Рішення № 93803180, 24.12.2020, Оболонський районний суд міста Києва

24.12.2020 Справа № 756/9902/19

Унікальний № 756/9902/19

Провадження № 2/756/1592/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2020 року

Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.

за участю секретаря Макарової С.П.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача Вітусєвича Я.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» до ОСОБА_1 , третя особа: ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення суми страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 12 581,82 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, щоміж ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна») і ОСОБА_2 16.05.2016 року укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії AM № 105818, за умовами якого, страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, автомобіля ЗАЗ Vida, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

В місті Київ 22.07.2016 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля Toyota Rav 4, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 , який постановою Оболонського районного суду міста Києва від 30.09.2016 року визнаний винним в ДТП.

Відповідно до Рахунку № СЧ-1607074 та №СЧ-1607075 від 16.08.2016 року вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля ЗАЗ Vida, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 12 581 грн. 82 коп.

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі страхового акту UA 2016072800028/L01/01 від 02.09.2016 року. сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 12 581 грн. 82 коп.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була забезпечена договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3475166 в ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».Однак, ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» відмовила у здійсненні страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Позивачем на адресу відповідача 05.11.2018 року направлено досудову вимогу про відшкодування завданої шкоди, яка на час подання позову залишена без задоволення. Тому, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 в порядку регресу сплачену суму страхового відшкодування в розмірі 12 581 грн. 82 коп. та судові витрати

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 16.08.2019 року відкрито спрощене позовне провадження.

30.10.2019 року уповноважений представник ПАТ «НАСК «Оранта» - Негрич С.Ю. направила на адресу суду пояснення, в яких вказала, що 28.08.2018 р. третя особа отримала від ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» вимогу про відшкодування шкоди №392/18. 23 серпня 2018 р. за №09-02-07/6078 ПАТ «НАСК «Оранта» надала відповідь відмову у виплаті страхового відшкодування. Вказує, що той факт, що потерпіла особа пропустила строк звернення до ПАТ «НАСК «Оранта» за отриманням страхового відшкодування і ПАТ «НАСК «Оранта» правомірно відмовила у виплаті страхового відшкодування не дає права потерпілій особі звертатись із цією ж вимогою до винуватої особи. Оскільки законодавець чітко визначив, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілій особі різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, при цьому законодавець не покладає обов`язку на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність сплачувати і страхове відшкодування, якщо потерпіла особа не скористалась своїм правом на отримання страхового відшкодування у визначеному законодавством порядку.

Відповідач 28.11.2019 року подав до суду письмові пояснення на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна». В мотивування поданого пояснення вказує, що його цивільно-правова відповідальність на момент настання страхової події була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3475166, яким передбачено ліміт відповідальності за завдану шкоду майну в розмірі 100 тис. грн. Вказує, що особою відповідальною за виплату страхового відшкодування є саме третя особа - ПАТ «НАСК «Оранта», яка правомірно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування з причин пропущення ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» строку для звернення про виплату страхового відшкодування, а відтак обґрунтована відмова у виплаті страхового відшкодування з причин порушення законодавства самим позивачем, не породжує будь-яких правових підстав та обов`язку у ОСОБА_1 , як винної в ДТП особи, до відшкодування завданих збитків.

Представник позивача правом безпосередньої участі в судовому засіданні не скористався, надав на адресу суду 26.03 2020 року заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримують просять позов задовольнити з підстав та мотивів викладених у позовній заяві (а.с.71).

Відповідач з представником в судовому засіданні просили у задоволенні позову відмовити з мотивів викладених у поясненнях.

Уповноважений представник третьої особи в судове засідання не з`явився про розгляд справи повідомлявся належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності.

Суд заслухавши відповідача з представником, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, надавши їм оцінку, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серії AM № 105818 від 16.05.2016 року страховик ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» застрахував майнові інтереси страхувальника ОСОБА_2 пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ Vida, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.6).

Постановою Оболонського районного суду міста Києва 30.09.2016 року ОСОБА_1 визнано винним в дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 22.07.2016 року о 12 год. 30 хв. в м.Києві по пр-ту. Московському, 21, за участю автомобіля «ЗАЗ», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Тойота», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 (а.с.10).

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до Рахунку № СЧ-1607074 та №СЧ-1607075 від 16.08.2016 року вартість відновлюваного ремонту застрахованого автомобіля ЗАЗ Vida, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 12 581 грн. 82 коп. (а.с.16-17).

ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі заяви страхувальника від 29.07.2018 року та страхового акту UA 2016072800028/L01/01 від 02.09.2016 року. сплатило страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 12 581 грн. 82 коп., що підтверджується платіжне доручення №45490 та №45491 від 02.09.2016 року (а.с.20-21).

Як видно з відповіді ПАТ «НАСК «Оранта» за вих.№392/18 від 17.08.2018 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/3475166 в ПАТ «НАСК «Оранта». ПАТ «НАСК «Оранта» відмовила у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пропуском річного строку звернення із вимогою про виплату страхового відшкодування до страховика (а.с.22).

Між сторонами виник спір стосовно наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 , як винного в ДТП на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

У постанові від 4 липня 2018 року Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок щодо забезпечення дієвості інституту обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зазначивши таке. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок із виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 зазначеного Закону) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика в останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72). Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України від 9 лютого 2012 року №4391-VI «Про страхування» шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як видно з матеріалів справи, позивач ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 17.08.2018 року звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» із вимогою про виплату страхового відшкодування за страховим випадком, яке мало місце 22.07.2016 року з вини ОСОБА_1 цивільно-правова відповідальність, якого застраховано полісом АЕ/3475166. Проте, ПАТ «НАСК «Оранта» відмовило у виплаті страхового відшкодування на підставі п.37.1.4 ст.37 Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» тому що заяву про виплату страхового відшкодування подано більше ніж через рік після настання страхового випадку (а.с.22).

Набуття страховиком права зворотної вимоги (регресу) за кожним страховим випадком суперечило б меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди. ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачає право зворотної вимоги регресу у випадку відмови страховика, забезпеченого транспортного засобу здійснити страхову виплату з огляду на те, що ліміт відповідальності ПАТ «НАСК «Оранта» не перевищує проведену ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» страхову виплату в сумі 12 581 грн. 82 коп. у відповідача не виникло обов`язку, передбаченого ст.37 Закону України № 1961-IV, тому підстави для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу відсутні.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справ, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позивачу відмовлено в задоволенні позовних вимог. Судові витрати за розгляд справи покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 133, 137, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Січових Стрільців, буд.40) в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 (адреса проживаннч: АДРЕСА_1 ), третя особа: ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-Д), про стягнення суми страхового відшкодування.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 24 грудня 2020 року.

Суддя Яценко Н.О.