Вирок № 93802859, 23.12.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3561/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" грудня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Бірси О.В.,

за участю

секретаря судових засідань Цімох М.М.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Новицького М.І.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020100040001212 від 16.02.2020 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Києва, громадянина України, з незакінченою освітою, не працюючої, не заміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України,

у с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 15.02.20 приблизно о 17:40 год. прийшла до магазину «Бершка», що належить ТОВ «Бершка Україна» та знаходиться в торгівельному центрі «Скай Молл» за адресою: м. Київ, проспект Ватутіна, 2-Т, з метою здійснення покупок, після чого пройшовши в торговий зал, помітила на вітрині жіночі черевики, які не були обладнані захисними елементами, та у неї виник протиправний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме жіночих черевиків, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_1 взяла з вітрини жіночі черевики ТМ «Бершка», закупівельна вартість яких становить 345 гривень 68 копійок, а також інші речі після чого направилась до примірочної кабінки.

В подальшому, пройшовши до примірочної кабінки, ОСОБА_1 впевнившись, що за її діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає, та її дії залишаються таємними для сторонніх осіб, з числа персоналу магазину та покупців, усвідомлюючи, що вихід з магазину обладнано сигнальними рамками системи «антикрадіжка», а обрані нею жіночі черевики не містили видимих захисних елементі, бажаючи приховати свої дії, помістила їх до власної жіночої сумки, прикривши зверху особистими речами.

Після чого, продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на таємне викрадення чужого майна, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_1 утримуючи в руках власну жіночу сумку, в якій знаходились жіночі черевики ТМ «Бершка», закупівельною вартістю 345 гривень 68 копійок, впевнившись, що за її діями ніхто не спостерігає, почала рухатись в напрямку виходу з приміщення магазину, проте на виході з магазину спрацювали сигнальні рамки системи «антикрадіжка», оскільки вказаний одяг обладнано додатковими захисними елементами, відповідно остання була затримана працівниками охорони магазину, тим самим виконала всі дії, які вона вважала необхідними для доведення кримінального проступку до кінця, але не змогла довести свій протиправний умисел до кінця та розпорядитись ними на власний розсуд, з причин, що не залежали від її волі.

Вказаних висновків Суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченої, яка будучи допитаною в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, надала покази, у яких підтвердила обставини його вчинення, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаялась у вчиненому.

Так, обвинувачена указала, що дійсно 15.02.20 учинила замах на крадіжку.

Остання виразила готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні цього кримінального правопорушення просила Суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього діяння, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченої в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин, добровільності та істинності її позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікація кримінального правопорушення, судом встановлено, що сторони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують її особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченої, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку,приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та які містяться у матеріалах цього провадження, а тому, як наслідок, Суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

При кваліфікації дій обвинуваченої, Суд ураховує, що Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому КК, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним,Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки вона вчинила закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку).

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, Суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій Суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом`якшують та обтяжують її покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставинами, що пом`якшують покарання є

? щире каяття, яке полягає у визнанні у суді обставин регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК щодо події кримінального правопорушення, у т.ч. їх час, місце, спосіб учинення.

Адже, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася (див. п. 3 ПП ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності»).

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (див. постанову ККС ВС від 22.03.2018 у справі № 759/7784/15-к).

Обвинувачена висловила щирий жаль з приводу учинених нею дій та осуд своєї поведінки;

? активне сприяння розкриттю злочину, що виразилось у активному сприянні у встановленні обставин регламентованих ст. 91 КПК.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК, не встановлено.

Також, Суд враховує, що обвинувачена на обліку у лікаря-психіатра та лікарня-нарколога не перебуває, має місце проживання, стан здоров`я, спосіб життя (раніше не судима, з освітою, не працює, не заміжня), що свідчить про те, що оточуюча їх обстановка у сім`ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв`язки; позицію сторони обвинувачення щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченої до вчиненого, ступінь тяжкості вчиненого, а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити їй покарання у межах санкції статті 185 КК у виді штрафу.

З урахуванням того, що відповідно до ст. 5 КК України розмір штрафу в цій ситуації слід визначити в межах, які були передбачені у ч. 1 ст. 185 КК України в редакції, яка діяла до 01.07.2020, оскільки це пом`якшує становище обвинуваченої.

Суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження нових кримінальних правопорушень.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особами кожного з винних, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, Суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватую у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції до 01.07.2020) та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень в дохід держави.

Речові докази: черевики жіночі, які передані на зберігання представнику потерпілого, залишити у володінні ТОВ «Бершка Україна»; диск з відеозаписом залишити у матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я Оксана БІРСА