Рішення № 93808087, 01.12.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1630/18

провадження 2-о/216/15/20

РІШЕННЯ

іменем України

01 грудня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

присяжних Ковальчука О.В., Отт-Бородіної Л.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

представника заявника – адвоката Новак А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи: Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, про визнання громадянина безвісно відсутнім, -

встановив:

Заявник звернулась до суду із вищезазначеною заявою, яку обґрунтовувала тим, що вона з 20.08.1983 знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З жовтня 1995 року вони проживали в квартирі АДРЕСА_1 . У 1997 році подружжя приватизувало квартиру. 07.04.1998 чоловік пішов з дому і до цього часу не повернувся. З цього часу жодних відомостей від нього не надходило. З метою оформлення права власності на квартиру, заявник просить суд визнати ОСОБА_2 безвісно відсутнім.

У судовому засіданні представник заявника підтримав викладені в заяві вимоги та наполягав на їх задоволенні. Заявник, будучі допитаною в судовому засіданні 10.09.2019, пояснила, що 07.04.1998 її чоловік ОСОБА_2 поїхав у відрядження до м. Дніпропетровська. Його відвіз туди друг ОСОБА_3 , який повернувся до м. Кривого Розу один. З цього часу жодних відомостей про чоловіка не було. ОСОБА_1 намагалася розшукати зниклого через знайомих, які проживають у м. Дніпропетровськ, але результатів не було. Через місяць після зникнення вона звернулась до правоохоронних органів. Причини зникнення ОСОБА_2 їй не відомі, погроз на його адресу не надходило.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Суд, вислухавши заявника, свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з актом сусідів від 12.02.2018 (а.с. 6) та актом ТОВ «Сіті Сервіс-КР» від 12.02.2018 (а.с. 5) за адресою: АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 зі своєю матір`ю ОСОБА_4 ОСОБА_2 , який є чоловіком ОСОБА_1 не проживає за вказаною адресою приблизно з квітня 1998 року.

З листа заступника начальника Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 28.05.2019 №48/4-1923 (а.с. 59, 60) вбачається, що за відомостями оперативно-довідкової картотеки ГУНП МВС України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судимим не значиться та в розшуку не перебуває.

З листа начальника Головного центру обробки спеціальної інформації (а.с. 63) встановлено, що відомостей про перетинання державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в базі даних не виявлено.

З листа начальника Центрально-Міського районного у місті Кривому Розі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 22.05.2019 (а.с. 65) вбачається, що згідно з даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відсутній актовий запис про зміну імені та актовий запис про смерть на громадянина ОСОБА_2 .

З відповіді комунального закладу «Гейківська психоневрологічна лікарня» ДОР» №1158 від 05.06.2016 (а.с. 68) вбачається, що ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні не знаходився і не перебуває. В архівних книгах не значиться.

З відповіді комунального закладу «Криворізький психоневрологічний диспансер» ДОР» встановлено, що ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні не перебував.

За відомостями Центрально-Міського районного відділу в місті Кривий Ріг ГУ в Дніпропетровській області Державної міграційної служби України від 31.08.2019 (а.с. 72) ОСОБА_2 паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався, з питання виходу з громадянства України не звертався.

З листа Криворізького відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області від 06.04.2020 (а.с. 119) вбачається, що за наявними обліками Національної поліції України відомостей про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної чи кримінальної відповідальності відсутні, за реєстрами РАЦС, ДМС, СМЕ, медичних закладів, місць позбавлення волі, останній не перебуває.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 та знайома з нею з 1996 року. Обставини зникнення її чоловіка ОСОБА_2 їй не відомі. Востаннє бачила його років десять тому назад.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що є матір`ю ОСОБА_1 , а зниклий ОСОБА_2 – зятем. Востаннє бачила його в 1998 році.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що є донькою ОСОБА_1 , а зниклий ОСОБА_2 їй батько. Останній раз бачила батька у 1998 році, перед його поїздкою до м. Дніпропетровська, звідки він так і не повернувся.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ЦК, фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Згідно з ч. 3 ст. 43 ЦК України, порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Так, нормами ст. 306 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Наведені заявником обставини та мета, з якою заявнику необхідно оголосити особу померлою (оформлення права власності на квартиру), свідчать про наявність між заявником та особою, якого вона просить оголосити померлим, матеріально-правового зв`язку.

У судовому засіданні було достовірно встановлено, що починаючи з 07 квітня 1998 року, в місці постійного проживання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , не має жодних відомостей про його місце перебування, а тому вимоги заявника підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує ч. 7 ст. 294 ЦПК України, п. 51 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», у зв`язку з чим понесені заявником судові витрати у справі відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 46 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272, 273, 306 ЦПК України, суд-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 , за участі заінтересованої особи: Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривого Рогу, про визнання громадянина безвісно відсутнім – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , безвісно відсутнім з 07 квітня 1998 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- заінтересована особа: Центрально-Міська районна у місті рада, місце знаходження: м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27, ЄДРПОУ 04052560;

Повний текст рішення буде складений 16 грудня 2020 року.

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О. Кузнецов

Присяжні: О.В. Ковальчук

Л.Ю. Отт-Бородіна