Ухвала суду № 93807497, 22.12.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/38415/20

Провадження № 1-кс/947/20387/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2020 року

Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Чаплицький В.В., за участю секретаря судового засідання Нечитайло Є.О., прокурора Домбровського В.П., підозрюваного ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Гайси А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Самокиш М.П., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 Лисицею Є.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480002613 від 20.10.2020 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Татарбунарського району, с. Дмитрівка, громадянина України, не одружениого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло клопотання слідчого про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 11.08.2020 в період часу з 07 години 20 хвилин до 08 години 05 хвилин, більш точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого обвинувальний акт направлено до суду, вступивши у злочину змову, з метою таємного викрадення чужого майна, прибули за адресою: АДРЕСА_2 .

Реалізуючи злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , діючи за попередньою змовою ОСОБА_2 , знаходячись за вищевказаною адресою, розподілили між собою ролі, ОСОБА_2 перетнув паркан яким огороджений приватний будинок, що знаходиться на стадії будівництва, після чого впевнившись, що на прилеглій території будинку та в самій будівлі нікого немає, подав сигнал ОСОБА_1 , який також перетнула паркан яким огороджений приватний будинок.

Перебуваючи на прилеглій території будинку по АДРЕСА_2 , зайшли до підсобного приміщення будинку, звідки викрали електричну дриль марки «Makita» модель «HP2050H» червоного кольору, вартістю 1683 гривні 33 копійки та електричну дриль марки «Dnipro M» марки «ND-55F» чорного кольору вартістю 550 гривень 00 копійок, які належать потерпілому ОСОБА_3 ..

Після цього, виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 викрадене майно сховали до пакету червоного кольору та з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись їм на власний розсуд, чим заподіяли матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_3 на загальну суму 2233 гривень 33 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, вчинена за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього встановлено, що 08.09.2020 о 10 годині 30 хвилин, більш точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно якого обвинувальний акт направлено до суду, прибули за адресою:

АДРЕСА_3 за вищевказаною адресою, побачили припаркований автомобіль марки «ИЖ» спеціалізований фургон малотонажний-В, зеленого кольору, д/н НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_4 . У ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_2 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Маючи вільний доступ до припаркованого автомобіля, діючи повторно та маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, визначили об`єктом свого злочинного посягання акумуляторну батарею марки «ISTA STANDART 6CT-60A1 12V 60Ah», сірого кольору, вартість якої складає 492 гривні 54 копійки, що знаходилась під капотом автомобіля марки «ИЖ» спеціалізований фургон малотонажний-В, зеленого кольору, д/н НОМЕР_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на заволодіння вищевказаним майном та усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_2 з-під кришки капоту автомобілю марки «ИЖ» спеціалізований фургон малотонажний-В, зеленого кольору, д/н НОМЕР_1 , вилучили акумуляторну батарею марки «ISTA STANDART 6CT-60A1 12V 60Ah», сірого кольору, яку помістили до наявного поліетиленового пакету білого кольору.

Після цього, виконавши усі дії, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 492 гривні 54 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, посилаючись на наступне.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , не має міцних соціальних зв`язків на території міста Одеси, що в такому випадку може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов`язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м`якого виду запобіжного заходу.

Згідно п.4 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадження іншим чином;

Згідно п.5 ч.1 ст.177 КПК України ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, так як останній продовжує вчиняти кримінальне правопорушення, офіційно не працевлаштований та не має постійного місця роботи.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання у повному обсязі, зазначивши, що менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України.

Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши, що підозрюваний раніше не судимий, має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв`язки, підозрюваний визнає свою вину та співпрацює зі слідством, жодних претензій з боку потерпілих не має, тому відносно нього можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем реєстрації та постійного місця проживання.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника.

Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання слідчого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчий суддя застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в п.84 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року в справі «Харченко проти України», п.4 ст.5 Конвенції передбачає право заарештованих або затриманих осіб на судовий контроль щодо матеріально-правових і процесуальних підстав позбавлення їх волі, що, з погляду Конвенції, є найважливішими умовами забезпечення «законності». Це означає, що суд відповідної юрисдикції має перевірити не тільки питання дотримання процесуальних вимог національного законодавства, але й обґрунтованість підозри, яка послужила підставою для затримання, і законність мети, з якою застосовувались затримання та подальше тримання під вартою (див. справу «Буткевічус проти Литви» (Butkeviciusv. Lithuania) № 48297/99, п. 43, ЄКПЛ 2002-ІІ).

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Разом з тим, згідно п.99 рішення ЄСПЛ у справі «Геращенко проти України», визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні органі державної влади зобов`язані розглянути також альтернативні заходи забезпечення її явки до суду.

Дослідивши долучені до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 ч.3 ст.185 КК України.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує практику ЄСПЛ, а саме рішення ЄСПЛ у справі «Боротюк проти України», п.61-817, згідно якого існування обґрунтованої підозри щодо вчинення тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою, а також рішення ЄСПЛ у справі «Бєлєвіцький проти Росії», п.101-815, згідно якого серйозність обвинувачення є належним аспектом при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження зайняття злочинною діяльністю.

Так, 21 грудня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 ч.3 ст.185 КК України.

Приймаючи до уваги наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 злочину середньої тяжкості та тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, їх суспільно-небезпечний характер, а також те, що підозрюваний офіційно не працевлаштований, постійного джерела прибутку немає, слідчий суддя приходить до переконання, що ризики можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, продовження злочинної діяльності та вчинення іншого кримінального правопорушення встановлені в судовому засіданні, а тому клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Беручи до уваги встановлені в судовому засіданні ризики та обставини, специфіку інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, а також обґрунтованість клопотання слідчого, підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного в судовому засіданні встановлено не було.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов`язків.

На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м.Одесі ГУ НП в Одеській області Самокиш М.П., погоджене прокурором Одеської місцевої прокуратури № 1 Лисицею Є.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160480002613 від 20.10.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, передбачених КПК України в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 42 040 (сорок дві тисяч сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача – ДКСУ м. Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , обов`язки строком на 2 (два) місяці, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:

- прибувати до слідчого або прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися з міста Одеси без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, реєстрації, контактних номерів мобільного телефону;

- утримуватися від спілкування з учасниками та сторонами кримінального провадження;

- здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідно до ч.ч.8, 10, 11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Строк дії ухвали обчислюється з моменту проголошення ухвали 22.12.2020 року та припиняє свою дію 19.02.2021 року.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.