Рішення № 93804537, 10.12.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/236/18

(2/199/291/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Купецькій Г.О.

за участю учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Дячко О.В.

третьої особи ОСОБА_2

представника третьої особи Плецької Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛОК», третя особа: Арбітражний керуючий, розпорядник майна ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛОК», третя особа: Арбітражний керуючий, розпорядник майна ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог посилаючись на те, що з квітня 2006 року позивача було прийнято на роботу у Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛОК» на посаду енергетика. Відповідно до Наказу керівника ТОВ «ВАЛОК» Дячко А.В. від 17.12.2010 №15, позивача було переведено на посаду заступника директора ТОВ «ВАЛОК» з 20.12.2010 з окладом 2000 грн. на місяць.

За період з 01.01.2011 по 31.12.2011, позивач мав отримувати заробітну плату у розмірі 2 869 за січень 2011 року та 2000 грн. щомісячно з лютого 2011 року та до кінця 2011 року, тобто всього за рік – 24 869,00 грн. Однак, фактично за 2011 року позивач отримав 9 828,00 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за 2011 рік складає – 15 041,00 грн.

За період роботи з 01.01.2012 по 31.05.2012, позивач мав отримувати заробітну плату в розмірі 2000 грн на місяць, однак фактично він отримував 819,00 грн., що за п`ять місяців становить 4 095 грн. Отже заборгованість відповідача за 5 місяців 2012 року складає 5 905 грн. У червні 2012 року, позивач повинен був отримувати заробітну плату в розмірі 2 736 грн., однак фактично отримав 819 грн., тобто за червень 2012 року, позиач недоотримав 1 917 грн.

Починаючи з липня 2012 року та до кінця року, позивач повинен був отримувати заробітну плату у розмірі 3 000 грн., однак фактично він отримував 819 грн., що за 6 місяців становить 4 914 грн. Отже за шість місяців 2012 року заборгованість по заробітній платі становить 13 086 грн. Загальна сума заборгованості по зарплаті за 2012 рік складає 20 908 грн.

За період роботи з 01.01.2013 по 31.08.2013, позивач мав отримувати заробітну плату в розмірі 3000 грн на місяць, тобто всього за 8 місяців 24 000 грн., однак фактично позивач отримував 819 грн. на місяць, а всього за 8 місяцв – 6 552 грн. Таким чином за 8 місяців 2013 року заборгованість по заробітній платі складає 17 448 грн.

За період роботи з 01.09.2013 по 31.12.2013, позивач мав отримувати заробітну плату в розмірі 3000 грн на місяць, тобто всього за 4 місяців – 12 000 грн., однак фактично позивач не отримував взагалі заробітної плати. Таким чином за 4 місяців 2013 року заборгованість по заробітній платі складає 12 000 грн., а всього заборгованість за 2013 рік складає 29 448 грн.

За період роботи з 01.01.2014 по 31.01.2014, позивач мав отримувати заробітну плату в розмірі 3000 грн на місяць, однак фактично позивач отримував 819 грн. на місяць. Таким чином за січень 2014 року позивач недоотримав заробітну плату у розмірі 2 181 грн. За період роботи з 01.02.2014 по 28.02.2014, позивач мав отримувати заробітну плату в розмірі 3000 грн на місяць, однак фактично позивач отримував 819 грн. на місяць. Таким чином за лютий 2014 року позивач недоотримав заробітну плату у розмірі 2 181 грн.

За період роботи з 01.03.2014 по 31.12.2014, позивач мав отримувати заробітну плату в розмірі 3000 грн на місяць, однак фактично позивач не отримував взагалі заробітної плати. Таким чином за 10 місяців 2014 року позивач неотримав заробітну плату у розмірі 30 000 грн. Тобто всього за 2014 рік – 34 362 грн. недоотриманої заробітної плати.

За період роботи з 01.01.2015 по 31.12.2015, позивач мав отримувати заробітну плату в розмірі 3000 грн на місяць, однак фактично позивач не отримував взагалі заробітної плати. Тобто всього за 2015 рік заборгованість по заробітній платі складає 36 000 грн.

З 01.01.2016 року відповідач без пояснень причин не допустив позивача до робочого місця, заробітну плату взагалі не виплатив, а трудову книжку із записом про звільнення позивачу до терепішнього часу не видав.

Тому, позивач, з урахуванням наданої до суду 29.01.2020 позовної заяви про збільшення позовних вимог просив суд, стягнути з відповідача на його користь заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 304 911, 00 грн. та моральну шкоду, яку позивач оцінує у розмірі 30 491,00 грн.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження по даній цивільній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 березня 2018 року Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2018 року скасовано та матеріали справи повернуті до того ж суду для повторного вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Ухвалою судді Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2018 року відкрито провадження по справі та визначено проводити розгляд справи в порядку позовного провадження. На вказану Ухвалу суду представником відповідача була подана апеляційна скарга.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 липня 2018 року Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 березня 2018 року залишено без змін.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року закрито провадження по справі.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 квітня 2019 року Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року скасовано та справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судових справ від 02.05.2019 справа передана на розгляд судді Богун О.О.

Ухвалою від 06 травня 2019 року цивільна справа була прийнята до провадження та по справі призначено судове засідання.

Ухвалою від 14 липня 2020 року закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до розгляді по суті.

10 грудня 2020 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення.

Позивач у судове засідання не з`явився, про слухання справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні змісту позовних вимог, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, підтримавши наданий суду відзив на позовну заяву.

Третя особа ОСОБА_2 та представник третьої особи Плецька Ю.В. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували та просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Підтримавши надані суду письмові пояснення.

Суд, вислухавши представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_4 , третю особу ОСОБА_2 , представника третьої особи Плецьку Ю.В., перевіряючи обґрунтованість пред`явлених ОСОБА_3 вимог, а також дійсність наявності заборгованості по виплаті заробітної плати, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що згідно Наказу №10 від 01.07.2006 ОСОБА_3 було прийнято з 01.07.2006 на посаду енергетика до ТОВ «ВАЛОК» та призначено заробітну плату, згідно штатного розкладу. ОСОБА_3 було прийнято за сумісництвом, оскільки робота в пансіонаті ТОВ «ВАЛОК» носить сезонний характер.

Наказом № 15 від 17.12.2010 «Про покладення обов`язків», на енергетика ОСОБА_3 було покладено виконання обов`язків заступника директора ТОВ «ВАЛОК».

Наказом № 14/1-К від 28.02.2014, розірвано трудовий договір між ТОВ «ВАЛОК» та ОСОБА_3 , згідно п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку з тим, що на підприємстві були скорочені посади енергетика та заступника директора. Копію Наказу № 14/1-К від 28.02.2014 ОСОБА_3 отримати відмовився.

Судом також становлено, що з липня 2006 року по лютий 2014 року ОСОБА_3 отримував заробітну плату у повному обсязі, згідно штатного розгладу ТОВ «ВАЛОК», що підтверджується випискою від 29.12.2017 з Пенсійного фонду України по формі ОК-5 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», наявну в матеріалах справи.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обовязків.

Згідно зі ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Устатті 233 КЗпП Українипередбачено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів: працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (частина перша); у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст.94, 115 КЗпП України, ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.6 ст.95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Керуючись вищевикладеним, суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність перед ним заборгованості по заробітній платі ТОВ «ВАЛОК». Надані позивачем докази, судом оцінюються критично.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі задоволенню не підлягають.

Оскільки вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від первісної, яка є недоведеною, підстави для задоволення й цієї вимоги також відсутні.

З огляду на ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст .4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 354, 355, п.15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛОК», третя особа: Арбітражний керуючий, розпорядник майна ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська або безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_3 , місце проживання – АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАЛОК», місцезнаходження – вул. Центральна, буд. 137 кім. 1 смт Кушугум, Запорізький район , Запорізька область, 70450, код ЄДРПОУ 30415212.

Третя особа Арбітражний керуючий, розпорядник майна Мартиненко Наталія Михайлівна, місцезнаходження – вул. Авіаційна, 33-б, прим. 4, м.Дніпро, 49017, код ЄДРПОУ 30415212.

Повний текст судового рішення буде складено протягом десяти днів.

Суддя О.О.Богун

10.12.2020