Ухвала суду № 93810688, 24.12.2020, Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

У Х В А Л А

Справа № 149/1906/20

Провадження №1-кп/149/254/20

24.12.2020 р. м. Хмільник

Хмільницький міськрайонний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Павлюк О. О.

за участі секретаря Зоріної О. Г.

сторін кримінального провадження:

прокурора Бридька А. М.

обвинуваченого ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Поворознюка Б. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту ОСОБА_1 в кримінальному провадженні №12020020330000287, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.07.2020, по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

24.12.2020 від прокурора надійшло клопотання про продовження ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічну пору доби на 60 днів,оскільки, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, продовжують існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник адвокат Поворознюк Б. М. заперечили щодо задоволення клопотання, зазначивши, що прокурором не доведена наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також зазначили, що обвинувачений має стікі соціальні зв`язки, позитивно характеризується. За час перебування під домашнім арештом виконував його умови та усі процесуальні обов`язки. Крім того, має на утриманні малолітню дитину.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, вказавши, що ризики, передбачені статтею 177 КПК України, продовжують існувати.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, заяв або клопотань до суду не направляла.

Вислухавши думку учасників судового провадження, оглянувши матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення вказаного клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію обвинуваченого; 7) майновий стан обвинуваченого; 8) наявність судимостей у обвинуваченого; 9) дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Таким чином суд враховує наявність обгрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 , а ткож те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався (а.с. 117), за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину, проживає в м. Хмільник разом із сім`єю у складі батьків, братів і сестри. Оцінюючи наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, суд звертає увагу, що в ході судового розгляду вже були допитані потерпіла, свідки і експерт. Доказів, які б свідчили про порушення раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу (домашнього арешту в нічну пору доби з покладенням обов`язків) суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі. Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина.

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими. Оскільки метою статті 29 Конституції України є недопущення свавільного обмеження (позбавлення) свободи чи особистої недоторканності особи, то дотримання зазначених вимог є обов`язковим.

Підстави та порядок застосування примусових заходів, які обмежують конституційне право людини на свободу та особисту недоторканність, зокрема у кримінальному провадженні, закріплені у КПК України. Обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. Такі обов`язки можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ст. 194 КПК України).

На підставі викладеного суд вважає, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України продовжують існувати, ОСОБА_1 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, однак необхідним і достатнім запобіжним заходом для обвинуваченого ОСОБА_1 на даній стадії судового розгляду є запобіжний захід у виді особистого зобов`язання з покладенням на нього обов`якзів, зазначених прокурором.

Враховуючи встановлені обставини у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити частково, визначивши запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, поклавши на ОСОБА_1 визначені обов`язки.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 178, 181, 183, 194, 314-316, 331 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора Хмільницького відділу Калинівської місцевої прокуратури про продовження запобіжного заходу задовольнити частково.

Обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змінити запобіжний захід з домашнього арешту в нічну пору доби на особисте зобов`язання.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 22.02.2021 року обов`язки:

- зявлятися до Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області за першою вимогою,

-не відлучатись з м. Хмільника без дозволу суду;

-не залишати місце свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 без дозволу суду;

-утримуватись від спілкування з потерпілою ОСОБА_3 та свідками ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Контроль за виконанням ОСОБА_1 особистого зобов`язання покласти на прокурора.

Обвинуваченому ОСОБА_1 письмово під розпис повідомити покладені на нього обов`язки та роз`яснити, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Суддя Павлюк О. О.