Рішення № 93811093, 14.12.2020, Кропивницький районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Кіровоградський районний суд Кіровоградської області)

Справа № 390/432/18

Провадження № 2/390/5/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Терещенка Д.В.,

при секретарях– Бреус І.П., Негретовій Л.Ю., Петрук Г.Ю.,

за участю представників позивача – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача 1 – ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк»), яке є правонаступником ПАТ КБ «Приватбанк», звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень від 24.05.2019 просить: стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 6515,39 грн за кредитним договором № б/н від 26.03.2012 та судовий збір у розмірі 1762 грн. В обґрунтування позову зазначено, що 26.03.2012 між позивачем та ОСОБА_8 укладено договір без номеру, відповідно до якого ОСОБА_8 отримав кредит у розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно із умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. На дату смерті ОСОБА_8 заборгованість за вищевказаному договору становить 6515,39 грн. Під час розгляду справи встановлено, що спадкоємцями ОСОБА_8 , які прийняли спадщину, є ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а тому на підставі ст.ст.1281, 1282 ЦК України АТ КБ «Приватбанк» просить суд стягнути з останніх вищевказану суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.03.2012. Також позивач зазначає, що ним було 10.04.2017 направлено претензію кредитора до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори, проте вказана претензія залишилась без належного реагування.

08.12.2020 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про проведення розгляду справи без участі представника банку, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Під час судового засідання 07.10.2019 представник позивача ОСОБА_2 повідомив, що про смерть позичальника - ОСОБА_8 стало відомо після звернення до суду. Також зазначив, що в анкеті-заяві про приєднання, підписаній ОСОБА_8 дійсно не зазначено вид кредитної картки та розмір кредитного ліміту, проте факт отримання ОСОБА_8 кредитних коштів та їх використання підтверджується випискою по рахунку відкритому на його ім`я.

08.12.2020 від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 надійшла заява про проведення розгляду справи без її участі та без участі відповідача ОСОБА_4 . В заяві зазначено, що особа, яка отримувала кредит, батько ОСОБА_4 – ОСОБА_8 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, претензія до ОСОБА_4 , як спадкоємця, була направлена банком 29.10.2017. Будь-яких обставин, щодо поважності причин пропуску строку на звернення до спадкоємців банк не зазначає, а лише посилається на ч.2 ст.1281 ЦК України, як на підставу направлення претензії. При цьому, з долученого до матеріалів позовної заяви розрахунку вбачається, що банк з наступного місяця після смерті боржника припинив нараховувати відсотки та пеню, що в свою чергу свідчить про обізнаність щодо смерті боржника (заборгованість сформована станом на 30.04.2017). Обставин, за яких банку стало відомо про смерть ОСОБА_8 в позовній заяві не зазначено.

Також, представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 під час розгляду справи позов не визнала в повному обсязі та просила відмовити у його задоволенні. В мотивування своєї позиції зазначила, що позивачем пропущено шестимісячний строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, для пред`явлення вимог кредитора до спадкоємців. На момент прийняття спадщини, інформація щодо боргових зобов`язань спадкодавця ОСОБА_8 була відсутня. Крім того, відмітила, що копія анкети-заяви про приєднання, яка надана позивачем як доказ, не містить суму кредитного ліміту та вид картки, а тому незрозуміло від якої саме суми кредиту проводились розрахунки заборгованості позивачем. Позивачем не надано доказів того, що підписуючи анкету-заяву, ОСОБА_8 мав на увазі саме ті умови і правила надання банківських послуг і тарифи, на які посилається позивач. Тобто з наданих позивачем документів неможливо встановити чи дійсно надавався кредит ОСОБА_8 , в якій сумі та на яких умовах, як наслідок взагалі неможливо встановити природу виниклих правовідносин.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на неодноразові виклики суду жодного разу в судове засідання не з`явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку за адресами зазначеними в уточненій позовній заяві (аналогічні адреси містяться в копії спадкової справи). Про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, відзиви до суду не надходили.

Заслухавши представників позивача, представника відповідача 1, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступних висновіків.

Судом встановлено, що 26.03.2012 ОСОБА_8 подано до ПАТ КБ «Приватбанк» анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, чим виявлено бажання приєднатися до Умов та Правил надання банківських послуг. Вказана заява місить лише анкетні дані ОСОБА_8 та його контактну інформацію. У анкеті-заяві бажаний кредитний ліміт не визначено, не обрано вид карти, не зазначено процентну ставку та відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, заява не містить номеру картки, яку отримав відповідач та термін її дії (том 1, а.с.9, 118).

Долучений до позовної заяви витяг з Умов і Правил надання банківських послуг не містить підпису ОСОБА_8 (том 1, а.с.10-33; том 3, а.с.155-166).

Доказів, що саме долучені позивачем до матеріалів справи Умови та Правила надання банківських послуг, були надані ОСОБА_8 для ознайомлення та що він погодився із нарахуванням визначених у цих Умовах відсотків, комісії та штрафів, суду не надано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16.06.2015 (том 1, а.с.37).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.03.2012 заборгованість ОСОБА_8 станом на 30.04.2017 складає 6515,39 грн - тіло кредиту (том 1, а.с.6-8).

З копії реєстру згрупованих поштових відправлень-рекомендованих листів Претензій кредитора до ДНК від 05 квітня 2017 року слідує, що позивач направляв претензію кредитора щодо ОСОБА_8 , номер в реєстрі 132 (том 1, а.с.38-41).

03.04.2017 та 20.02.2018 за вих. № SAMDN50000060434666 позивач звертався до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст.1281 ЦК України (том 2, а.с. 27; том 1, а.с.42).

З копії інформації наданої позивачу приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. за № 709/02-14 від 12.05.2017 слідує, що нею приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І., 24.04.2017 отримано із супровідним документом № 316/01-16 від 13.04.2017 на № SAMDN50000060434666/02-14 від Кіровоградської районної державної нотаріальної контори Претензію кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» вих. № SAMDN50000060434666 від 03.04.2017. Кредиторські вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в спадкову масу включено. Спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 6520 грн повідомлено (том 1, а.с.43).

Також, позивачем до позову додано копію листа-претензії за вих. № SAMDN50000060434666 від 18.10.2017, яку ПАТ КБ «Приватбанк» направляв ОСОБА_4 (том 1, а.с.44) та копію реєстру згрупованих поштових відправлень-рекомендованих листів Претензій до спадкоємців від 25 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 в реєстрі під №125 (том 1, а.с. 45-48).

З копії спадкової справи № 47/2015, яка заведена приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І., щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 (розпочата: 21.09.2015, закінчена 12.05.2017 та 02.03.2018) вбачається, що спадкоємцями є: дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неповнолітній син – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , син – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 24.04.2017 з Кіровоградської районної державної нотаріальної контори за належністю, тобто за місцем відкриття спадкової справи, надійшла претензія кредитора ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.04.2017, в якій просять: повідомити банк чи заводилась спадкова справа; включити кредиторські вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» в спадкову масу, про що зробити запис в книзі обліку спадкових справ; повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 6520 грн та надати інформацію щодо звернення спадкоємців (том 2, а.с. 26, 27). 09 вересня 2016 року між спадкоємцями ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договір про поділ спадщини, який посвідчено приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 1986 (том 2, а.с.100-101). 12.05.2017 ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , вартість спадкового майна складає 125750,00 грн. Вказане свідоцтво видане приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 680 (том 2, а.с.116). 02.03.2018 ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частки земельної ділянки площею 5,3722 га, яка розташована на території Великовисківської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523181200:02:001:0325, вартість спадкового майна складає 70250,00 грн. Вказане свідоцтво видане приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. та зареєстровано в реєстрі за № 278 (том 2, а.с.226).

Відповідно до довідки наданої ПАТ КБ «Приватбанк», між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_8 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким було надано наступні кредитні картки: № НОМЕР_2 , дата відкриття 26.03.2012, термін дії 10/15 (том 3, а.с.94, 152).

Згідно з виписки наданої позивачем, за період з 26.03.2012 по 04.07.2018, по основній карті ОСОБА_8 за № НОМЕР_2 , кредитний ліміт 6520 грн, баланс на кінець періоду - 6515,39 грн (том 3, а.с.95-100). Також позивачем надано виписку по рахунку ОСОБА_8 станом на 23.06.2020 (том 3, а.с.147-150).

З довідки АТ КБ «Приватбанк» про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_8 слідує, що по картці № НОМЕР_2 відбувалась зміна кредитного ліміту, а саме: 26.03.2012 – 2000,00 грн; 26.03.2012 – 0,00 грн; 16.09.2013 – 8000,00 грн; 09.07.2015 – 6520,00 грн; 14.01.2020 – 0,00 грн (том 3, а.с. 151).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

Частини 1, 2 ст.207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК України).

У ч.1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст.634 ЦК України).

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в цьому випадку АТ КБ «Приватбанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 26.03.2012, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємні частини спірного договору. Вказаними витягами, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов розумів ОСОБА_8 та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України за змістом якої – договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані ОСОБА_8 . Умови та правила надання банківських послуг, останні не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із ОСОБА_8 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку – в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд приходить до висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, але не містять підпису ОСОБА_8 , не можуть розцінюватися як частина кредитного договору, укладеного між ним та банком 26.03.2012 шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Виходячи із загальних засад цивільного судочинства, принципів змагальності та диспозитивності, АТ КБ «Приватбанк» у підтвердження вимог позову не довело дотримання сторонами правочину правил ст.1055 ЦК України.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі №342/180/17.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст.1281 ЦК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно із ст.1282 ЦК України (в редакції на момент виникнення правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги;

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1281 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Тобто, стаття 1281 ЦК України, визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог.

Поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Вказані висновки узгоджуються з постановою Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 по справі №522/407/15-ц.

З матеріалів даної справи, не можливо достовірно встановити коли саме позивач дізнався про смерть позичальника – ОСОБА_8 , оскільки в позові, який надійшов до суду 03.04.2018 зазначено, що банк звертається з даним позовом до ОСОБА_4 , як спадкоємця який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Також вказано, що 18.05.2017 позивачем отримано відповідь Кіровоградської районної державної нотаріальної контори, що спадкоємці померлого ОСОБА_8 із заявами про прийняття чи відмови від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця заведена на підставі претензії ПАТ КБ «Приватбанк», проте доказів на підтвердження даного факту не надали. Натомість долучили до позову інформацію приватного нотаріуса Томаз В.І. від 12.05.2017, з якої слідує, що нею було отримано 24.04.2017 претензію кредитора від 03.04.2017, кредиторські вимоги в спадкову масу включено, та спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком у розмірі 6520 грн повідомлено, що суперечить обставинам зазначеним в позові. Тобто на момент подання позову ПАТ КБ «Приватбанк» було відомо про заведення спадкової справи приватним нотаріусом Томаз В.І. і як наслідок про наявність спадкоємців ОСОБА_8 .

Під час розгляду справи представник позивача не надав доказів та не зміг пояснити коли позивачу стало відомо про смерть ОСОБА_8 .

З наявних в справі копій претензій кредитора, вбачається, що позивач 03.04.2017 за вих. № SAMDN50000060434666 направив до Кіровоградської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст.1281 ЦК України (том 2, а.с.27), аналогічну копію претензії позивачем було направлено 20.02.2018 (том 1, а.с.42).

Проте з тексту копій претензій кредитора від 03.04.2017 та 20.02.2018 за вих. № SAMDN50000060434666, вбачається, що 24.09.2015 банком було направлено претензію кредитора, відповідь на яку не отримано, однак позивач не надав суду копію претензії від 24.09.2015 та доказів щодо її направлення, а тому суд приходить до висновку, що про смерть боржника ОСОБА_8 позивач дізнався у вересні 2015 року, проте з претензією кредитора звернувся в квітні 2017 року, тобто пропустивши строки, визначені ст.1281 ЦК України.

Крім того, судом приймається до уваги пояснення представника відповідача 1, яка зазначила, що з долученого до матеріалів позовної заяви розрахунку слідує, що банк з наступного місяця після смерті боржника припинив нараховувати відсотки та пеню, що в свою чергу свідчить про обізнаність щодо смерті боржника (заборгованість сформована станом на 30.04.2017).

Отже, судом не встановлено, а позивачем не доведено факту пред`явлення вимоги кредитодавцем до спадкоємців у межах строків, визначених статтею 1281 ЦК України, а сплив вказаних строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).

Згідно з ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідачів, зважаючи на рішення прийняте судом по суті позову, що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст.ст. 207, 526, 549, 551, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1218, 1281, 1282 ЦК України.

Керуючись ст.ст.4, 5, 7, 10, 12, 13, 77-80, 81, 95, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В позовних вимогах акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості у розмірі 6515, 39 грн за кредитним договором № б/н від 26.03.2012, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів через Кіровоградський районний суд Кіровоградської області. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач 1 - ОСОБА_4 , місце реєстрація: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2 - ОСОБА_5 , місце реєстрація: АДРЕСА_3 .

Відповідач 3 - ОСОБА_6 , місце реєстрація: АДРЕСА_4 .

Відповідач 4 - ОСОБА_7 , місце реєстрація: АДРЕСА_4 .

Суддя Кіровоградського районного суду

Кіровоградської області Д.В.Терещенко