Рішення № 93802652, 23.12.2020, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2266/20

Справа №753/5098/19

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2020 року м.Київ

Деснянський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Скрипки О.І.

при секретарі Моторенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ВЕЛЛФІН» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ТОВ є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. 24.02.2016 року між ТОВ та відповідачем було укладено договір позики № 15280 в електронній формі, відповідно до якого відповідач отримала кошти у розмірі 600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалась повернути позику і сплатити проценти за користування нею. Пунктом 1.3 Договору позики встановлено, що позика надається строком на 12 днів. В порядку, встановленому п. 1.4 Договору позики, на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 600,00 грн., що підтверджується повідомленням від 18.02.2019 року ТОВ «Платежі Онлайн», яке надає ТОВ «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів згідно договору про організацію переказу грошових коштів № ФБ211/11 від 18.11.2015 року.

Як зазначає позивач, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань станом на 28.02.2019 року утворилась заборгованість у сумі 25 593,20 грн., що складається з 600,00 грн. основного боргу, 24 993,20 грн. - заборгованості за відсотками.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просить задовольнити його вимоги, стягнувши з відповідача вказану суму заборгованості, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м.Києва від 30.03.2019 року позовну заяву передано до Деснянського районного суду м.Києва для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 12.09.2019 року відкрито провадження справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23.03.2016 року до суду надійшли письмові пояснення відповідача у вигляді звернення, в яких відповідач вказує на те, що вперше дізналась про ТОВ «ВЕЛЛФІН» у квітні 2016 року, отримавши від них листа з вимогою про сплату заборгованості. Відповідач стверджує, що вона не зверталась до позивача за отриманням кредиту, ніколи не заходила на сайт компанії, не заповнювала будь-яких форм запитів, не отримувала від них жодних коштів. В подальшому вона звернулась до Солом`янського УП ГУНП в м.Києві з заявою, на підставі якої було відкрито кримінальне провадження, під час розслідування якого офіцер поліції показав їй фото особи, надане позивачем, яка ніби то брала кредит. На фото не вона (відповідач), а невідома особа. Також, надані позивачем матеріали не містять ані її фото, ані фото її паспорту, там вказано банк, до якого начеб то переказано кошти, але у якому вона ніколи не мала рахунку та не відкривала карток, а також вказано невідомі їй електрону адресу та телефон.

Представник ТОВ «ВЕЛЛФІН» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилась, надавши суду заяву, в якій позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також слухати справу в її відсутність.

Враховуючи обставини справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ВЕЛЛФІН» є юридичною особою, діє на підставі Статуту, та зареєстроване як фінансова установа відповідно до розпорядження №2606 від 27 жовтня 2015 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Основним видом діяльності ТОВ «ВЕЛЛФІН» є кредитування.

Порядок отримання та надання позики ТОВ «ВЕЛЛФІН» регламентовано Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», затвердженими наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27 жовтня 2015 року, розміщеними на офіційному веб-сайті https://creditup.com.ua (надалі - Правила).

Відповідно до п. 1.6 Правил вони є невід`ємною частиною договору позики.

Згідно п.п. 4.1, 4.2 Правил, заявник, що має намір отримати позику проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов`язкові для заповнення.

У п. 4.8 Правил встановлено, що підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.

Пунктами 4.9, 4.10 Правил передбачається, що дійсність банківської платіжної картки перевіряється за допомогою резервування довільної, заздалегідь невідомої заявнику суми від 1 до 99 копійок та з послідуючим зазначенням у відповідному полі особистого кабінету заявником точної суми, що була зарезервована. Точну зарезервовану суму заявник може дізнатися шляхом звернення у банк, який емітував платіжну картку. Заявнику пропонується звернутись у банк використавши засоби CMC-повідомлень, засоби телефонного зв`язку, тощо. Відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику та підтверджує згоду Заявника на отримання позики.

Згідно п. 6.4 Правил у разі отримання договору позики засобами електронного зв`язку заявник укладає договір позики з товариством в особистому кабінеті.

Пунктами 6.10-6.12 Правил передбачено, що товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики, на рахунок банківської платіжної картки зазначеної в заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше 1 (одного) робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладання договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на банківський рахунок.

Звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, ТОВ «ВЕЛЛФІН» обґрунтовувало свої вимоги тим, що відповідач приєдналась до Правил надання грошових коштів у вигляді позики, що розміщені на сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН», оформила Заявку та отримала від ТОВ «ВЕЛЛФІН» грошові кошти у вигляді позики на належну відповідачу банківську платіжну картку, які не повернула у строк та в порядку, що встановлені Договором.

На підтвердження укладення договору позики позивач надав копію Договору № 15280 від 24.02.2016 року, який оформлений сторонами в електронній формі, роздруківку Заявки з офіційного веб-сайту товариства https://creditup.com.ua., повідомлення ТОВ «Платежі Онлайн» про перерахування грошових коштів на банківську платіжну картку ОСОБА_1 .

Згідно умов договору, зокрема пунктів 1.1 - 1.5 вказаного договору позикодавець зобов`язується надати позичальникові на умовах, що передбачені даним договором, грошові кошти в позику в сумі 600 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5 цього договору. Строк дії договору 18 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Позика надається строком на 12 днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладання договору позики між позичальником і позикодавцем. Нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 1,9 процента від суми позики, але не менше ніж 50 грн. за перший день користування позикою; 1,9 процента від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п.1.2 цього договору; 3,8 процента від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк, зазначений в п.1.2 цього договору, у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до довідки щодо заборгованості за договором № 15280 від 24.02.2016 року, станом на 28.02.2019 року у відповідача наявна заборгованість у сумі 25 593,20 грн., з яких 600,00 грн. - сума позики, 24 993,20 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За змістом ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно вимог ч. 1 ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.( ст. 207 ЦК України)

При цьому, відповідно до норм ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору позики).

Відповідно до ст. 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору позики), електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також, частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що 24.02.2016 року на веб-сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» особою, яка ідентифікувала себе як ОСОБА_1 , оформлено заявку на одержання позики та укладено договір позики № 15280 в електронній формі на суму 600,00 грн.

Згідно повідомлення ТОВ «Платежі Онлайн», 24.02.2016 року через систему платежів «Platon» успішно проведено видачу займу у розмірі 600 грн. на картку банку BANK PIVDENNYI на ім`я ОСОБА_1 .

Проте, згідно листа ПАТ «Банк Південний» від 21.08.2020, року поточні рахунки на ім`я ОСОБА_1 у банку не відкривались.

Крім того, має місце візуальна розбіжність фотознімку особи, якою 24.02.2016 року на веб-сайті ТОВ «ВЕЛЛФІН» від імені ОСОБА_1 заповнено заявку на одержання позики, та фотознімком у паспорті ОСОБА_1 , а також розбіжність у зовнішньому вигляді копій паспортів цих осіб.

13.06.2019 року відповідач звернулась до Солом`янського УП ГУНП у м.Києві із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме що невстановлена особа, шахрайським шляхом, скориставшись підробленими документами, взяла кредит на її ім`я.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи ТОВ «ВЕЛЛФІН» щодо укладення договору позики в електронній формі саме з відповідачем ОСОБА_1 , оскільки вбачається, що її персональні дані були використані іншою особою, а грошові кошти від ТОВ «ВЕЛЛФІН» відповідач в позику не отримувала. Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факту існування договірних зобов`язань між ним та відповідачем, у зв`язку з чим заявлені позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі є безпідставними та задоволенню не підлягають.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-16цс15 від 11.03.2015 року, згідно якого відсутність позову про визнання кредитного договору недійсним як оспорюваного правочину не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом банку до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відтак, аналізуючи зібрані по справі докази в світлі наведених правових норм, суд приходить до висновку про відмову задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, то судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 13, 76-82, 89, 133-142, 223, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, ст.ст.205, 207, 1046, 1047 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя