
Справа № 216/6163/19
Провадження № 2/216/2015/20
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
іменем України
27 жовтня 2020 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого - судді Кузнецова Р.О.,
за участю секретаря судового засідання Марущак І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
встановив:
Позивач звернулась до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовувала тим, що вона є співвласником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані позивач та її діти ОСОБА_3 , ОСОБА_2 . Відповідач з 2001 року не проживає у вказаному житловому приміщенні. Разом з цим, позивач за рахунок своїх власних коштів сплачує за відповідача комунальні платежі, що нараховуються на кількість зареєстрованих осіб у квартирі. Крім того, реєстрація відповідача унеможливлює оформлення субсидії, внаслідок чого відбувається порушення прав позивача. У зв`язку з чим, позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач у судове засідання не з`явився. Представник позивача – адвокат Довбня О.В. надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, наполягав на їх задоволенні та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не прибув, належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, причини своєї неявки суду не повідомив. Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив, а позивач не заперечував проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до норм ст.ст. 280-281 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.
Представник третьої особи виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті радив судове засідання не з`явився, про дату, час і місце засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглянути заяву за його відсутності, зазначивши, що при вирішенні позовних вимог покладається на думку суду.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З урахуванням встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Цивільного кодексу України та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_1 від 20.01.1999 (а.с. 13) позивач є співвласником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Іншими співвласниками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Як встановлено з акту КП «ЖЕО №20» (а.с. 14), актів, затверджених майстром дільниці ТОВ «Дивобуд» № (а.с. 15,16) та довідки від 05.11.2019 (а.с. 20) відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично там не проживає з 2001 року.
У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 405 ЦК України передбачено, що член сім`ї власника житла втрачає право на право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року, відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, №4, №7 та №11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку, що перешкоди створені відповідачем позбавляють позивачів можливості користуватися та розпоряджатися належним їм на праві приватної власності нерухомим майном. Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов.
У силу ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до ст.ст. 3,6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадяни України, іноземці та особи без громадянства реєструють своє місце проживання. Реєстрація місця проживання це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесенням цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням.
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, є самостійною та достатньою підставою дня зняття цієї особи з реєстрації.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що в даному випадку становить 768,40 грн.
Керуючись Конституцією України, ст. ст. 15, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ч. 2 ст. 2, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради, ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням – задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
-позивач: ОСОБА_1 , РНОКП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
-відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: не відомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
-третя особа: виконавчий комітет Центрально-Міської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, в особі відділу реєстрації місця проживання громадян, ЄДРПОУ: 04052560, місцезнаходженням якого є адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Свято-Миколаївська, буд. 27;
-третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Рішення надруковане суддею в одному примірнику.
Суддя Р.О. Кузнецов
Судове рішення № 93807937, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу було прийнято 27.10.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 216/6163/19. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: