Рішення № 93805698, 17.12.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3084/20

Провадження № 2/202/1430/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 грудня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді: Бєсєди Г.В.

за участю секретаря: Голобородько О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовом Державного агентства рибного господарства України до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник Державного агентства рибного господарства Україниз позовом до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених коштів.

В обґрунтування поданої позовної заяви зазначили, що ОСОБА_1 працював в Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області. Під час звільнення відповідача, при остаточному розрахунку заробітної плати було допущено арифметичну помилку та згідно пункту 2 наказу від 22.10.2019 року № 162-о з ОСОБА_1 необхідно було відрахувати із заробітної плати на покриття заборгованості за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, які були використані відповідачем за невідпрацьований період з 24.10.2019 року по 17.02.2020 рік суму 4 609.40 грн. З урахуваннями лічильної помилки на особовий рахунок відповідача при звільнені нараховано 10 188,82 грн. них: утримано податки 1971,45 грн., аванс 3500,0 грн., решту 4717,37 грн. сплачено на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 при звільнені. Таким чином, внаслідок допущеної лічильної (арифметичної) помилки, на особовому рахунку відповідача обліковується дебіторська заборгованість у сумі 7 263,61 грн. Наголошують, що кошти в сумі 7 263,61 грн. вважаються безпідставно набутими і підлягають стягненню з відповідача.

Представник Державного агентства рибного господарства України з`являлася в судові засідання, позов підтримала та просила задовольнити.

ОСОБА_1 з`являлася в судові засідання, позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до наказу від 16.02.2017 року № 24-о ОСОБА_1 працював в Управління Державного агентства рибного господарства у Дніпропетровській області на посаді головного спеціаліста відділу іхтіології та регулювання рибальства.

На підставі наказу від 12.02.2019 року № 16-ок у лютому 2019 ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів за період роботи з 17.02.2019 року до 17.02.2020 рік.

На підставі наказу від 30.07.2019 року № 104-ок у серпні 2019 року ОСОБА_1 надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 17.02.2019 року по 17.02.2020 рік у кількості 16 календарних днів, з яких 10 днів надано у рахунок невідпрацьованої частини року (з 24.10.2019 року по 17.02.2020 рік).

Згідно наказу від 22.10.2019 року № 162-о з ОСОБА_1 необхідно було утримати з заробітної плати на покриття заборгованості за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, яка була надана за невідпрацьований період з 24.10.2019 до 17.02.2020 у сумі 4 609,40 грн.

У день звільнення відповідачу сплачена сума 4 717,37 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 393 від 22.10.2019.

Згідно пункту 2 наказу від 22.10.2019 року № 162-о з ОСОБА_1 необхідно було відрахувати із заробітної плати на покриття заборгованості за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, які були використані відповідачем за невідпрацьований період з 24.10.2019 року по 17.02.2020 рік суму 4 609, 40 грн.

Отже, при розрахунку заборгованості, в результаті арифметичної помилки, при обрахуванні остаточного розрахунку заробітної плати відповідачу зайво виплачено заробітну плату при звільнені у сумі 7 263,61 грн.

Так, відповідно до п.2 ч.2 ст. 127 КЗпП України передбачено, що відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу: при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за не відроблені дні відпустки.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.24 Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" - при вирішенні спорів, пов`язаних із застосуванням ст.127 КЗпП, суди мають враховувати, що не утримані при звільненні суми за невідпрацьовані дні використаної працівником відпустки не можуть бути стягнені з нього судом у тому разі, коли трудовий договір припинено з підстав, зазначених у пунктах 3, 5, 6 ст. 36, пунктах 1, 2, 5 ст.40 КЗпП, а також при направленні на навчання та у зв`язку з виходом на пенсію.

З аналізу ст. 22 ЗУ "Про відпустки", та п.2 ч.2. 127 КЗпП України, вбачається, що підприємство, установа, або організація при звільненні працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки, повинно (має право) здійснити відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості, про що правильно зазначив суд у своєму рішенні.

Відповідно до вимог ч.1ст.9 ЦК України положення цього кодексу застосовуються до врегулювання трудових та сімейних правовідносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Відповідно до вимог ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Враховуючи той факт, що відповідачем вищевказані грошові кошти в добровільному порядку не повернуто, позов є обґрунтованим та з відповідача на користь Державного агентства рибного господарства України необхідно стягнути зайво виплачену при звільненні суму 7 263 (сім тисяч двісті шістдесят три) грн. 61 коп.

Також, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 102 грн. та відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 82, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Державного агентства рибного господарства України до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплачених коштів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Державного агентства рибного господарства України (м. Дніпро, пр. Добровольців, 15, код ЄДРПОУ 37472282) зайво виплачену при звільненні суму 7 263 (сім тисяч двісті шістдесят три) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Державного агентства рибного господарства України (м. Дніпро, пр. Добровольців, 15, код ЄДРПОУ 37472282) витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Повний текст рішення складено 22.12.2020 року.

Суддя: Г.В. Бєсєда