Рішення № 93804918, 22.12.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/6381/20

Провадження № 2/210/2374/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" грудня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сільченко В. Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в трудових відносинах з Криворізьким державним гірничо-металургійним комбінатом «Криворіжсталь», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі – Відповідач/ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), на посаді ковшового, 28 грудня 1997 року близько о 09 год. 35 хв., з вини Відповідача, знаходячись на майданчику біля обдувного стенду № НОМЕР_1 відділення розливки конвертерного цеху, внаслідок нещасного випадку, отримав травми у вигляді: відкритий злам 1-А ступіню середньої третини лівого стегна, закритий злам міжмищолкового підвищення лівого стегна з пошкодженням зв`язок, розтрощення лівої ступні, шок ІІ-ІІІ ступеня, що в подальшому призвело до ампутації стопи та гомілки на рівні середньої третини.

14.01.2003 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 50% внаслідок трудового каліцтва та встановлено третю групу інвалідності з 01 січня 2003 року - безстроково, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

У зв`язку з вказаним трудовим каліцтвом Позивач відчув сильний фізичний біль, тривалий час був суттєво обмежений в можливості пересуватись в просторі, вимушений був знаходитись на стаціонарному лікуванні з приводу отриманої травми, переніс декілька хірургічних операцій з формування ампутаційної культі гомілки на рівні середньої третини, фіброми м`яких тканей культі лівої гомілки, проходив тривалі курси медичної реабілітації, неодноразові огляди лікарських комісій, що призвело до втрати життєвого часу, який Позивач міг витратити на спілкування зі своїми близькими людьми, сім`єю, приділити своєму духовному та інтелектуальному розвитку.

Втрата професійної працездатності в 18 річному віці, призвела до обмеження можливості реалізовувати Позивачем свої наміри в професійній сфері, травми стали причиною істотного зниження життєвої активності, призвели до зміни звичного способу життя. Позивач до теперішнього часу постійно відчуває біль в травмованій області лівої ноги, вимушений пересуватися за допомогою протезу, що в свою чергу завдає позивачу суттєвих труднощів в повсякденному житті, він все частіше відчуває незручності від своєї функціональної обмеженості, що призводить до зменшення соціальних зв`язків Позивача.

Внаслідок постійних больових відчуттів, особливо в нічний час, порушується сон Позивача, що не дозволяє йому нормально відпочивати, призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, перебування Позивача в напруженому стані, стані роздратованості.

Внаслідок значного ступеня втрати працездатності, Позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, він позбавлений можливості вести активний спосіб життя, стан його здоров`я є невідновним.

За таких обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом - 330 610 (триста тридцять тисяч шістсот десять) гривень, без урахування податків, зборів та інших платежів.

Сторони в судове засідання не викликались.

Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Так, у відзиві, поданому в строки та за встановленими правилами, відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не підтверджено факт отримання моральних страждань, розмір моральної шкоди не обґрунтований, окрім того, вина підприємства не підтверджена.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

З письмових матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з відповідачем на посаді ковшового (а.с. 23-29).

Згідно з Актом Форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» №104/7 (а.с. 12-16), нещасний випадок на виробництві стався під час виконання Позивачем своїх трудових обов`язків за наступних обставин: майстер відділення розливки ОСОБА_2 дав завдання бригадиру ковшових ОСОБА_3 , прибрати дільницю між 4 та 6 сталевозами від «козлів» та завантажити їх до думпкарів в залізничному тупіку №20. О 09 годині 30 хвилин ОСОБА_3 , застропивши «козел», подав команду машиністу крана №10 ОСОБА_4 . На переміщення вантажу, а сам разом з позивачем супроводжував вантаж, знаходячись у небезпечній зоні дії крана. В районі обдувного стенду №8, «козел» зірвався із вантажозахватного пристрою, впав на шлакову чашу, зрикошетив і, падаючи додолу, вдарив по лівій нозі ОСОБА_1 , від чого останній отримав вищезазначені тілесні ушкодження.

Крім того, розслідуванням встановлено, що «козел» було зачеплено з порушенням вимог п.п.3.13., 3.15.1. «Інструкції для робітників відділення розливки конвертерного цеху», переміщення вантажу, на який відсутня схема строповки, виконувалось за відсутності особи, відповідальної за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажів кранами, що являється порушенням вимог п.п.7.47.ж., 7.85. «Правил устаткування та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів». (Додаток №1 до акту Форми Н-1)

Відповідно до п.11.1 акту Форми Н-1, компетентною комісією встановлено, що видом події, який призвів до настання нещасного випадку є - падіння предметів.

Відповідно до п.11.3 акту Форми Н-1, компетентною комісією встановлено, що причиною настання нещасного випадку є – незадовільна організація робіт по переміщенню вантажів кранами.

Відповідно до п.11.4 акту Форми Н-1, нещасний випадок стався внаслідок дії підіймально-транспортного устаткування (кран цеховий номер №1), який є джерелом підвищеної небезпеки та належить Відповідачу.

Відповідно до п.13 акту Форми Н-1, нещасний випадок, в результаті якого Позивачем отримано тілесні ушкодження, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівників Відповідача:

-Бригадир ковшових – ОСОБА_3 , який порушив вимоги п.п.3.13., 3.15.1 «Інструкції для робітників відділення розливки конвертерного цеху»;

-машиніст крану – ОСОБА_4 , який порушив вимоги п.п.50.ж., 56.Е. «Інструкції №4 для кранівників електричних кранів мостового типу»

-майстер – ОСОБА_2 , який порушив вимоги п.3.20. «Посадової інструкції змінному майстру основної виробничої дільниці…», п.п.7.47.ж., 7.85. «Правил устаткування та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів».

Внаслідок зазначеного вище нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, Позивач, 28.04.1998 року, вперше пройшов огляд лікарсько-трудовою експертною комісією (надалі – ЛТЕК), за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 65% внаслідок трудового каліцтва та встановлено другу групу інвалідності, визначено необхідність в протезуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

11.05.2000 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 50% внаслідок трудового каліцтва та встановлено третю групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

06.12.2001 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 70% внаслідок трудового каліцтва та встановлено другу групу інвалідності, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача.

14.01.2003 року, Позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, за результатами якого йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності – 50% внаслідок трудового каліцтва та встановлено третю групу інвалідності з 01 січня 2003 року - безстроково, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні та санаторно-курортному лікуванні, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги», виданою на ім`я Позивача (а.с. 8,9,10,11).

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, відповідно в п. 5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно зі ст.ст. 440, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шкода, спричинена особі чи майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об`ємі особою, яка завдала шкоди. Моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

При цьому, відповідно до ст. 441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі ст.450 ЦК УРСР, організації, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов`язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

Крім того, згідно до п. 1 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків» (які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин), власник підприємства, установи і організації або уповноважений ним орган несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, а також за моральну шкоду, заподіяну потерпілому власником фізичного чи психічного впливу небезпечних або шкідливих умов праці.

Позивач зазначив, що у зв`язку з вказаним нещасним випадком назавжди порушено нормальні життєві зв`язки Позивача, останній позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, в нього постійно виникають складнощі у зв`язку з в зв`язку з наслідками від нещасного випадку, що додає Позивачу додаткових страждань та незручностей в повсякденному житті.

Наявність даних негативних явищ в житті Позивача свідчить про постійне перенесення позивачем больових відчуттів, а також вказує на відсутність у Позивача можливості в достатній мірі реалізовувати себе в професійній сфері, повноцінно працювати, реалізовувати свої звички та бажання, що в свою чергу, призводить до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які позивач мав до моменту травмування та втрати професійної працездатності.

Крім того, зазначені обставини наступили у позивача у зв`язку із нещасним випадком на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків, яке призвело до встановлення стійкої втрати професійної працездатності, що було встановлено судом, тому суд доходить до висновку про те, що позивачеві заподіяна моральна шкода.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

З вказаних обставин вбачається, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як було порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному стані.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, приймає до уваги те, що йому були спричинені моральні страждання, отримання трудового каліцтва, безумовно, змінила його нормальний життєвий ритм.

Приймаючи рішення стосовно розміру суми відшкодування, слід звернути увагу на роз`яснення, що містяться у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами), де зазначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому при вирішенні питання щодо розміру грошової компенсації, суд виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, вважає можливим стягнути на його користь 100000 гривень, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, які позивач переживав протягом тривалого часу та які переносить на теперішній час.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 1000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст. 440-1 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 141,259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я – задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ІНН 24432974, на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом – 100 000 (сто тисяч) гривень, без урахування податків, зборів та інших платежів.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг», ІНН 24432974 в дохід держави судовий збір у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів в порядку, передбаченому статтею 354 ЦПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: В. Є. Сільченко