Ухвала суду № 93809964, 23.12.2020, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа №132/3855/20

Провадження №2/132/918/20

Ухвала

Іменем України

"23" грудня 2020 р. Суддя Калинівського районного суду Вінницької області Аліменко Ю.О.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

02.12.2020 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.12.2020 року головуючим по справі № 132/3855/20 (провадження 2/132/918/20) було обрано суддю Аліменко Ю.О.

Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання ( перебування) такої фізичної особи.

На виконання зазначеної норми закону, судом до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи, було направлено запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, на який надійшла відповідь 23.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст.177 цього Кодексу.

Вказана позовна заява зазначеним вимогам закону не відповідає, зокрема: не зазначено обставини по справі та докази на їх підтвердження, а саме:

- щодо існування спору між сторонами, тобто коли позивач зверталася до відповідача по питанню добровільного поділу спільного майна, та коли відповідач відмовився в добровільному порядку ділити спірне майно, зазначити докази;

- не зазначені підстави набуття права власності на спірне майно та не зазначено, за які кошти воно було набуте.

Згідно до ч.5 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно з вимогами ст. 69 Сімейного Кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Така ж позиція зазначена в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Однак у позові не зазначено на підставі яких доказів позивачем визначено вартість спірного рухомого майна (пральної машинки, дивана м`якого, холодильника, кухонного гарнітуру, мікрохвильової, шафи-купе, комоду, прихожі, дитячого ліжка, двох телевізорів, тумби під телевізор). Тому позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується дійсна вартість кожного спільного майна.

Також, матеріали позовної заяви не містять доказів щодо погодження з відповідачем зазначеної вартості спірного майна подружжя, як і доказів про дійсну вартість спірного майна на час подачі позову.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 22-24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясувати джерело і час його придбання. поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 Сімейного Кодексу України та ст. 372 ЦК України. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (ч. 4 ст. 65 СК).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу, як на це вказує позивач, не можна вважати безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, позивачу необхідно зазначити, чим підтверджується придбання всього майна, що є предметом даного спору під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а також зазначити, чим підтверджується спільна участь подружжя коштами або працею в набутті спірного майна.

За ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Такий обов`язок, відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, лежить виключно на стороні, яка повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а також надати відповідні докази.

Доказами, згідно ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Позивачем при зверненні до суду не дотримано зазначених вимог процесуального закону, а саме на обгрунтування своїх позовних вимог, не надано відповідні докази.

Частиною 4 ст.177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674 від 08.07.2011 року, який набрав чинності з 01.11.2011 року зі змінами і доповненнями, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Оскільки позивачем заявлено дві позовні вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та про стягнення компенсації в сумі 268657,50 грн. за належну частку у майні, яке є сумісною власністю, відповідно і судовий збір має бути сплачений за кожною позовною вимогою окремо.

Так, в матеріалах справи наявна квитанція про сплату судового збору в розмірі 2686,58 грн., тобто судовий збір сплачений за позовною вимогою про стягнення компенсації в сумі 268657,50 грн. за належну частку у майні, яке є сумісною власністю.

Таким чином, позивачу необхідно доплати судовий збір за позовною вимогою про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, який згідно встановлених законом ставок становить 840,80 грн.

Судовий збір слід перерахувати за реквізитами: Калинівський район/м. Калинівка, отримувач: УК у Калинів. р-ні/Калинів. р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37503268, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) UA948999980313171206000002222, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Як вбачається із наданої позовної заяви, вимоги закону при її поданні у повному обсязі не виконано.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку на усунення викладених в ухвалі недоліків.

Враховуючи викладене, залишення даної позовної заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист, оскільки після усунення недоліків позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.

Керуючись ст.ст. 175, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява вважається неподаною і буде повернута позивачу.

Ухвала оскарження не підлягає.

СУДДЯ: