Ухвала суду № 93801982, 24.12.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

695/873/18

1-кп/707/36/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючої судді - Миколаєнко Т.А.,

суддів : Тептюка Є.П., Смоляра О.А.,

за участі:

секретаря судового засідання - Хандусь І.А.,

прокурора - Овсієнка Б.В.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників обвинувачених: Лінніка М.В., Нікітюка А.М., Лобка В.М.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015020000000398, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України;

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289 КК України;

ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 309 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про зміну щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший альтернативний захід, зокрема, цілодобовий домашній арешт. В обґрунтування вказаного клопотання зазначив, що судом порушуються «розумні строки» розгляду даного кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Нікітюк А.М. у судовому засіданні підтримав клопотання свого підзахисного і просив суд його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання, зазначив, що дане кримінальне провадження є складним та багатоепізодним. Зауважив, що відбулася зміна складу колегії суддів, у зв`язку з чим розгляд кримінального провадження було розпочато спочатку. З огляду на вищевикладене, на його думку, відсутні підстави вважати, що судом порушуються «розумні строки» розгляду вказаного кримінального провадження. Наголосив, що ризики, які стали підставою для обрання та продовження міри запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 , продовжують існувати, а тому підстави для зміни запобіжного заходу щодо нього відсутні.

Інші учасники судового провадження підтримали клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Нікітюка А.М.

Колегія суддів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає необхідним зазначити наступне:

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначені в законі (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення № 10-рп/2011 від 11 жовтня 2011 року).

Колегія суддів погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень (злочинів).

Перевіряючи обґрунтованість підозри, колегія суддів виходить з практики Європейського суду з прав людини, а саме: рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) від 21 квітня 2011 року, п. 175; яке вказує на те, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення.

До обґрунтувань, які згідно з практикою Суду вважаються «відповідними» та «достатніми» доводами (окрім наявності обґрунтованої підозри), належать такі підстави, як небезпека переховування від слідства, ризик чинення тиску на свідків або фальсифікації доказів, ризик змови, ризик повторного вчинення злочину, ризик спричинення порушення громадського порядку, а також необхідність захисту затриманого (рішення у справі «Корбан проти України» (заява № 26744/16) від 04 липня 2019 року, п. 155).

Вирішуючи клопотання захисника колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_1 обвинувачується, зокрема, у вчиненні особливо тяжких злочинів, покарання за які передбачає позбавлення волі на строк до 15 років.

Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочинів дають колегії суддів достатні підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може, з метою уникнення покарання, здійснювати психічний або фізичний вплив на потерпілих та свідків, які на сьогодні не допитані судом.

Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від суду.

Так, у рішенні у справі "Ілійков проти Болгарії" (заява № 33977/96) від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини вказав, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів", тобто тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Також, колегія суддів зважає на те, що на даний час в Ульяновському районному суді Кіровоградської області розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , зокрема, в особливо тяжкому злочині.

Крім того, на обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченого від правосуддя, колегія суддів надає оцінку особі обвинуваченого, який тяжкими захворюваннями, що перешкоджали б утриманню його під вартою, не страждає; раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак це не призвело до позитивних змін в особистості обвинуваченого і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві; що свідчить про підвищену суспільну небезпечність і небажання стати на шлях виправлення.

У зв`язку з вказаними обставинами можливо зробити висновок про те, що обвинувачений не має міцних соціальних зв`язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду.

Водночас, наявність у обвинуваченого постійного місця проживання не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Таким чином, колегія суддів переконана, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.

Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Європейський суд з прав людини наголошує, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегія суддів враховує, що відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України та статті 176 КПК України тримання під вартою є винятковим та найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, зокрема, цілодобового домашнього арешту, з урахуванням вищенаведених ознак, колегія суддів вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 , а також запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги вагомість доказів на підтвердження обґрунтованості підозри, обставини вчинення кримінальних правопорушень (злочинів), тяжкість наслідків, до яких призвели діяння, враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, передбачених статтею 2 КПК України, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» (Kharchenko v. Ukraine), заява № 40107/02, від 10 лютого 2011 року, колегія суддів дійшла висновку, що єдиним запобіжним заходом, спроможним досягнути мети його застосування, у даному випадку є тримання під вартою.

Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, колегія суддів на теперішній час не встановила.

Доводи обвинуваченого про порушення судом «розумних строків» розгляду даного кримінального провадження колегія суддів вважає непереконливими і необґрунтованими. Колегія суддів зауважує, що вказане кримінальне провадження є складним, багатоепізодним та здійснюється щодо чотирьох обвинувачених, і судом вживаються всі заходи для дотримання «розумних строків» його розгляду. Водночас, суд звертає увагу на те, що відбулася зміна складу колегії суддів, у зв`язку з чим розгляд даного кримінального провадження було розпочато спочатку. Крім того, обвинуваченим у підготовчому судовому засіданні колегією суддів було роз`яснено положення частини другої статті 31 КПК України про те, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох суддів лише за клопотанням обвинуваченого, і обвинувачені, скориставшись своїм правом, таке клопотання заявили. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави вважати, що судом порушуються «розумні строки» розгляду даного кримінального провадження.

Відтак, враховуючи, що судове провадження у даній справі Черкаським районним судом Черкаської області не закінчено, учасники провадження та свідки не допитані, не досліджені інші докази у справі, беручи до уваги необхідність виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також зважаючи на наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 та частиною третьою статті 199 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що наразі не змінилися та продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, а тому у задоволенні клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу на інший альтернативний захід слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 177, 183, 194, 197 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Нікітюка Андрія Миколайовича про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший альтернативний захід – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду у порядку та строки, передбачені діючим законодавством.

Головуюча суддя: Т.А. Миколаєнко

Судді: Є.П. Тептюк

О.А. Смоляр