Ухвала суду № 93803345, 14.12.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/55028/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора першого відділупроцесуального керівництвадосудовим розслідуваннямта підтриманняпублічного обвинуваченняуправління процесуальногокерівництва досудовимрозслідуванням укримінальних провадженняхщодо організованоїзлочинності Департаментунагляду задодержанням законівНаціональною поліцієюУкраїни таорганами,які ведутьборотьбу зорганізованою татранснаціональною злочинністю,Офісу Генеральногопрокурора ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12020000000000834 від 01.09.2020,

В С Т А Н О В И В :

11.12.2020 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях щодо організованої злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 ,згідно вимогякого останнійпроситьнакласти арешт на майно, а саме:

В обґрунтування клопотання зазначив, що ряд громадян України та інших держав зорганізувавшись у стійке об`єднання для вчинення злочинів з розподілом функцій учасників групи, тобто створивши організовану групу, в період 2013 2020 років у її складі систематично вчиняли заволодіння чужим майном через спеціально створені Інтернет-сайти під виглядом придбання криптовалют, акцій компаній, дорогоцінних металів та каміння, а також інших активів з імітацією зростання їх номінальної вартості, проведення удаваних біржових торгів (у т.ч. з використанням так званих «трейдінг-ботів»), нарахування відсотків.

З цією метою учасниками злочинного угрупування за допомогою Інтернет-ресурсів («YouTube», соціальних мереж, тематичних форумів), телеграм-каналів, а також проведення тренінгів та зібрань, розповсюджувалась недостовірна інформація про можливість заробітку шляхом вкладення коштів в проекти з надзвичайно високим рівнем доходності (від 200 до понад 300 відсотків річних).

Кошти так званих інвесторів залучались шляхом їх перерахування на рахунки за допомогою електронних платіжних систем («Perfect Money», «Interkassa», «AdvCash», «Okpay» та інші).

Заволодіння чужим майном забезпечувалось шляхом створення так званої фінансової піраміди (MLM, мережевий маркетинг), тобто часткове здійснення виплат прибутку (бонусів) учасникам на початковому етапі діяльності за рахунок розподілу залучених коштів нових учасників.

У ході досудового розслідування отримано відомості про можливу причетність до організації діяльності вказаних фінансових пірамід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також пов`язаних з ним осіб, у т.ч. Клєо (колишнє прізвище ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

У ході розслідування отримані відомості, які вказують на ознаки легалізації (відмивання) доходів від шахрайської діяльності в діях ОСОБА_13 та пов`язаних з ним осіб, які полягають у придбанні нерухомості, транспортних засобів та інвестування у власний бізнес.

Право власності на вказані об`єкти зареєстровано на ОСОБА_13 , його дружину Пан (колишнє прізвище ОСОБА_14 , дівоче прізвище ОСОБА_15 , братів та сестер дружини ОСОБА_16 , ОСОБА_6 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , довірену особу ОСОБА_13 ОСОБА_7 , особистих охоронців ОСОБА_13 ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 та інших довірених осіб.

При цьому у ОСОБА_13 та інших осіб, на ім`я яких зареєстровані вказані вище активи, відсутні джерела доходів, які підтверджують легальне походження коштів для придбання таких активів.

Таким чином, у досудового слідства є підстави вважати, що вказані автомобілі, земельні ділянки та квартири фактично належать саме ОСОБА_13 , придбані на кошти, здобуті злочинним шляхом внаслідок вчинення заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), в особливо великих розмірах та оформлені безоплатно на інших осіб з метою укриття власного майна та доходів, про що було відомо ОСОБА_7 , а також про можливий арешт майна за вчинення вищевказаних злочинів.

04.12.2020 винесено постанову про визнання вказаного нерухомого та рухомого майна речовими доказами, в тому числі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з прилеглими земельними ділянка №3223155400:03:026:0164; №3223155400:03:025:0066; №3223155400:03:025:0019; №3223155400:03:025:0018 що належить на праві власності ТОВ «ОЛІМПІКС МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 37936641).

Прокурор вказує, що з метою збереження речових доказів, наявна необхідність в накладенні арешту на вищевказане майно.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, представник сторони обвинувачення подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити та накласти арешт з метою збереження речових доказів.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використаннісвоїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки представника сторони обвинувачення обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у його відсутність та одночасно приймаючи до уваги до уваги приписи ч. 2 ст. 172 КПК України, без повідомлення власника майна.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається що Головним слідчим управлінням провадиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12020000000000834, розпочатому 01.09.2020 за фактами заволодіння чужим майном, шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах та легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК України.

При дослідженні матеріалів клопотання встановлено, що 02.12.2020 року старшим слідчим в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_22 у відповідності до вимог ст. 98 КПК України, постановою про визнання речовими доказами домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з прилеглими земельними ділянка №3223155400:03:026:0164; №3223155400:03:025:0066; №3223155400:03:025:0019; №3223155400:03:025:0018, що належить на праві власності ТОВ «ОЛІМПІКС МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 37936641), які набуті кримінально протиправним шляхом, а також отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, визнано речовим доказом.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до вимог до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12020000000000834, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов`язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, слідчий суддя з огляду на конкретні обставини справи та враховуючи, що необхідно виконати ряд слідчих дій, спрямованих на всебічне, повне та об`єктивне розслідування всіх обставин кримінального правопорушення, вважає наявними підстави для накладення арешту на вказане майно з метою збереження речових доказів, оскільки прокурором доведено, що у разі незастосування такого заходу забезпечення існують ризики його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що в подальшому ускладнить встановлення істини у кримінальному провадженні та проведенню необхідних слідчих (процесуальних) дій.

Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Наряду з вказаним, за встановлених обставин слідчий суддя приходить до висновку, що вимоги клопотання в частині накладення арешту на домоволодіння з забороною користування являються необґрунтованими, а заборона користування не є виправданою та буде надмірним втручанням в права та інтереси власників.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Накласти арештна майно,а саме: домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 з прилеглими земельними ділянка №3223155400:03:026:0164; №3223155400:03:025:0066; №3223155400:03:025:0019; №3223155400:03:025:0018 що належить на праві власності ТОВ «ОЛІМПІКС МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 37936641), у вигляді заборони відчуження та розпорядження, заборони будь-яким суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 з прилеглими земельними ділянка №3223155400:03:026:0164; №3223155400:03:025:0066; №3223155400:03:025:0019; №3223155400:03:025:0018.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1