Вирок № 93807452, 24.12.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/14588/14-к

Провадження № 1-кп/947/205/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.12.2020 року

Київський районний суд міст Одеси у складі:

судді Чаплицького В.В.,

за участю секретарів Соловйової А.В., Сницерева А.С., Корой А.В., Четвертак О.І., Власюк Д.О., Гораш А.С., Буланової А.С., Гаврасієнко М.В., Нечитайло Е.О.,

провівши в м.Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014160480003696 від 09 вересня 2014 року відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Борщі Котовського району Одеській області, громадянина України, українця, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні шість неповнолітніх дітей, працівника ВАТ «Міжнародний торгівельний дім», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України,

за участю сторін провадження:

прокурора Павлова В.В.

захисника Тодоріка К.В.

потерпілого ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

14.08.2014року у період часу з 15.00 годин до 16.00 годин ОСОБА_1 , діючи з корисних спонукань, вступив в попередню змову з неповнолітнім ОСОБА_3 (засудженим вироком Київського районного суду м.Одеси від 24.10.2014 року за ч.2 ст.186 КК України), направлену на відкрите викрадення чужого майна, визначивши об`єктом свого злочинногопосяганнямайно наявне у ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_3 , прибули за місцем мешкання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 . В під`їзді, біля дверей квартири останнього, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 , схопив його руками за горло і руки та став утримувати, чим подавив його опір, а неповнолітній ОСОБА_3 , в цей час шляхом ривка з плеча ОСОБА_2 , умисно відкрито викрав його сумку чорного кольору, вартістю 1 500 гривень в якій знаходились чотки з хрестом з каміння «Янтар», вартістю 700 гривень, флеш-карта пам`яті на 16 ГБ, вартістю 150 гривень, а також речі які вартості не мають, але є важливими особистими речами, такі як: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , водійські права на ім`я ОСОБА_2 , ключі.

Після чого, ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_3 , разом з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_3 заподіяли ОСОБА_2 , матеріальний збиток на загальну суму 2 350гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.186 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 достовірно знаючи про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є неповнолітньою особою, шляхом умовлянь та переконань втягнув його у злочинну діяльність.

Так, 14.08.2014року у період часу з 15.00 годин до 16.00 годин ОСОБА_1 , діючи з корисних спонукань, вступив в попередню змову з неповнолітнім ОСОБА_3 (засудженим вироком Київського районного суду м.Одеси від 24.10.2014 року за ч.2 ст.186 КК України), направлену на відкрите викрадення чужого майна, визначивши об`єктом свого злочинногопосяганнямайно наявне у ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_3 , прибули за місцем мешкання ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_3 , де в під`їзді, біля дверей квартири останнього, ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 , схопив його руками за горло і руки та став утримувати, чим подавив його опір, а неповнолітній ОСОБА_3 , в цей час шляхом ривка з плеча ОСОБА_2 , умисно відкрито викрав його сумку чорного кольору, вартістю 1 500 гривень в якій знаходились чотки з хрестом з каміння «Янтар», вартістю 700 гривень, флеш-карта пам`яті на 16 ГБ, вартістю 150 гривень, а також речі які вартості не мають, але є важливими особистими речами, такі як: паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 , водійські права на ім`я ОСОБА_2 , ключі.

Після чого, ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_3 , разом з викраденим майном з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_1 і неповнолітній ОСОБА_3 заподіяли ОСОБА_2 , матеріальний збиток на загальну суму 2 350гривень.

Таким чином, своїми неправомірними діями ОСОБА_1 втягнув неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в злочинну діяльність.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.304 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень не визнав та пояснив суду, що злочину відносно потерпілого ОСОБА_2 він не вчиняв. 14.08.2014 року він на місці події не знаходився, весь день знаходився разом зі своєю дружиною, яка знаходилась у стані вагітності, відвідував з нею лікаря.

Влітку 2013 року він познайомився з ОСОБА_3 , з яким він разом відвідував синагогу. Йому було відомо, що ОСОБА_3 був неповнолітнім, однак за єврейськими законами хлопець набуває повноліття у віці 13 років. ОСОБА_3 казав йому, що вчинить грабіж, отримає умовне покарання, щоб не служити в армії. 07 серпня 2014 року в офісі він побачив у ОСОБА_3 сумку потерпілого ОСОБА_4 . ОСОБА_2 омовив його, і все це відбулось через те, що він не погодився продати машину партії.

Потерпілий ОСОБА_2 пояснив суду, що з обвинуваченим ОСОБА_1 він знайомий з 2010 року, між ними були дружні стосунки, він запрошував ОСОБА_1 до себе додому з жінкою та дітьми.

14 серпня 2014 року він знаходився вдома за адресою: АДРЕСА_3 . Його син повідомив, що до домофону зателефонував ОСОБА_1 . Коли він вийшов з квартири, у нього на плечі була сумка, в якій знаходились документи, ключі від автомобіля та інші цінні речі. Він побачив ОСОБА_1 з раніше невідомим йому чоловіком, як пізніше з`ясувалось неповнолітнім ОСОБА_3 ОСОБА_1 взяв його за горло, душив та почав вимагати гроші, а ОСОБА_3 вдарив його по голові, а також погрожував. Він намагався втекти, почав стукати у двері до сусідів, кликав на допомогу. Після чого у нього з плеча ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зірвали сумку з його речами, нанесли ще два удари, після чого втекли.

Через деяких час до нього зателефонували невідомі особи та запропонували повернути йому викрадені у нього документи за винагороду, на що від погодився та звернувся до поліції. Працівники поліції поїхали разом з ним на зустріч у кафе «Компот», де до нього підійшов чоловік та показав йому його документи. Поліція його заарештувала, згодом він пояснив, що його це попросив зробити ОСОБА_1 . Його особисті речі та документи йому повернули працівники поліції. Також, ОСОБА_2 зазначив, що він особисто не мав перед ОСОБА_1 будь-яких боргових зобов`язань.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини та його захисні версії, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 , за викладених вище обставин, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України підтверджується, крім показань потерпілого, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів.

Відповідно до дослідженого судом вироку Київського районного суду міста Одеси від 24.10.2014 року, який набрав законної сили 24.11.2014 року, судом встановлено, що ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України спільно з ОСОБА_1 визнав повністю, надав суду покази, в яких підтвердив обставини вчинення спільно з ОСОБА_1 грабіжу відносно потерпілого ОСОБА_2 , які повністю узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_2 , які він надав суду.

Також із зазначеного вироку суду встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення у неповнолітньому віці.

Крім того, в судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_5 , яка показала, що в 2014 році, точної дати вона не пам`ятає, о 15 годині вона вийшла з лікарні та прямувала в сторону Київського ринку, дійшовши до дитячого майданчику, який знаходиться біля будинку № 26 по вулиці Академіка Глушка, вона побачила навпроти магазину Ельдорадо ОСОБА_6 з сім`єю та невідомим їй хлопцем. ОСОБА_7 був одягнений в білу сорочку, а його жінка була в білій сукні. Потім вона побачила чоловіка в рожевій сорочці, який дивився на свій годинник та спостерігав за родиною ОСОБА_7 . Пізніше вона дізналась, що цей чоловік є ОСОБА_8 .

Відповідаючи на питання свідок ОСОБА_5 додала, що вона рік тому перевіряючи свою медичну картку зрозуміла, що з лікарні вона вийшла о 15 годині. ОСОБА_6 вона бачила, як вона вважає о 15:30, але на годинник вона не дивилась. О 16 годині вона напевно була вже в іншому місці. Те, що ОСОБА_8 дивився на часи та спостерігав за родиною ОСОБА_7 вона згадала пізніше, восени, коли ОСОБА_7 побили.

Даючи оцінку показанням свідка, суд зазначає, що такі показання не лише не спростовують висунуте обвинувачення, а й доводять, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в період часу з 15:00 години до 16:00 години в районі будинку № 24 по вулиці Академіка Глушка в місті Одесі, тобто в місці скоєння кримінальне правопорушення.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.09.2014 року потерпілий ОСОБА_2 змістовно виклав обставини вчинення відносно нього грабіжу обвинуваченим ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 .

Постановою старшого прокурора прокуратури Київського району м.Одеси від 09.09.2014 року з матеріалів досудового розслідування за №12012170480003412 виділені оригінали матеріалів досудового розслідування щодо вчинення ОСОБА_1 та неповнолітнім ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, після чого зареєстровані в ЄРДР.

Постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури №1 від 10.11.2016 року матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12016160480004549, № 12014160480003696 об`єднані в одне кримінальне провадження під №12014160480003696.

Відповідно до протоколу огляду предмету від 05.09.2014 року з фото-таблицею, слідчим у присутності понятих оглянуто полімерний пакет чорного кольору, в якому знаходились: флешка на 16 Гб чорного кольору з голубою кнопкою, два блокнота, грамота, квитанції на різні ім`я, партійні квитки КПУ в кількості 5 штук на різні ім`я, довідка з Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_2 , водійські права на ім`я ОСОБА_9 , партійний квиток КПУ на ім`я ОСОБА_2 , печатка металева № 26006773, коробочка для чорнил синього кольору, посвідчення довіреної особи КПУ на ім`я ОСОБА_2 , аркуші А-4 з рукописним текстом та печатним текстом, маленькі аркуші-записки з рукописним текстом, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 .

Постановою слідчого СВ Київського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 07.09.2014 року флешка на 16 Гб чорного кольору з голубою кнопкою, два блокнота, грамота, квитанції на різні ім`я, партійні квитки КПУ в кількості 5 штук на різні ім`я, довідка з Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_2 , водійські права на ім`я ОСОБА_9 , партійний квиток КПУ на ім`я ОСОБА_2 , печатка металева № 26006773, коробочка для чорнил синього кольору, посвідчення довіреної особи КПУ на ім`я ОСОБА_2 , аркуші А-4 з рукописним текстом та печатним текстом, маленькі аркуші-записки з рукописним текстом, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_2 визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Згідно ст.24 КК України злочин визнається скоєним умисно, якщо особа, яка його скоїла, усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, а також коли особа передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча і не бажала, але свідомо припускала їх настання.

Згідно ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що доводи обвинуваченого про необхідність визнання доказів по справі недопустимими, які судом ретельно перевірені, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки досліджені судом докази отримані в порядку встановленому КПК України та розцінює таку позицію обвинуваченого як спробу уникнути відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення.

На підставі досліджених судом доказів суд приходить до висновку, що потерпілий ОСОБА_2 надав суду правдиві, послідовні, об`єктивні показання, які повністю узгоджуються з дослідженими судом доказами: показаннями засудженого ОСОБА_3 , свідка ОСОБА_5 , та спростовують ствердження обвинуваченого про те, що він не знаходився на місці скоєнні злочину відносно потерпілого ОСОБА_2 , оскільки знаходився в іншому місці.

Суд враховує, що потерпілий та обвинувачений тривалий час до моменту вчинення злочину обвинуваченим відносно потерпілого, були знайомі, мали дружні стосунки, тобто потерпілий не міг не впізнати обвинуваченого на місці скоєнні злочину відносно нього, враховуючи, що злочин відносно нього був скоєний за попередньою змовою групою осіб, а саме спільно з ОСОБА_3 , який засуджений вироком Київського районного суду м.Одеси за ч.2 ст.186 КК України, згідно якого ОСОБА_3 підтвердив скоєння злочину відносно потерпілого за попередньою змовою саме з обвинуваченим ОСОБА_1 .

Викладене свідчить про те, що версія обвинуваченого про наявність у нього алібі судом ретельно перевірена, не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні та повністю спростована дослідженими судом доказами.

Крім того, на підставі досліджених судом доказів, судом встановлено, що вина обвинуваченого у втягненні неповнолітнього у злочинну діяльність також доведена, оскільки в судовому засіданні з показань обвинуваченого встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 було достовірно відомо, що ОСОБА_3 є неповнолітнім.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що доводи обвинуваченого про те, що за релігійними канонами ОСОБА_3 вважався повнолітнім, не знайшли свого підтвердження та спростовані у судовому засіданні, тому суд розцінює таку позицію обвинуваченого як спробу уникнути відповідальності за вчинені ним кримінальні правопорушення.

Даючи юридичну оцінку всебічно, повно та неупереджено дослідженим в судовому засіданні доказам, суд вважає, що такі докази свідчать про те, що в діях ОСОБА_1 дійсно є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та ч.1 ст.304 КК України за ознаками втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність та обвинувачений дійсно винний в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.

Відповідно до ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами покарання" під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суд має суворо додержуватися вимог норм закону стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через це реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Згідно ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Згідно ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд призначаючи покарання зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує, що обставини які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України та обставини, що пом`якшують покарання згідно ст.66 КК України не встановлені.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, тому суд вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку у лікарів психіатра та нарколога на обліку не перебуває, є багатодітним батьком, має сім`ю та постійне місце проживання, працює, за місцем роботи та проживання характеризується позитивно, а також враховуючи висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_1 не становить такої небезпеки для суспільства, яка потребує ізоляції від суспільства, тому суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, поклавши на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України.

Речових доказів у кримінальному провадженні не має.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Крім того, суд вважає необхідним на підставі ч.11 ст.182 КПК України заставу, внесену за ОСОБА_1 , повернути заставодавцю.

Керуючись ст.ст.370, 371, 373-376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним за ч.2 ст.186, ч.1 ст.304 КК України і на підставі цих законів призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.186 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.1 ст.304 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, застосовуючи принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно за сукупністю злочинів, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Застосувати ст.75 КК України та звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 (двох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі п.1, п.2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Повернути заставодавцю ОСОБА_10 внесену нею21.11.2014 року підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 18.10.2014 року, заставу в сумі 26020 (двадцять шість тисяч двадцять) гривень за ОСОБА_1 .

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд міста Одеси протягом 30 днів з моменту проголошення.

Суддя Чаплицький В. В.