчинених кримінальних правопорушеннях, щиро розкаявся та неодноразово, в ході судового розгляду вибачався за вчинене та висловлював жаль з приводу вчиненого, критично оцінив свої дії, зауважив на тому, що готовий нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст. 67 КК України, суд не вбачає.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого та його репутацію, який на час вчинення кримінальних правопорушень не працював, єдиного джерела доходів не мав, ніяких дій, спрямованих на добровільне відшкодування шкоди потерпілим не вчиняв, враховуючи кількість епізодів злочинної діяльності, та обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у виді обмеження волі в межах, передбачених санкцією ч. 1 ст. 190 КК України, яке є найбільш суворим з числа передбачених, та у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки останній вчинив умисні корисливі кримінальні правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії кримінального проступку за ч. 1 ст. 190 КК України, та тяжкого злочину за ч. 2 ст. 186 КК України.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та являлись передумовою для застосування вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Суд також не вбачає підстав для застосування приписів, передбачених ст. 69-1 КК України, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

При цьому суд враховує, що згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні «Бемер проти Німеччини» (заява 37568/97, п. 61, від 03.10.2002 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «виконання вироку, який передбачає позбавлення свободи, призупиняють, якщо можна розраховувати, що вирок служитиме засудженому як попередження і що він не здійснюватиме нові злочини в майбутньому, навіть без впливу, спричиненого відбуванням покарання. Роблячи такий прогноз…суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою».

Разом з тим, враховуючи практику Європейського суду з прав людини та приписи ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до яких покарання являється не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, щире каяття винного та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, відсутність обставин, які обтяжують покарання, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінальних правопорушень, який під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надав змістовні, повні та правдиві свідчення про обставини вчинених кримінальних правопорушень, добровільно, своєю активною поведінкою сприяв розкриттю кримінальних правопорушень, та з`ясуванню обставин їх вчинення, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, внаслідок вчинених кримінальних правопорушень тяжких наслідків не настало, враховуючи, що на утриманні обвинуваченого перебуває малолітня дитина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, має сталі соціальні зв`язки, а також думку потерпілих, які претензій майнового характеру до обвинуваченого не мають та просили призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України, - зі звільненням від відбування покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, що, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного кримінального правопорушення, при призначенні останньому покарання, суд вважає за необхідне застосувати вимоги ч. 1 ст. 70 КК України, визначивши обвинуваченому ОСОБА_4 остаточне покарання, за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Запобіжний захід у виді домашнього арешту, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді від 30 листопада 2020 року, до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред`явлений, що не позбавляє права останніх звернутись з цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , процесуальні витрати на залучення експертів за проведення:

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1186е від 13.10.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ № 19/113/9/1-1048д складає 653 грн. 80 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1332е від 13.11.2020, що згідно довідки Луганського НДЕКЦ № 19/113/9/1-1170д складає 653 грн. 80 коп., а в загальній сумі становить 1307 грн. 60 коп., підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази:

- телефон марки «Huawei Y5», в корпусі синього кольору, в чохлі – книжка сірого кольору, упакований в паперовий сейф – пакет слідчого підрозділу, який відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 13.11.2020 та квитанції № 756, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області, - підлягає поверненню власнику - потерпілій ОСОБА_3 ;

- договір про фінансовий кредит між ПТ «Ломбард 24» ТОВ «Афінаж ЛТД» і Компанія та громадянином ОСОБА_1 , який відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 13.11.2020 зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12020130240001557, - підлягає залишенню в матеріалах кримінального провадження № 12020130240001557.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання – у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_9 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді домашнього арешту до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням:

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1186е від 13.10.2020 у розмірі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп.;

- судової товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-1332е від 13.11.2020 у розмірі 653 (шістсот п`ятдесят три) грн. 80 коп., що в загальній сумі становить 1307 (одна тисяча триста сім) грн. 60 коп. (одержувач УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Речові докази:

-телефон марки «Huawei Y5», в корпусі синього кольору, в чохлі – книжка сірого кольору, упакований в паперовий сейф – пакет слідчого підрозділу, який відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 13.11.2020 та квитанції № 756, знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області, - повернути власнику потерпілій ОСОБА_3 ;

-договір про фінансовий кредит між ПТ «Ломбард 24» ТОВ «Афінаж ЛТД» і Компанія та громадянином ОСОБА_9 , який відповідно до постанови слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 13.11.2020 зберігається в матеріалах кримінального провадження № 12020130240001557, - залишити в матеріалах кримінального провадження № 12020130240001557.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, та направити потерпілим ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова